Постанова 4855 № 320/2968/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2968/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,- В С Т А Н О В И Л А : Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 162 241,32 грн (159 372,72 грн адміністративно-господарські санкції та пеня 2 868,60 грн). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у 2018 році не виконав визначений ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та зазначає про відсутність у Київського обласного відділення Фонду правових підстав для застосування до Товариства адміністративно-господарських санкцій в силу того, що у ТОВ «Фоззі-Фуд» не виникало обов`язку зі створення робочих місць для інвалідів, позаяк середньооблікова кількість працівників товариства у 2018 році складала лише 6 осіб (а не 44 особи, як то помилково було зазначено у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік форми № 10-ПІ). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено. Відповідач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. При цьому вказує на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що у відповідача не виникало обов`язку по створенню робочих місць та забезпеченню працевлаштування осіб, яким встановлена інвалідність, з огляду на те, що середньооблікова кількість працівників товариства у 2018 році складала лише 6 осіб. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що в лютому 2019 року ТОВ «Фоззі-Фуд» подало до Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою № 10-ПІ (річна), затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10.02.2007 №

42. Відповідно до цього Звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) на Товаристві складала 44 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - становила 2 особи. Також у ряд. 06 цього Звіту Товариством самостійно була розрахована сума адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 159 374,00 грн. Сума адміністративно-господарської санкції самостійно визначена товариством згідно Звіту форми № 10-ПІ, ним у добровільному порядку сплачена не була. Також упродовж 2018 року ТОВ «Фоззі-Фуд» звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» до органів служби зайнятості не подавало. У зв`язку з цим Київським обласним відділенням Фонду було зроблено висновок, що відповідач не вжив всіх залежних від себе заходів для створення на підприємстві вакантних посад для осіб з інвалідністю та щодо працевлаштування таких осіб у себе. У зв`язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2018 рік, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вважає документально необґрунтованим проведений відповідачем розрахунок, згідно якого фактична середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ «Фоззі-Фуд» за 2018 рік становила лише 6 осіб, а тому відхиляє як безпідставні посилання відповідача щодо відсутності у нього обов`язку зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у них професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Статтею 18-1 Закону № 875-XII передбачено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення. Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом «Про зайнятість населення» та Наказом № 316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком №70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Водночас обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII. З матеріалів справи вбачається, що за даними поданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форми № 10-ПІ) ТОВ «Фоззі-Фуд» самостійно відобразило показник середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу у кількості 44 осіб та розрахований з урахуванням даних про перший показник норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на Товаристві, що був не виконаний упродовж 2018 року, - у кількості 2 осіб. Разом із тим відповідач вказав, що ТОВ «Фоззі-Фуд» була допущена помилка під час визначення середньооблікової кількості штатних працівників, а саме Товариством помилково включено до складу цього показника тих працівників, які були увільнені від роботи у зв`язку з мобілізацією до лав Збройних Сил України. Натомість середньооблікова кількість штатних працівників на Товаристві у Звіті за 2018 рік мала відповідати числу 6 осіб (замість 44). При цьому, оскільки чинними нормативно-правовими актами не передбачалося внесення коригувань до вже поданих звітів форми № 10-ПІ, то ТОВ «Фоззі-Фуд» не мало можливості виправити допущені помилки при розрахунку показників такого Звіту. На підтвердження наведених пояснень відповідач подав до суду разом із відзивом копії наступних документів: - наказів ТОВ «Фоззі-Фуд» про затвердження штатного розпису на 2018 рік від 29.12.2017 № 44/02-УМ, від 31.01.2018 № 02/02-УМ, від 28.02.2018 № 0402-УМ, від 30.03.2018 № 07/02-УМ, від 27.04.2018 № 09/02-УМ, від 31.05.2018 № 10/02-УМ, від 29.06.2018 № 13/02-УМ, від 31.07.2018 № 14/02- УМ, від 31.08.2018 № 19/02-УМ, від 28.09.2018 № 23/02-УМ, від 31.10.2018 № 25/02-УМ, від 30.11.2018 № 49/02-УМ; - наказів ТОВ «Фоззі-Фуд» про увільнення працівників Товариства у зв`язку з