Постанова Київський апеляційний суд № 761/10740/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/10740/21 Головуючий у 1 інстанції: Юзькова О.Л. Провадження № 22-ц/824/3921/2023 Доповідач: Шебуєва В.А ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Матвієнко Ю.О., Крижанівської Г.В., секретар Шевченко Т.В., розглянувши апеляційну скаргу Жогіної Олени Олександрівни , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , Волошиної Ольги Олександрівни , яка діє від імені та в інтересах Національного фонду досліджень України, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року, апеляційну скаргу Волошиної Ольги Олександрівни , яка діє від імені та в інтересах Національного фонду досліджень України, на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного фонду досліджень України про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,- в с т а н о в и в: У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Національного фонду досліджень України про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку. Зазначала, що працювала в Національному фонді досліджень України на посаді начальника Відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук Управління забезпечення грантової підтримки з 02.03.2020 року по 18.02.2021 року. Наказом № 44-к від 18.02.2021 року вона була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі зміною структури і штатного розпису. При звільненні були допущені вимого чинного законодавства. На час надання їй повідомлення про майбутнє вивільнення 17.12.2020 р. уповноваженим органом - Кабінетом Міністрів України не вносились зміни до постанови № 528 від 04.07.2018 р. «Про національний фонд досліджень України», які б стосувались випадків, зазначених у п. 1 ст. 40 КЗпП України. У Положення про дирекцію Національного фонду досліджень України зміни не вносились. Відтак, змін в організації праці не було. Наказ виконавчого директора Національного фонду досліджень України було видано наказ № 60 «Про затвердження і введення в дію структури Національного фонду досліджень України» 17.12.2020 р. виданий з перевищенням повноважень. Про наступне вивільнення працівників не була повідомлена Раду трудового колективу Фонду. Національний фонд досліджень України не дотримався положень ст. 42-2 КЗпП України і не запропонував їй всі вакантні посади за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду, яку вона може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При звільненні не було враховане її переважне право на залишення на роботі, як працівнику із більш високою кваліфікацією й продуктивністю праці. ОСОБА_2 просила визнати незаконним та скасувати наказ Національного фонду досліджень України від 18.02.2021 року № 44-к про її звільнення; поновити її на посаді начальника Відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук Управління забезпечення грантової підтримки Національного фонду досліджень України з 18.02.2021 р.; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.02.2021 року по день винесення рішення. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволений. Визнано незаконним та скасовано наказ Національного фонду досліджень України № 44-к/тр від 18.02.2021 р. «Про звільнення ОСОБА_2 ». Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук управління грантової підтримки Національного фонду досліджень України з 18 лютого 2021 року. Стягнуто з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 854 491,40 грн. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів. Стягнуто з Національного фонду досліджень України в дохід держави судовий збір у розмірі 9 452,91 грн. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року стягнуто з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 25 990,56 грн., а також додаткову винагороду адвоката у розмірі 68 786,56 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції у частині фактичних обставин та правового обґрунтування задоволення позову; змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції, зазначивши, що ОСОБА_2 поновлюється на посаді начальника відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук Управління забезпечення грантової підтримки Національного фонду досліджень України. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що посада, яку обіймала ОСОБА_2 , не була скорочена, що можна встановити внаслідок порівняння штатного розпису до та після змін. У пропозиціях щодо необхідності запровадження нової структури мова йде про перерозподіл чисельності працівників, а не скорочення конкретних посад. Оптимізація будь якої структури не є безумовною підставою для скорочення тієї чи іншої посади. Тим більше, що завдання та функції Відділів і Управління грантової підтримки (забезпечення) не змінилися. Відтак, звільнення ОСОБА_2 проведено в порушення ст. 40 п. 1 КЗпП України у зв`язку з відсутністю скорочення посади, яку вона обіймала. В апеляційній скарзі представник Національного фонду досліджень України просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в позові ОСОБА_2 . На думку апелянта рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Національним фондом досліджень України не були дотримані вимоги ст. 49-2 КЗпП України. В ході розгляду справи встановлено, що разом із повідомленням про майбутнє вивільнення №56 від 17 грудня 2020 року ОСОБА_2 було запропоновано переведення на вакантну посаду головного спеціаліста відділу грантового забезпечення у сфері соціально-гуманітарних наук управління грантового забезпечення. 23 грудня 2020 року позивачці було запропоновано переведення на наступні вакантні посади: головного спеціаліста відділу грантового забезпечення у сфері технічних і природничих наук, математики та ІТ управління грантового забезпечення та головного спеціаліста відділу грантового забезпечення у сфері біології, охорони здоров`я та біоресурсів управління грантового забезпечення. ОСОБА_2 відмовилася від переведення на вказані посади. Суд не врахував висновків Верховного Суду у аналогічних справах та помилково вважав, що на відповідача покладений обов`язок запропонувати позивачці інші вакантні посади. При вирішенні питання дотримання роботодавцем вимог ст. 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми права працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише за відсутності такої роботи - інша наявна робота. Також судом першої інстанції неправильно обрахував середньоденний заробіток ОСОБА_2 та безпідставно стягнув з відповідача середній заробіток у визначеному розмірі. Згідно наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів від 29 серпня 2022 року ОСОБА_2 була працевлаштована на посаду радника Міністра Відділу забезпечення діяльності Міністра, що мало бути враховано при вирішення вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку. Суд першої інстанції порушив строки розгляду справи та вийшов за межі заявлених вимог, неправильно зазначивши посаду, на якій підлягала поновленню ОСОБА_2 , яка не існувала у структурі Національного фонду досліджень України. В апеляційній скарзі на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року представник Національного фонду досліджень України посилається на неспівмірність витрат на правничу допомогу, які просила стягнути позивачка. Відповідно до копії Додатку № 1 до укладеного між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «ЛОKAPT» та позивачкою Договору № 15/03/21 від 15.03.2021 р. сторони погодили фіксовану суму гонорару 10 000 грн. за підготовку, складанняпозовної заяви. На підтвердження оплати зазначених послуг позивачка надала копію виписки за особовим рахунком НОМЕР_1 , згідно якої 16.03.2021 р. відображено операцію «Оплата правової допомоги на підставі договору». Вказана копія виписки за особовим рахунком не є належним доказом, який підтверджує здійснення оплати за договором, оскільки не містить ані реквізитів договору, ані призначення платежу, з якого можна було б встановити, що вказана оплата здійснена саме за підготовку, складання позовної заяви у даній справі. Належних доказів здійснення оплати гонорару за підготовку позовної заяви у даній справі відповідно до Додатку до договору протягом 5-ти днів з дня підписання даного Додатку до договору на банківський рахунок Адвокатського об`єднання «ЛОКАРТ» представником позивачки не надано. Згідно наданого ОСОБА_2 акту прийому-передачі наданих послуг від 08.09.2022 р. до Договору № 30/04/21 про надання правової допомоги від 30.04.2021 р. загалом на надання правничої допомоги адвокатом Жогіною О.О. витрачено чотири години на складання процесуальних документів та орієнтовно три години на участь у двох судових засіданнях. Зі змісту наданих доказів неможливо встановити порядок здійснення оплати за надані адвокатом послуги та порядок приймання цих послуг. Звертає увагу на те, що розгляд справи за позовом ОСОБА_2 відбувався у спрощеному порядку. Враховуючи наявні у матеріалах справи докази наданих адвокатом позивачки послуг, заявлений розмір витрат на винагороду (гонорар) у розмірі 10 % від суми, стягнутої судом на користь позивачки як додаткову винагороду адвоката за досягнутий результат, є нерозумним та неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг). В апеляційній інстанції ОСОБА_2 та її представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити. Просять відмовити у задоволенні апеляційних скарг Національного фонду досліджень України. Представники Національного фонду досліджень України просять задовольнити їх апеляційну скаргу на рішення суду від 08 вересня 2022 року та додаткове рішення суду від 17 січня 2023 року, а також відхилити апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 . Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до наказу Національного фонду досліджень України від 28 лютого 2020 року №17-к/тр ОСОБА_2 була призначена на посаду начальника відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук управління забезпечення грантової підтримки з 02 березня 2020 року (а.с. 22 т. 1). Національний фонд досліджень України є державною бюджетною установою утвореною Кабінетом Міністрів України, основним завданням якої є грантова підтримка: 1) фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних, суспільних та гуманітарних наук; 2) прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки. Положення про Національний фонд досліджень України затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 528 від 04.07.2018 р. Відповідно до положень ч. 5 ст. 52 Закону України «Про науково-технічну діяльність», п. 28 Положення про Національний фонд дослідження України, органом управління Фондом є дирекція Національного фонду досліджень України. 11.12.2020 р. на засіданні наукової ради Національного фонду досліджень України розглянуті пропозиції нової структури дирекції Фонду, проект змін до штатного розпису та 2020 р, проект штатного розпису на 2021 р. та схвалено проект нової структури дирекції Фонду, проекти штатного розпису та кошторисів на 2020р. та 2021 р., про що свідчить витяг з протоколу № 37 від 11.12.2020 р. 16.12.2020 р. на засіданні Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій був погоджений проект структури дирекції Фонду, проекти штатного розпису на 2020 та 2021 року. 17.12.2020 р. відповідно до абзацу дванадцятого пункту 31, абзацу другого пункту 32, абзацу дев`ятого підпункту 7) пункту 33 Положення про Національний фонд досліджень України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2018 р. № 528, підпункту 4.3.11 пункту 4.3. Положення про дирекцію Національного фонду досліджень України (протокол № 8 від 16.12.2020 р. засідання Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій) виконавчим директором Національного фонду досліджень видано наказ, яким затверджено та введено в дію з 18.12.2020 р. структуру Національного фонду досліджень України. Наказом № 61 виконавчого директора Національного фонду досліджень України від 17.12.2020 р. введено в дію з 18.12.2020 р. зміни до штатного розпису Національного фонду досліджень. Згідно з введеними змінами до штатного розпису Національного фонду досліджень України згідно вказаного наказу № 61 від 17.12.2020 р. в штатному розписі Національного фонду досліджень України відсутня посада начальника відділу грантової підтримки досліджень соціальних та гуманітарних наук управління забезпечення грантової підтримки, яку обіймала ОСОБА_2 . Наказом Національного фонду досліджень України від 18.02.2021 р. № 44-к/тр ОСОБА_2 звільнено з посади начальника відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук управління забезпечення грантової підтримки 18.02.2021 р. відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі зміною структури і штатного розпису (а.с. 21 т. 1). Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 . Визнав незаконним та скасував наказ Національного фонду досліджень України № 44-к/тр від 18.02.2021 р. «Про звільнення ОСОБА_2 ».; поновив ОСОБА_2 на посаді начальника відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук управління грантової підтримки Національного фонду досліджень України з 18 лютого 2021 року та стягнув з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 854 491,40 грн. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів. В повному обсязі з рішенням суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України). Відтак, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 було вручено повідомлення по наступне вивільнення №56 у зв`язку зі зміною структури і штатного розпису дирекції Національного фонду досліджень України 17 грудня 2020 року. Разом із повідомленням про майбутнє вивільнення № 56 від 17 грудня 2020 року ОСОБА_2 запропоновано переведення лише на одну вакантну посаду - посаду головного спеціаліста відділу грантового забезпечення у сфері соціально-гуманітарних наук управління грантового забезпечення (а.с. 38 т. 1). 23 грудня 2020 року ОСОБА_2 отримала повторне повідомлення по наступне вивільнення №100 у зв`язку зі зміною структури і штатного розписудирекції Національного фонду досліджень України, відповідно до якого їй було запропоновано окрім вказаної вище посади - головного спеціаліста відділу грантового забезпечення у сфері соціально-гуманітарних наук управління грантового забезпечення, ще дві посади - головного спеціаліста відділу грантового забезпечення у сфері технічних і природних наук, математики, та ІТ управління грантового забезпечення та головного спеціаліста відділу грантового забезпечення у сфері біології охорони здоров`я та біоресурсів (а.с. 39 т. 1). Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, щостаном на 17 грудня 2022 року в Національному фонді досліджень України вакантними були ще посади начальника управління грантового забезпечення; начальника відділу грантового забезпечення у сфері технічних і природних наук, математики та ІТ управління грантового забезпечення; начальник відділу у сфері біології, охорони здоров`я та біоресурсів управління грантового забезпечення; начальника відділу грантового забезпечення у сфері соціально-гуманітарних наук управління грантового забезпечення. Зазначені посади не пропонувалися ОСОБА_2 . Вказані обставини не спростовані представником Національному фонді досліджень України. В суді першої інстанції представник Національного фонду досліджень України пояснив, що дані посади не пропонувались ОСОБА_2 , оскільки виконавчий директор Національного фонду досліджень України на свій розсуд обирав, які посади пропонувати працівникам в момент повідомлення про наступне вивільнення. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 зазначила, що їй не були запропоновані посади: начальника відділу грантового забезпечення у сфері соціально-гуманітарних наук управління грантового забезпечення, начальника відділу грантового забезпечення у сфері біології, охорони здоров`я та біоресурсів управління грантового забезпечення, а також начальника відділу грантового забезпечення у сфері технічних і природничих наук, математики та ІТ управління грантового забезпечення, на які вона могла обіймати. Представники Національного фонду досліджень України підтвердили, що такі посади не пропонувалися ОСОБА_2 , оскільки за рішенням виконавчого директора посада начальника відділу грантового забезпечення у сфері соціально-гуманітарних наук управління грантового забезпечення була запропонована ОСОБА_4 , яка обіймала посаду головного спеціаліста відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук управління забезпечення грантової підтримки. Посада начальника відділу грантового забезпечення у сфері біології, охорони здоров`я та біоресурсів управління грантового забезпечення була запропонована ОСОБА_5 , яка обіймала посаду головного спеціаліста сектору контролю за реалізацією проектів та аудиту. Посада начальника відділу грантового забезпечення у сфері технічних і природничих наук, математики та ІТ управління грантового забезпечення була запропонована ОСОБА_6 , яку обіймав головний спеціаліст відділу грантової підтримки досліджень з природничих і технічних наук, математики та інформатики управління забезпечення грантової підтримки. Відтак, посади начальників відділів управління грантового забезпечення пропонувались особам, які раніше обіймали посади головних спеціалістів різних структурних підрозділів дирекції Фонду. З долучених до пояснень Національного фонду досліджень України копій повідомлень вбачається, що 17 грудня 2022 року головному спеціалісту відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук управління забезпечення грантової підтримки ОСОБА_4 було вручено повідомлення про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами структури та штатного розпису дирекції Національного фонду досліджень України, яке містило пропозицію переведення на вакантну начальника відділу у сфері соціально-гуманітарних наук управління грантового забезпечення. 17 грудня 2022 року головному спеціалісту сектору контролю за реалізацією проектів та аудиту ОСОБА_5 було вручено повідомлення про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами структури та штатного розпису дирекції Національного фонду досліджень України, яке містило пропозицію переведення на вакантну начальника відділу грантового забезпечення у сфері біології, охорони здоров`я та біоресурсів управління грантового забезпечення. 17 грудня 2022 року головному спеціалісту відділу грантової підтримки досліджень з природничих і технічних наук, математики та інформатики управління забезпечення грантової підтримки ОСОБА_6 було вручено повідомлення про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами структури та штатного розпису дирекції Національного фонду досліджень України, яке містило пропозицію переведення на вакантну начальника відділу грантового забезпечення у сфері технічних і природничих наук, математики та ІТ управління грантового забезпечення. У пояснення представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 у позові не виклала переконливі аргументи, що саме вона має біль високу продуктивність праці у порівнянні з працівниками, яким запропоновані керівні посади у новоутворених структурних підрозділах, а запропонована ОСОБА_2 посада головного спеціаліста відділ грантового забезпечення у сфері соціально-гуманітарних наук управління грантового забезпечення відповідала її кваліфікації. 17 грудня 2022 року У день вручення пропозиції переведення на посаду головного спеціаліста відділ грантового забезпечення у сфері соціально-гуманітарних наук управління грантового забезпечення ОСОБА_2 своєї незгоди не висловила, але й згоди не надала. Про бажання бути переведеною на керівні посади, які були запропоновані 17 грудня 2022 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Фонду стало відомо лише з позовної заяви ОСОБА_2 . Разом з тим, дії Національного фонду досліджень України щодо пропозицій ОСОБА_2 вибіркових вакансій з тих, на які вона могла претендувати, не відповідають вимогам частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України. До звільнення позивачка також обіймала керівну посаду - начальника відділу грантової підтримки досліджень з соціальних та гуманітарних наук управління забезпечення грантової підтримки. Національним фондом досліджень України суду не надано належних та допустимих доказів того, що посади начальника відділу грантового забезпечення у сфері соціально-гуманітарних наук управління грантового забезпечення, начальника відділу грантового забезпечення у сфері біології, охорони здоров`я та біоресурсів управління грантового забезпечення, та начальника відділу грантового забезпечення у сфері технічних і природничих наук, математики та ІТ управління грантового забезпечення, не могли бути запропоновані позивачці ОСОБА_2 з урахуванням її освіти, кваліфікації чи досвіду роботи. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що при звільненні ОСОБА_2 . Національним фондом досліджень України були допущені порушення вимог трудового законодавства, що є підставою для поновлення ОСОБА_2 на роботі. Колегія суддів вважає безпідставними доводи представника Національного фонду досліджень України, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених ОСОБА_2 вимог, оскільки неправильно зазначив посаду, на якій підлягає поновленню ОСОБА_2 . Як вбачається зі змісту рішення, судом першої інстанції в резолютивній частині було допущено помилку у зазначенні посади, на яку підлягає поновленню позивачка, та в словосполученні «… управління забезпечення грантової підтримки Національного фонду досліджень України …» пропущено слово «..забезпечення…». Вказана помилка може бути виправлена шляхом виправлення описки в порядку, визначеному ст. 269 ЦПК України, та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія судів відхиляє доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 , що посада, яку обіймала ОСОБА_2 в дійсності не була скорочена, а оптимізація структури Національного фонду досліджень України не могла бути безумовною підставою для скорочення тієї чи іншої посади. Відповідно до ч.3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Відтак, визначення організаційної структури, чисельності працівників та штатного розпису належить до виключної компетенції товариства. Відповідно до положень ст. 53 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» структуру Національного фонду досліджень України, кількість секцій фонду та напрями їх діяльності формує Наглядова рада Національного фонду досліджень України. 11.12.2020 р. на засіданні наукової ради Національного фонду досліджень України розглянуті пропозиції нової структури дирекції Фонду, проект змін до штатного розпису та 2020 р, проект штатного розпису на 2021 р. та схвалений проект нової структури дирекції Фонду, проекти штатного розпису та кошторисів на 2020р. та 2021 р., про що свідчить витяг з протоколу № 37 від 11.12.2020 р. 16.12.2020 р. на засіданні Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій був погоджений проект структури дирекції Фонду, проекти штатного розпису на 2020 та 2021 року. 17.12.2020 р. відповідно до абзацу дванадцятого пункту 31, абзацу другого пункту 32, абзацу дев`ятого підпункту 7 пункту 33 Положення про Національний фонд досліджень України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2018 р. № 528, підпункту 4.3.11 пункту 4.3. Положення про дирекцію Національного фонду досліджень України, виконавчим директором Національного фонду досліджень України видано наказ, яким затверджено та введено в дію з 18.12.2020 р. структуру Національного фонду досліджень України. Наказом виконавчого директора Національного фонду досліджень України № 61 від 17.12.2020 р. введено в дію з 18.12.2020 р. зміни до штатного розпису Національного фонду досліджень. В штатному розпису згідно структури, затвердженої наказом № 60 від 17.12.2020 р. «Про затвердження і введення в дію структури Національного фонду досліджень України» та наказу № 61 від 17.12.2020 р. «Про введення в дію змін до штатного розпису Національного фонду досліджень України» посада начальника відділу грантової підтримки досліджень соціальних та гуманітарних наук управління забезпечення грантової підтримки, яку обіймала ОСОБА_2 відсутня. Також з наказу № 60 від 17.12.2020 р. «Про затвердження і введення в дію структури Національного фонду досліджень України» вбачається, що управління грантової підтримки реорганізовано та утворено управління грантового забезпечення та відділ фінансування грантових проектів. Питання доцільності зміни організаційної структури або скорочення чисельності або штату працівників на підприємстві не відноситься до компетенції при вирішенні спору про незаконність звільнення, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання ОСОБА_2 на те, що в дійсності посада, яку вона обіймала, не скорочувалася. За результатами розгляду апеляційної скарги Національного фонду досліджень України в частині висновків суду про визначення суми середнього заробіткуза час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню із Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення із Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Разом з тим, суд не врахував, що згідно наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів від 29 серпня 2022 року ОСОБА_2 була працевлаштована на посаду радника Міністра Відділу забезпечення діяльності Міністра у Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України з 01 вересня 2022 року, що мало впливає на визначення періоду, за який стягується середній заробіток за час вимушеного прогулу. Суд першої інстанції обрахував середній заробіток ОСОБА_2 за період з 18.02.2021 р. по 08.09.2022 р. що, складає 391 робочих день. З урахуванням того, що ОСОБА_2 була працевлаштована з 01 вересня 2022 року, з Національного фонду досліджень України на її користь підлягав стягненню середній заробіток з розрахунку 387 робочих днів. Доводи апеляційної скарги Національного фонду досліджень України в частині зменшення присудженого середнього заробітку на користь ОСОБА_2 були визнані як позивачкою, так і її представником в суді апеляційної інстанції. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції був неправильно здійснений розрахунок середньоденної заробітної плати, яка підлягала стягненню на користь ОСОБА_2 . Здійснюючи розрахунок середньоденної заробітної плати позивачки, суд розділив нараховану заробітну плату за грудень 2020 року та січень 2021 року (65 964,01 грн. + 21 452,34 грн.) на кількість робочих днів в періоді (40 робочих днів). Разом з тим такий розрахунок не відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок). Розділом ІІ вказаного Порядку, передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. З урахуванням вимог Порядку суд не дав оцінки, які саме виплати були включені в нарахування позивачки за грудень 2020 року та січень 2021 року. Згідно пункту 3 розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Відповідно до підпункту "и" пункту 4 розділу ІІІ Порядку не враховуються, зокрема, виплати, пов`язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо. Відповідно до наданих суду документів та пояснень сторін у загальну суму нарахувань заробітної плати ОСОБА_2 за грудень 2020 року був включений оклад 6538,91 грн., надбавка за виконання ОВР 6538,91 грн., щомісячна премія 22 886,19 грн., а також премія в розмірі 30 000,00 грн. Відповідно до наданого представником Національного фонду досліджень України витягу з наказу №191-к/тр від 16 грудня 2020 року премія в розмірі 30 000,00 грн. була виплачена у грудні 2020 року позивачці з нагоди святкування Нового Року та Різдва Христового. Оскільки вказана виплата 30 000 грн. була приурочена до святкових дат, та не пов`язана з виробничою діяльністю позивачки, вона не підлягала врахуванні при визначенні середньоденного заробітку. Аналогічні висновки були викладені в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 753/15508/20. В грудні 2020 року ОСОБА_2 відпрацювала 18 днів, за грудень 2020 року за виключенням виплати 30 000 грн. їй було нараховано 35 964,01 грн. В січні 2021 року ОСОБА_2 відпрацювала 5 днів, окрім відпускних та матеріальної допомоги їй було нараховано 3028,42 грн. Відтак, за розрахунком суду апеляційної інстанції середньоденна заробітна плата позивачка складає 1695,32 грн. (35 964,01 + 3028,42) : (18 відпрацьованих днів у грудні 2020 року + 5 відпрацьованих днів у січні 2021 року). Середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_2 складає 656 088,84 грн. (1695,32 грн. х 387, з яких: 1695,32 грн. - середньоденна заробітна плата, 387 - кількість робочих днів в періоді, за який проводиться стягнення середнього заробітку). Відтак, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року підлягає зміні в частині визначення суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_2 , з урахуванням періоду вимушеного прогулу. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року підлягає залишенню без змін. За результатами розгляду апеляційної скарги Національного фонду досліджень України на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року, яким вирішено питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла наступних висновків. Додатковим рішенням суд стягнув з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 25 990,56 грн. та стягнуто з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_2 додаткову винагороду адвоката у розмірі 68 786,56 грн. Як вбачається із матеріалів справи, інтереси ОСОБА_2 у суді першої інстанції представляла адвокат Жогіна О.О. 15.03.2021 р. між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Локарт» укладений договір №15/03/21 про надання правової (правничої) допомоги. Відповідно до додатку №1 договору про надання правничої допомоги №15/03/21 вартість послуг по складанню позовної заяви про скасування наказу про звільнення №44-к/тр від 18.02.2021 р., поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 10 000,00 грн. 16.03.2021 р. ОСОБА_2 було здійснено платіж на банківський рахунок Адвокатського об`єднання «Локарт». 