Постанова Вінницький апеляційний суд № 151/533/22

Справа № 151/533/22 Провадження № 22-ц/801/889/2023 Категорія: 61 Головуючий у суді 1-ї інстанції Токарчук Л. Г. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2023 рокуСправа № 151/533/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Берегового О.Ю. (суддя-доповідач), суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С., за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Чечельницька селищна рада Гайсинського району Вінницької області, розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 29 березня 2023 року, ухваленого місцевим судом під головуванням судді Токарчук Л.Г., дата складення повного тексту рішення невідома, встановив: В грудні 2022 року ОСОБА_1 звернуся до суду із позовом до Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_2 , після смерті якої залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки, розташованої на території Чечельницького (на даний час Гайсинського) району Вінницької області, яка належала їй на підставі державного акта ВН № 019093 виданого Чечельницькою РДА 08 жовтня 2004 року. 01 липня 2022 року йому зателефонували з місцевого сільськогосподарського підприємства ФГ "Чечельницька Нива" і повідомили, що рішенням № 565 19 сесії 8 скликання Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області від 27 січня 2022 року надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв) у списках яких є ОСОБА_2 та вказали на необхідність оформити спадщину після покійної бабусі. Про спадщину він не знав, оскільки проживав у м. Київ, а покійна бабуся проживала за межами території України, а саме в с. Ташара Мошковського району Новосибірської області, де і померла, за життя теж нічого не казала їм про наявність у неї земельної ділянки. Не знав про наявність земельної ділянки і його батько, який не знав також і про наявність складеного на нього 26 вересня 2003 року заповіту покійною. Звернувшись до відділу №3 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, йому було підтверджено наявність земельної ділянки, яка належала покійній ОСОБА_2 . Також відповіддю Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області підтверджено про надання рішенням вищевказаної сесії дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у користування (на умовах оренди) ФГ "Чечельницька Нива", серед яких є вказана земельна ділянка. Після отримання вказаних відповідей, звернувшись до нотаріальної контори, інформаційною довідкою нотаріуса Стецюка С. П. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що він не подав заяву до нотаріальної контори у 6-ти місячний термін після смерті ОСОБА_2 та рекомендовано звернутися до суду. Вважає, що строк для прийняття спадщини пропустив з поважних причин, а саме у зв`язку з необізнаністю його про існування спадкового майна та великою відстанню його місця проживання та місця знаходження спадкового майна. Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом у якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Судові витрати по справі просив залишити за ним. Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 29 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відмовлено. Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області мотивоване тим, що проживання позивача у м. Київ не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, так як відстань між с.Тартак Гайсинського (колишнього Чечельницького) району Вінницької області, де залишилося спадкове майно та м. Київ не є достатньо значною, а з часу смерті ОСОБА_2 пройшло більше десяти років. Крім того, після смерті його батька ОСОБА_3 , який був спадкоємцем за заповітом, також пройшло 7 років. Тобто, з часу смерті ОСОБА_2 до часу звернення позивача до суду пройшов тривалий проміжком часу і позивач не виявляв свій інтерес до реалізації своїх спадкових прав. Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги, заявник покликається на обставини викладені в позовній заяві. Водночас зазначає, що місцевим судом не взято до уваги той факт, що його батько і він не проживали із спадкодавцем, а тому не знали про наявність заповіту. Сторони не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направила, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам. Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН № 019093, який видано на підставі розпорядження Чечельницької районної державної адміністрації від 30 березня 2004 року № 114 ОСОБА_2 , жительці смт.Чечельник передано у власність земельну ділянку площею 4,0833 га., розташовану на території Тартацької сільської ради Чечельницького району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с.18) Відповідно до листа відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 1015/14-22 від 04 серпня 2022 року ОСОБА_2 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серія ВН № 019093, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 08 жовтня 2004 року за № 010406201133 (а.с. 10). Як вбачається із заповіту складеного 26 вересня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Чечельницької державної нотаріальної контори Ізосімовою К. Б., зареєстрованого у реєстрі за № 1803, ОСОБА_2 належне їй право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серія РН № 978598, який виданий Чечельницькою райдержадміністрацією 12.10.2001, заповіла ОСОБА_3 (а.с.17). Вказаний заповіт є чинним, що підтверджується витягом зі спадкового реєстру (а.с.15). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла у с.Ташара Мошковського району Новосибірської області, Росія, на підтвердження чого подано копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 20 квітня 2012 року відділом ЗАГС Мошковського району управління у справах ЗАГС Новосибірської області (а.с.9). Згідно листа адміністрації Ташаринської сільської ради Мошковського району Новосибірської області, Росія від 23 грудня 2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в адміністрації Ташаринської сільської ради заповіт не складала (а.с. 13). Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкова справа після покійної ОСОБА_2 не заводилась (а.с.16). ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син покійної ОСОБА_2 та батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 19 листопада 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чечельницького районного управління юстиції у Вінницькій області (а.с. 8). Факт того, що позивач ОСОБА_1 є сином покійного ОСОБА_3 та внуком покійної ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження позивача серія НОМЕР_3 від 29 березня 1978 року та свідоцтвом про народження його батька ОСОБА_3 серія НОМЕР_4 від 12 січня 1946 року (а.с. 6-7). Як вбачається із листа завідувача Чечельницької державної нотаріальної контори Стецюка С. П. № 237/01-16 від 02 вересня 2022 року ОСОБА_1 роз`яснено, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа Чечельницькою державною нотаріальною конторою не заводилася. Оскільки ним не подано заяви до шести місяців, після смерті спадкодавця, а також він не проживав постійно із спадкодавцем на день її смерті, не є недієздатною, обмеженою в дієздатності, малолітньою чи неповнолітньою особою, тому згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України, він має право звернутися до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а. с.14). Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкування за законом має місце лише у разі, коли воно не змінено заповітом спадкодавця. Так, відповідно до частини другої статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, повинен подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Статтею 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 351/2403/17 (провадження № 61-21751св18) зазначено, що «вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій». Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зобов`язаний був повідомити суду поважні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанцій про те, що позивач не надав суду безспірних, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин значного пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк, зокрема, оскільки позивач не спростовує свою обізнаність про смерть спадкодавця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відтак після смерті бабусі у 2012 році чи/або батька у 2015 року міг виявити свій інтерес до реалізації своїх спадкових прав та звернутись із заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк. Крім того, місцевий суд вірно вказав на те, що необізнаність батька позивача ОСОБА_3 про наявність у його матері (бабусі позивача) ОСОБА_2 земельної ділянки та наявність складеного на його користь заповіту не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та підставою для визначення додаткового строку для її прийняття. Поряд з цим, факт того, що він не знав про наявність на його користь заповіту не перешкоджало йому, як спадкоємцю першої черги за законом звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Вірними також є висновки суду першої інстанції щодо неповажності зазначених позивачем причин пропуску для прийняття спадщини, зокрема, через віддаленість місця проживання від спадкового майна, оскільки відстань між с.Тартак Гайсинського (колишнього Чечельницького) району Вінницької області, де залишилося спадкове майно та місцем проживання позивача у м. Київ не є достатньо значною, а тому не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини. Відтак, позивачем не доведено наявності з 2012 року чи/або з 2015 року об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Доводи апеляційної скарги про те, що його батько і він не проживали із спадкодавцем, а тому не знали про наявність заповіту не спростовують вищевикладених висновків суду. Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 29 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю. Береговий Судді: О.В. Ковальчук О.С. Панасюк