мобілізацією до лав Збройних Сил України або призову на строкову військову службу на час до демобілізації або оголошення закінчення особливого періоду: від 02.03.2015 №81/1МПД84 к, від 16.03.2015 №30/МПН135 к, від 03.08.2015 №465/МС110 к, від 06.08.2015 №204/МПН210 к, від 07.09.2015 №194/МПН221 к, від 18.12.2015 №781/МС206 к, від 01.02.2016 №43/1/МС123 к, від 12.04.2016 №462/ЛГ к, від 04.05.2016 №251/МС206 к, від 05.05.2016 №131/1/МЗ262 к, від 13.05.2016 №592/ЛГ к, від 13.06.2016 №705/ЛГ к, від 21.06.2016 №738/ЛГ к, від 08.07.2016 №166/М176 к, від 20.07.2016 №134/МС109 к, від 27.07.2016 №468/МС206 к від 28.07.2016 №471/МС206 к, від 01.08.2016 №483/1/МС284 к, від 01.08.2016 №122/1/МС115 к, від 01.09.2016 №734/МЗЛ273 к, від 26.09.2016 №1111/ЛГ к, від 03.10.2016 №393/МЗУ75 к, від 03.10.2016 №108/МПД28 к, від 06.10.2016 №375/М190 к, від 06.10.2016 №181/МПД86 к, від 07.10.2016 №256/МПН219 к, від 10.10.2016 №148/МС117 к, від 10.10.2016 №639/1/МС216 к, від 12.10.2016 №277/М268 к, від 12.10.2016 №566/МПН242 к, від 17.10.2016 №573/МЧ275 к, від 18.10.2016 №646/МС206 к, від 18.10.2016 №260/МПД181 к, від 21.10.2016 №296/МПН293 к, від 24.10.2016 №328/М12 к, від 25.10.2016 №278/М25 к, від 27.10.2016 №1/М3253к, від 27.10.2016 №667/М213 к, від 27.10.2016 №286/М23 к, від 31.10.2016 №1245/ЛГ к, від 01.11.2016 №207/1/МПД76 к, від 02.11.2016 №1263/ЛГ к, від 04.11.2016 №401/МПД240 к, від 07.11.2016 №1276/ЛГ к, від 08.11.2016 №280/М4 к, від 09.11.2016 №356/1/МПД84 к, від 10.11.2016 №269/М176 к, від 10.11.2016 №277/МЗЧ56 к, від 11.11.2016 №188/ЦК11 к, від 25.11.2016 №437/ЦСВ1 к, від 28.12.2016 №275/МБ304 к, від 27.04.2017 №9/МЧ175 к, від 03.05.2017 №147/1/УРС к, від 12.06.2017 №9/ЦСВ1 к, від 24.01.2017 №1/МПН246 к, від 22.06.2017 №23/УРЦ к, від 21.09.2017 №13/МПД86 к, від 10.10.2017 №18/М262 к, від 11.01.2017 №17/УРС к, від 02.11.2018 №24/УРС к; - помісячний розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за період 2018 рік. Згідно п. 3.1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, вбачається, що у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №

286. Згідно пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників № 286, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Підпунктом 3.2.2 п. 3.2 цієї Інструкції № 286, при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо. У пункті 2.4 Інструкції № 286 наведено перелік штатних працівників, які підлягають віднесенню до облікової кількості, а у пункті 2.5 цієї Інструкції наведено перелік працівників, які підлягають віднесенню до облікової кількості, але були тимчасово відсутні з певних причин. Натомість, ані в пункті 2.4, ані в пункті 2.5 Інструкції № 286 не міститься посилань на осіб, які уклали трудовій договір, але відсутні на роботі через призов на військову службу в порядку мобілізації. Отже, можливо зробити висновок, що такі особи не повинні враховуватись при визначені середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за рік при заповненні рядку 01 форми 10-ПІ. Разом із тим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зі змісту поданих відповідачем документів не вбачається за можливе встановити факт допущення Товариством помилки при заповненні поданого Звіту форми №10-ПІ за 2018 рік. Оскільки на момент подання такого звіту (лютий місяць 2019 року) відповідачу мало бути достеменно відомо про кількість увільнених від роботи працівників з дотриманням гарантій, передбачених ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України, та відповідно про відсутність підстави для включення таких при розрахунку показника середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу. Документальних доказів того, що по завершенню року з моменту увільнення від роботи вказані працівники продовжували проходити військову службу відповідач ані Київському обласному відділенню Фонду, ані до суду в ході розгляду цієї справи не подав. Більш того ТОВ «Фоззі-Фуд» не повідомило позивача письмово (шляхом направлення окремого листа) про обставини та суть допущеної помилки при розрахунку показника середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за 2018 рік. Також відповідач не подав жодних документів організаційно-розпорядчого характеру, оформлених за результатами виявлення помилки та притягнення відповідальних осіб бухгалтерії або кадрової служби товариства до відповідальності. Колегія суддів звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, але не більше як на один рік зберігається місце роботи (посада), тобто термін до якого зберігалось робоче місце за працівниками ТОВ «Фоззі-Фуд» (виходячи з наданих документів) закінчився у 2017 році. При цьому нових (оновлених) документів за подальші періоди апелянтом надано не було, як і не було спростовано вищевикладеного. З вищевикладеного вбачається, що відповідач не вживав заходи, передбачені чинним законодавством, по забезпеченню працевлаштування інвалідів, тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є обґрунтованим. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 28.04.2023. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна