Ухвала КЦС ВС № 939/2466/20

Ухвала 26 квітня 2023 року м. Київ справа № 939/2466/20 провадження № 61-968св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», відповідач - ОСОБА_1 , треті особи: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» про відмову від позову до ОСОБА_1 , треті особи: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Шкоріної О. І., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (далі - ТОВ «ФК «Гефест») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна. Позовну заяву мотивувало тим, що 19 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», банк), правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гефест», укладено договір про надання споживчого кредиту № 014/2564/81/54644. На забезпечення належного виконання зобов`язань за цим договором, між банком і ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 19 квітня 2007 року (за реєстровим номером 1-1060), відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку належний їй на праві власності житловий будинок та дві земельні ділянки: кадастровий номер 3221055100:04:003:0135, площею 0,1500 га, кадастровий номер 3221055100:04:003:0136, площею 0,1253 га, за адресою: АДРЕСА_1 . 19 квітня 2007 року в реєстр внесено запис про іпотеку на користь іпотекодержателя ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», якого у зв`язку з укладенням договору відступлення прав вимоги в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно замінено на ТОВ «ФК «Гефест». У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель - ТОВ «ФК «Гефест» звернув стягнення на частину предмета іпотеки у позасудовому порядку, на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку», а саме: на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за цією ж адресою, кадастровий номер 3221055100:04:003:0135, площею 0,1500 га. 22 вересня 2020 року ТОВ «ФК «Гефест» набуло право власності на частину переданого в іпотеку майна (житловий будинок та одну земельну ділянку). Разом з тим під час перебування предмета іпотеки у власності ОСОБА_2 , у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, що здійснювалось стосовно боржника ОСОБА_1 , Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Київській області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) була винесена постанова від 06 лютого 2015 року про арешт всього майна боржника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі цієї постанови до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження № 9036434 від 13 березня 2015 року, а саме: арешт на нерухоме майно - домоволодіння на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за цією ж адресою. Вважає, що зазначений арешт на майно накладено безпідставно, оскільки на момент вжиття таких заходів державним виконавцем це майно не належало боржнику та перебувало в іпотеці, на підставі іпотечного договору від 19 квітня 2007 року, укладеного з власником цього майна ОСОБА_2 Позивач посилався на те, що він (ТОВ «ФК «Гефест») є стягувачем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , в процесі виконання якого накладено арешт, та 09 листопада 2020 року направив на адресу Управління забезпечення примусового виконання рішень в Київській області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) заяву про зняття арешту з предмета іпотеки, який не є власністю боржника. Проте 07 грудня 2020 року орган державної виконавчої служби відмовив у знятті арешту, посилаючись на відсутність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Арешт на нерухоме майно, яке не належало боржнику у виконавчому провадженні та перебувало в іпотеці ТОВ «ФК «Гефест», не припинено і запис про обтяження № 9036434 від 13 березня 2015 року, наявний у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, обмежує право власності ТОВ «ФК «Гефест», яке ним набуто у позасудовому порядку відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку». Посилаючись на зазначене, ТОВ «ФК «Гефест» просило суд звільнити з-під арешту житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер 3221055100:04:003:0135, площею 0,1500 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений на підставі постанови від 06 лютого 2015 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 відділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Київській області управління державної виконавчої служби, правонаступником якого є Управління забезпечення примусового виконання рішень в Київській області Центрального міжрегіональногоуправління Міністерства юстиції (м. Київ), шляхом внесення до запису про обтяження номер 9036434 від 13 березня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації в розділі «опис предмета обтяження» «все майно окрім житлового будинку та земельної ділянки кадастровий номер 3221055100:04:003:0135 площею 0,1500 га, що розташовані на АДРЕСА_1 ». Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 17 серпня 2021 року у складі судді Унятицького Д. Є. позов задоволено. Звільнено з-під арешту житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 3221055100:04:003:0135, площею 0,1501 га, що розташовані на АДРЕСА_1 , що накладений на підставі постанови від 06 лютого 2015 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 відділом примусового виконання рішень головного управління юстиції у Київській області управління Державної виконавчої служби, правонаступником якого є управління забезпечення примусового виконання рішень в Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), шляхом внесення до запису про обтяження № 9036434 від 13 березня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформацію в розділі «Опис предмета обтяження» «все майно окрім житлового будинку та земельної ділянки кадастровий номер 3221055100:04:003:0135, площею 0,1501 га, що розташовані в АДРЕСА_1 ». Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «ФК «Гефест» євласником житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 3221055100:04:003:0135, площею 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене майно не належало боржнику у виконавчому провадженні, в межах якого накладено арешт. Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу виконуючого обов`язки відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 серпня 2021 року скасовано. У задоволенні позову ТОВ «ФК «Гефест» до ОСОБА_1 , треті особи: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що арешт накладено у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, що здійснювалось стосовно ОСОБА_1 і з приводу якого винесена постанова від 06 лютого 2015 року про арешт всього майна боржника. Внесення змін до запису про обтяження від 13 березня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суперечить загальним принципам права власності, оскільки зазначений предмет обтяження ніколи не належав боржнику, відповідачу у справі, а був власністю іпотекодавця ОСОБА_2 Апеляційний суд виходив з того, що посилання позивача на положення статті 391 ЦК Українищодо захисту права власності є безпідставними, оскільки за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби. Короткий зміст вимог касаційної скарги У січні 2022 року ТОВ «ФК «Гефест»подало до Верховного Судукасаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року та залишити в силі рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 серпня 2021 року. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16 (провадження № 14-299цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 661/624/16 (провадження № 14-618цс18). На обґрунтування касаційної скарги зазначив, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що звільнення майна з-під арешту можливе лише за наявності спору про право власності на таке майно і така вимога може пред`являтись лише разом з вимогою про визнання права власності. Апеляційний суд залишив поза увагою, що позивач є власником майна на підставі правовстановлюючого документа та право власності якого зареєстроване, а тому безпідставним є звернення до суду з вимогою про повторне визнання права власності. Позивач як власник майна, на яке накладено арешт в межах виконавчого провадження та яке не належало боржнику, має право звернутися до суду з позовом про зняття арешту з цього майна. Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали. Рух справи Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із Бородянського районного суду Київської області. На підставі розпорядження Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» копію ухвали Верховного Суду від 24 лютого 2022 року про витребування справи направлено до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області. 04 серпня 2022 року до Верховного Суду з Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області надійшли відскановані матеріали справи. Листом від 11 серпня 2022 року, який надійшов до Верховного Суду 12 серпня 2022 року, Бородянський районний суд Київської області повідомив, що цивільна справа № 939/2466/20 була знищена в результаті пожежі та руйнування будівлі, в якій розміщувався суд у період з 27 лютого до 02 березня 2022 року, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та активних бойових дій на території Бородянського району Київської області. Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 09 серпня 2022 року ініційовано вирішення питання про відновлення втраченого провадження у справі № 939/2466/20. Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року відкрито провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження у справі № 939/2466/20. Призначено справу до судового розгляду. Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 939/2466/20 позовом ТОВ «ФК «Гефест» до ОСОБА_1 , треті особи: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна. 02 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду. 13 квітня 2023 року до Верховного Суду від ТОВ «ФК «Гефест» надійшла заява про відмову від позову, в якій позивач просив прийняти відмову від позову, визнати нечинними рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року і закрити провадження у справі. Вирішити питання про повернення ТОВ «ФК «Гефест» з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги. Заяву мотивовано тим, що відпала підстава позову, оскільки арешт, про зняття якого заявлено позов, вже знято з майна. Зі змісту зазначеної заяви вбачається, що заявнику відомо про наслідки відповідної процесуальної дії, передбачені частиною другою статті 256 ЦПК України. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Перевіривши доводи заяви ТОВ ФК «Гефест» про відмову від позову, колегія суддів дійшла такого висновку. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи. Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України передбачає, у тому числі, можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. Відповідно до пункту 4 частини першої, частини другої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Статтею 408 ЦПК України визначено, що незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині. У зв`язку з тим, що ТОВ «ФК «Гефест» подало до Верховного Суду заяву про відмову від позову, яка відповідає вимогам статті 206 ЦПК України, необхідно прийняти його відмову від позову, визнати судові рішення місцевого та апеляційного суду у цій справі нечинними і закрити провадження у справі. Відповідно до частини другої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. Аналогічні положення закріплені в частині четвертій статті 7 Закону України «Про судовий збір», яка встановлює підстави та порядок повернення судового збору. За подання касаційної скарги ТОВ «ФК «Гефест» сплатило судовий збір у розмірі 4 204,00 грн, згідно з платіжним дорученням від 12 січня 2022 року № 8293. Отже, ТОВ «ФК «Гефест» необхідно повернути 2102,00 грн, тобто 50 % від сплаченої суми судового збору. Враховуючи викладене, оригінал платіжного доручення від 12 січня 2022 року № 8293 необхідно надіслати заявнику. Керуючись статтями 142, 206, 255, 408 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду УХВВАЛИВ: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» про відмову від позову задовольнити. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» від позову до ОСОБА_1 , треті особи: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна. Визнати нечинними рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 серпня 2021 року тапостанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у цій справі. Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 , треті особи: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» з державного бюджету 2102,00 грн (дві тисячі сто дві грн) судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги, згідно з платіжним дорученням від 12 січня 2022 року № 8293, що внесені на розрахунковий рахунок UА 28 899998 0313151207000026007, отримувач коштів - ГУК у м. Києві/ Печерс. р-н/22030102, ЄДРПОУ - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код отримувача 37993783. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець