Ухвала ККС ВС № 461/1739/22

УХВАЛА 1 травня 2023 року м. Київ справа № 461/1739/22 провадження № 51-3115ск22 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього, встановив: У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про перегляд судових рішень щодо нього у касаційному порядку. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу було подано без додержання вимог пунктів 3, 4, 5 ч. 2, ч. 3 цієї статті. Згідно зі ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються, зокрема: судове рішення, що оскаржується, обґрунтування заявлених скаржником вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, що подає скаргу. Проте ОСОБА_4 подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржується. Однак, засуджений не вказав у своїй касаційній скарзі які саме судові рішення він оскаржує, що унеможливлює вирішення питання про те, чи можуть судові рішення, з якими не погоджується ОСОБА_4 бути оскаржені в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 424 КПК та чи дотримано скаржником передбачені ст. 426 зазначеного Кодексу строки касаційного оскарження. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Проте, засуджений у своїй касаційній скарзі не обґрунтував, у чому саме полягають допущені судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону чи неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як ці порушення вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судових рішень. Заперечуючи законність судових рішень, скаржник, має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування чи зміни оспорюваних судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог. Статтею 436 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення. Водночас, засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду Касаційної інстанції з проханням розглянути касаційну скаргу, при цьому скарга не містить обґрунтування вимог скаржника із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, як того вимагає п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, а самі вимоги не конкретизовані та сформульовані без урахування положень ст. 436 цього Кодексу. Положенням ч. 3 ст. 427 КПК, встановлено, що якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Отже, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу. Однак, залишення касаційної скарги без руху не перешкоджає відкриттю касаційного провадження за умови усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, якщо скарга надійде у межах строку, визначеного ст. 426 КПК, або не пізніше п`ятнадцятиденного строку з дня одержання копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Враховуючи невідповідність касаційної скарги ОСОБА_4 вимогам ст. 427 КПК, суд вважає за необхідне згідно з приписом ст. 20 КПК роз`яснити останньому його право на кваліфіковану правову допомогу. Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. У ч. 2 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України від 2 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну правову допомогу відповідно до цього Закону та інших законів України мають також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону (в тому числі захист і складення документів процесуального характеру). Захист, складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду забезпечують регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (підпункт 2 пункту 8 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 2 липня 2012 року № 967/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2016 року № 1487/5). Таким чином, для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили і за якими таким особам було призначено відповідне покарання, законом встановлено гарантії їх права на правову допомогу. Тому для одержання правової допомоги під час складання документів процесуального характеру засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, за змістом статей 110 і 113 КВК вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд постановив: Касаційну скаргу ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього залишити без руху та надати йому строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали. У разі невиконання вимог, касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3