Ухвала КЦС ВС № 275/669/22

У х в а л а 26 квітня 2023 року м. Київ справа № 275/669/22 провадження № 61-5255ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у справі за позовом акціонерного товариства «УніверсалБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В с т а н о в и в: У жовтні 2022 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 143 643,55 грн за кредитним договором № б/н від 03 грудня 2017 року. Вимоги позову обґрунтовано тим, що 03 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 03 грудня 2017 року. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердила, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Взятий на себе обов`язок позивач виконав належним чином, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач в свою чергу умови договору не виконувала та як наслідок станом на 17 серпня 2022 року заборгованість ОСОБА_1 становила 143 643,55 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 126 753,82 грн; заборгованість за пенею - 0,00 грн; заборгованість за порушення грошового зобов`язання - 16 889,73 грн. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2023 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» від 03 грудня 2017 року у розмірі 22 832,62 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача заборгованість у розмірі 22 832,62 грн суд вважав її в межах строку позовної давності доведеною. Відмовляючи у стягненні заборгованості в сумі 16 889,73 грн суд виходив з її недоведеності, оскільки банком не надано розрахунку заборгованості, що позбавило суд можливість зробити висновок щодо правильності нарахування грошового зобов`язання. Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» задоволено. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03 грудня 2017 року в загальному розмірі 143 643,55 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов в повному розмірі, суд апеляційної інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. 13 квітня 2023 року ОСОБА_1 (далі - заявник) подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 березня 2023 року. У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 березня 2023 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Дослідивши касаційну скаргу заявника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження з огляду на таке. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Згідно з пунктами 1, 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, а ціна позову у справах, у яких заявлено кілька самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог. Як убачається з матеріалів касаційного провадження предметом позову є стягнення заборгованості у розмірі 143 643,55 грн. Ціна позову в даній справі становить 143 643,55 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн). Отже зазначена справа є малозначною у силу пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України. Разом із цим, у касаційній скарзі заявник посилається на обставини, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що справа має виняткове значення для неї, оскільки суд апеляційної інстанції створив прецедент, встановивши, що розмір тіла кредиту більший, ніж встановлений кредитний ліміт. Вважає, що її права, як споживача обмежились та погіршились зі сторони кредитодавця. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Посилання заявника не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для відповідача. Прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах заявником не наведено і доказів на їх підтвердження не надано. Вказані доводи касаційної скарги не містять достатніх обґрунтувань для розгляду малозначної справи в касаційному порядку. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями у цілому не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Зазначене відповідає Рекомендації № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням указаного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду У х в а л и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у справі за позовом акціонерного товариства «УніверсалБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук