Постанова 4876 № 904/4114/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.05.2023 року м. Дніпро Справа № 904/4114/22 м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач), суддів Дарміна М.О., Іванова О.Г. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у справі №904/4114/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 70 848 грн. 00 коп. ВСТАНОВИВ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" звернувся до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" із позовом про стягнення 70 848 грн. 00 коп. - заборгованості за товар, поставлений за Договором від 11.03.2021 №21039 про закупівлю. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 року у справі №904/4114/22 позов задоволено. Суд стягнув з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" 70 848 грн. - заборгованості та 2 481 грн. - витрат по сплаті судового збору. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 року по справі № 904/4114/22 скасувати та в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи відповідача про здійснення оплати за поставлений товар не раніше реєстрації податкової накладної, як це передбачено п. 4.2 Договору. Апелянт вважає, що наявна у матеріалах судової справи квитанція №1 від 14.12.21 підтверджує лише факт автоматизованої перевірки податкової накладної на предмет наявності обов`язкових реквізитів та елементів, в той час, як доказів виконання ним вимог п. 4.2 Договору щодо реєстрації податкової накладної, що в свою чергу безпосередньо впливає на момент (дату) виникнення зобов`язання на здійснення оплати поставленого товару, позивач не надав. Суд першої інстанції за відсутності вищевказаних доказів, не наданих позивачем (постачальником), дійшов до помилкового висновку щодо настання у відповідача (покупця) обов`язку здійснити оплату поставленого товару. Апелянт посилається на те, що суд не врахував доводи відповідача про укладення Додаткової угоди №1 до Договору про закупівлю №21039 від 11.03.21, якою сторони підтвердили відсутність будь- яких претензій по основному договору. Крім того, апелянт вважає, що суд не врахував правові позиції, викладені Верховним Судом у аналогічних спірних правовідносинах та фактичних обставинах справи, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.20 по справі № 910/13071/19. Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.23 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Торговий дім «Александр» до ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості за Договором про закупівлю №21039 від 11.03.21 у розмірі 70 848 грн. 00 коп. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Іванов О.Г. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у справі №904/4114/22 для здійснення розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України). Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.5 ст.12 ГПК України). Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю " Торговий Дім Александр" надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу). Згідно зі ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", як замовником (покупцем), та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр", як постачальником, було укладено Договір від 11.03.2021 №21039 (Договір) (а.с. 6-13). Пунктом 1.1. Договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі. Відповідно до пунктів 1.2 - 1.4 Договору найменування (асортимент) товару: електрокорунд зернистий; кількість товарів: згідно специфікації; ціна товару, що поставляється за договором, вказана в специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов Договору (пункт 1.5 Договору). Як вбачається, сторонами також було укладено специфікацію №1 до Договору (Додаток №1), у якій визначено найменування товару: електрокорунд зернистий F16-F32, кількість 5,555 т на загальну суму 196 780 грн. 32 коп. (а.с. 14). Пунктом 3.1. Договору визначено, що загальна сума Договору складає: 196 780 грн. 32 коп., в тому числі 20% ПДВ - 32 796 грн. 72 коп. Згідно із пунктом 6.1.1 Договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари, а постачальник відповідно до пункту 6.4.1 має право своєчасно та у повному обсязі отримувати плату за поставлені товари. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань. Звертаючись до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" із позовом про стягнення 70 848 грн. 00 коп. - заборгованості за товар, поставлений за Договором від 11.03.2021 №21039 про закупівлю, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім «Александр" посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю № 21039 від 11.03.2021 року в частині своєчасної оплати поставленого товару. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що в порушення взятих на себе зобов`язань, Відповідач оплату поставленого Позивачем товару у визначений договором строк не здійснив, факт надання таких послуг не спростував. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачеві електрокорунд норм в зерні F16 ЗАК у кількості 2 000 кг на суму 70 848 грн. 00 коп. (з ПДВ), про що свідчить копія видаткової накладної від 24.11.2021 №ЗП-00010980 (а.с. 15). Матеріали справи містять копію податкової накладної від 24.11.2021 №1572 на суму 70 848 грн. 00 коп., постачальник (продавець) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Александр", отримувач (покупець) - Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод". На вказаній податковій накладній вказано, що документ прийнято контрагентом (а.с.16-17). Відповідно до квитанції №1 документ - податкова накладна №1572 від 24.11.2021 доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 14.12.2021 (а.с. 18). Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як вбачається з умов Договору, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав, і відповідач повинен був оплатити за отриманий товар до 23.01.2022. Оскільки відповідач не оплатив за поставлений товар, Позивачем відповідачу було спрямовано претензію від 19.07.2022 № 98 про сплату боргу за продукцію, поставлену відповідно до Договору поставки від 11.03.2021 № 21039 (опис вкладення від 19.07.2022, накладна від 19.07.2022 №6901404223029, а.