Постанова ККС ВС № 727/7161/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2023 року м. Київ справа № 727/7161/22 провадження № 51-1457км23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 ? адвоката ОСОБА_7 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 22 грудня 2022 року щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 31 жовтня 2022 року, ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК та призначено покарання у виглядіштрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Згідно з вироком, ОСОБА_8 1 липня 2022 року близько 14:00, у м. Чернівці (вул. Калинівська, 13 «А»), на території МТК «Калинівський ринок», в ході словесного конфлікту із ОСОБА_6 , діючи з умислом на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій і відповідні наслідки та бажаючи їх настання, умисно правою рукою наніс один удар в область обличчя з лівої сторони, після чого лівою рукою схопив за шию з правої сторони і придушував та наніс декілька ударів в область тіла, чим спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синців: по передньо-боковій поверхні шиї справа у верхній, середній та нижній третинах, по лопатковій лінії на рівні 9-10 ребра, в поперековій ділянці з права, в поперековій ділянці по центру, по передній поверхні лівого плеча у верхній третині та синець у виличній ділянці слизової оболонки лівої щоки; забійну рану в ділянці слизової оболонки лівої щоки, які згідно висновку експерта Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи № 443 втор від 26 липня 2022 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я. Чернівецький апеляційний суд вироком від 22 грудня 2022 вирок місцевого суду, в частині призначення покарання, скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 125 КК покарання у вигляді 150 годин громадських робіт. В решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни. Вимоги та доводи, викладені у касаційній скарзі У касаційній скарзі представник потерпілого просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості. Не оспорюючи фактичних обставин справи та правової кваліфікації дій засудженого, зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду правильно встановив відсутність пом`якшуючих обставин у діях ОСОБА_8 , однак, призначене покарання все одно не відповідає тяжкості кримінального правопорушення, особі засудженого, його поведінці та діям, після вчинення протиправного діяння, суспільній небезпечності та іншим вагомим обставинам, які не були враховані в повній мірі судами першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що вирок Чернівецького апеляційного суду від 22 грудня 2022 року підлягає скасуванню в частині призначення покарання та вказує на необхідність призначення нового покарання у вигляді обмеження волі на строк до 2 років. Крім цього, ставить інші вимоги, що стосуються фактичних обставин події. Засуджений ОСОБА_8 подав до суду заперечення, в якому касаційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення - без зміни. Вказує про те, що наведеним у касаційній скарзі доводам була надана оцінка апеляційним судом в результаті чого ухвалено новий вирок та призначено більш суворе покарання, яке на даний час відбуте. Позиції учасників судового провадження Прокурор у судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги, просив рішення апеляційної інстанції залишити без зміни. Учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали кримінального провадження, заперечення на касаційну скаргу, колегія суддів вважає, що касаційна скарга представника потерпілогоне підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Висновок суду про доведеність винуватості та кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 125 КК у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються. Доводи касаційної скарги представника потерпілого про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість колегія суддів уважає безпідставними з огляду на таке. Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак. Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. У касаційній скарзі представник потерпілого порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями). Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК, тощо; індивідуалізація покарання ? конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта. За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. На несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання, і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватись при призначенні покарання. Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, дійшов висновку, що місцевий суд безпідставно врахував пом`якшуючі обставини вчинення злочину, оскільки вони не дають достатніх підстав для висновку про можливість їх визнання, а мотиви, з яких суд першої інстанції виходив, не ґрунтуються на встановлених у ході судового розгляду обставинах і вимогах закону, а тому апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу обвинувачення, скасував вирок районного суду і постановив новий. Колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками апеляційного суду про відсутність у діях засудженого обставин, які пом`якшують покарання. Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про необхідність скасування рішення районного суду в частині призначення засудженому найбільш м`якого виду покарання передбаченого санкцією статті інкримінованого йому кримінального правопорушення - штрафу, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків, дані про особу засудженого, який раніше не судимий та позитивно характеризується по місцю проживання, а ще відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання. За обставин кримінального провадження, немає підстав вважати, що цілі покарання в цьому випадку не будуть досягнені призначеним покаранням, у виді громадських робіт. З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав, які вказували б на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, та погоджується з визначеним видом і розміром призначеного покарання, оскільки врахуванню підлягали всі наявні у кримінальному провадженні обставини. Вирок апеляційного суду належним чином мотивований і відповідає вимогам статей 370, 420 КПК. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би вели до безумовного скасування судового рішення, суд касаційної інстанції не вбачає. Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд ухвалив: Вирок Чернівецького апеляційного суду від 22 грудня 2022 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 ? адвоката ОСОБА_7 ? без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3