30.04.2021 р. між ОСОБА_2 та адвокатом Жогіною О.О. укладений договір про надання правової допомоги №30/04/21. Відповідно до п.4 даного договору та додатку №1 до нього, адвокат та клієнт домовилися щодо за підготовку судових процесуальних документів клієнт сплачує адвокату погодинний гонорар за фактично витрачений час у розмірі 40% мінімальної заробітної плати станом на день складання таких документів; за надання правової допомоги участь у судових засіданнях - фіксованої суми в гривні, яка становить в еквіваленті 100 доларів США по курсу НБУ станом на день призначеного судового засідання, в якому адвокат приймав участь. Також, сторони домовилися, що у випадку задоволення судом першої інстанції позовних вимог клієнта та стягнення на користь клієнта грошових коштів (середнього заробітку за час вимушеного прогулу), клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 10% від суми, стягнутої суми на користь клієнта як додаткову винагороду адвоката за досягнутий результат протягом 5 днів з дня фактичного отримання стягнутої судом суми. Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат. Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. При цьому у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Тобто, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Верховний суд в постанові 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначив, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта представника Національного фонду досліджень України на відсутність належних доказів оплати позивачкою витрат на правничу допомогу, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Враховуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Аналогічні висновки були викладені в постановах Верховного Суду від 15 червня 2021 р. у справі № 159/5837/19, від 03 жовтня 2019 р. у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 р. у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 р. у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 р. у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 р. у справі № 753/1203/18. Задовольняючи вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 19 вересня 2022 року представником Національного фонду досліджень України подавалися до суду заперечення проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу у зв`язку з його необґрунтованістю та неспівмірністю. З матеріалів справи убачається, що справа за позовом ОСОБА_2 розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження. Предметом позову ОСОБА_2 визначений захист трудових прав останньої - поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Підготовка позовної заявив в справах відповідної категорії не потребує вивчення адвокатом великої кількості документів, збору та надання великої кількості доказів, оскільки обов`язок доведення дотримання положень трудового законодавства при звільнені працівника покладається на відповідача. Відповідно до наданого адвокатом Жогіною О.О. акту прийому-передачі наданих послуг від 08 вересня 2022 року адвокат надала наступні послуги: підготовка та подання клопотання, з розрахунку 1 години роботи, підготовка та подання відповіді на відзив, з розрахунку 3 годин роботи, участь у двох судових засіданнях 07 червня 2021 року та 07 вересня 2022 року. Також слід врахувати, що позовні вимоги ОСОБА_2 про відсутність підстав для скорочення її посади не були задоволені судом. Враховуючи предмет спору, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, вимоги пропорційності та розумності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення присудженої компенсації витрат позивачки на правничу допомогу в суді першої інстанції до 30000,00 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги Жогіної Олени Олександрівни , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , Волошиної Ольги Олександрівни , яка діє від імені та в інтересах Національного фонду досліджень України, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року, апеляційну скаргу Волошиної Ольги Олександрівни , яка діє від імені та в інтересах Національного фонду досліджень України, на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року задовольнити частково. Змінити рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_2 . Стягнути з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 656 088,84 грн.без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 вересня 2022 року залишити без змін. Змінити додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_2 . Стягнути з Національного фонду досліджень України на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 26 квітня 2023 року. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Матвієнко Ю.О. Крижанівська Г.В.