с. 20-21). Відповідно до п. 4.2 Договору, розрахунки провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні; замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 60 календарних днів з дня поставки товару на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, зареєстрованої належним чином відповідно до норм чинного законодавства України, податкової накладної, документів щодо якості на товар. Оскільки позивач виконав умови договору, поставивши відповідачу товар на зазначену суму, а відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача 70 848 грн. 00 коп. - заборгованості за поставлений товар. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що строк оплати не настав, оскільки позивач не надав доказів виконання ним вимог п. 4.2 Договору щодо реєстрації податкової накладної, що в свою чергу безпосередньо впливає на момент (дату) виникнення зобов`язання на здійснення оплати поставленого товару, з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо; дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця; права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні; господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені; у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. Отже, судом встановлено, що надані первинні документи, що складені між позивачем та відповідачем в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій по постачанню позивачем відповідачу товару. Податкова накладна №1572 від 24.11.2021р. на поставлений товар зареєстрована у ЄДР у строк, передбачений діючим законодавством України, в той час як відповідач не спростував та не надав суду докази про відсутність реєстрації податкової накладної № 1572 від 24.11.2021 р. Крім того, хоча у договорі і зазначено, що оплата здійснюється «не раніше реєстрації податкової накладної на поставлені Товари, яка і була здійснена позивачем, однак за змістом ст. 692 ЦК України та п. 4.2. договору така умова не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується з дня підписання Сторонами видаткової накладної та отримання товару відповідачем. Щодо доводів апелянта про укладення Додаткової угоди №1 до Договору про закупівлю № 21039 від 11.03.21, якою сторони підтвердили відсутність будь- яких претензій по основному договору, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на укладання 25.11.2022 Додаткової угоди №1 до Договору від 11.03.2021 №21039, відповідно до пунктів 1, 2 якої, на підставі взаємної згоди, сторони домовились розірвати договір на закупку товару "електрокорунд зернистий" № 21039 від 11.03.2021 з дати підписання цієї додаткової угоди; у сторін відсутні будь-які претензії по вищевказаному договору. Главою 50 Цивільного кодексу України унормовано випадки припинення зобов`язання. Згідно із статтею 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; особливості припинення зобов`язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством; законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається. Нормами ст. 599, 600, 601, 604- 609 ЦК України передбачено, що: - зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; - зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо); - зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; - зобов`язання припиняється за домовленістю сторін; зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація); - зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора; - зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі; - зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає; - зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою; зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора; - зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. З умов укладеної сторонами Додаткової угоди №1 до Договору не вбачається про припинення зобов`язання щодо оплати товару, поставленого за накладною від 24.11.2021 №ЗП-00010980. Наявність у Додатковій угоді умови щодо відсутності будь-яких претензій по вищевказаному договору, укладеному на загальну суму 196 780,32 грн., не свідчить про припинення зобов`язання з оплати отриманого відповідачем товару у загальній сумі 70 848 грн. 00 коп. Крім того, господарський суд першої інстанції, оцінивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, з урахуванням впровадженим у господарський процес стандарт доказування "вірогідність доказів", дійшов обґрунтованого висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог щодо наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування. Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.20 по справі № 910/13071/19, у аналогічних спірних правовідносинах та фактичних обставинах справи, є неспроможними з огляду на те, що у даній справі правовий висновок зроблений щодо застосування механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку ч.2. ст. 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць. У цьому контексті вирішувалось питання щодо початку перебігу строку, упродовж якого має місце прострочення боржника (відповідача) щодо виконання зобов`язання з оплати перед кредитором (позивачем), який починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, а саме з наступного дня після проведення реєстрації податкової накладної позивачем-постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних. Якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п`ятої статті 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Тобто, як предмет спору, так і фактичні обставини не є аналогічними і тому, посилання апелянта на правові позиції у вищезгаданій справі, є безпідставними. Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують. Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" - залишити без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 року у справі №904/4114/22 - залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.В.Березкіна Суддя М.О.Дармін Суддя О.Г.Іванов