Постанова 4821 № 695/1712/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/482/23; 22-ц/821/483/23Головуючий по 1 інстанції Справа №695/1712/22 Категорія: 304080000 Ушакова К.М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Нерушак Л.В., Гончар Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 лютого 2023 року (повний текст судового рішення виготовлено 14 лютого 2023 року) та на додаткове рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2023 року у справі за позовом представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка є законним представником ОСОБА_3 , адвоката Синюка Станіслава Леонідовича до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування, в с т а н о в и в : У липні 2022 року позивачі звернулись до суду з вказаним позовом до суду, посилаючись на порушення відповідачем ТДВ СК «Альфа-Гарант» прав позивачів на отримання повного страхового відшкодування, пов`язаного зі смертю потерпілої особи. В обґрунтування позову зазначено, що 29.08.2021 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі транспортного засобу «VW Jetta» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 скоєно наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , який від отриманих травм помер. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «VW Jetta» номерні знаки НОМЕР_1 була забезпечена полісом № 204998543 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у ТДВ СК «Альфа-Гарант». Страхова сума за полісом на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 260000,00 грн. На момент смерті ОСОБА_5 мав двох доньок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які мали право на отримання страхового відшкодування шкоди. Позивачі звернулися до ТДВ СК «Альфа-Гарант» про виплату страхового відшкодування у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, встановлених на дату ДТП у сумі 72000,00 грн. Окремо ОСОБА_2 , як законний представник ОСОБА_3 , просила виплатити на утримання доньки відшкодування шкоди у розмірі 36 мінімальних заробітних плат у сумі 216000,00 грн., оскільки донька ОСОБА_3 перебувала на утриманні батька ОСОБА_5 . Постановою ГУНП в Черкаській області від 29.10.2021 кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія складу кримінального правопорушення. 30.03.2022 відповідач виплатив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як законному представнику ОСОБА_3 , страхове відшкодування у розмірі 18000,00 грн. кожній. Не погоджуючись з таким рішенням страховика, представник позивачів просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 18000,00 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 , як законного представника ОСОБА_3 , - 191000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Також просили стягнути на користь позивачів 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 лютого 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 18 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 , як законного представника ОСОБА_3 , 18 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 173 000,00 грн. - в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь держави судовий збір у сумі 2090,00 грн. Додатковим рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2023 року за заявою адвоката Синюка С.Л. вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 , яка є законним представником ОСОБА_3 , понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності вимог позивачів. В апеляційній скарзі ТДВ СК «Альфа-Гарант» вважає незаконними основне та додаткове рішення. Скаржник посилається на порушення судом норм процесуального права, що мало прояв у прийнятті неналежних доказів, наданні судом неправильної оцінки доказам у справі. Також апелянт вважає, що суд порушив норми матеріального права, невірно застосувавши до спірних правовідносин норми ст.ст. 1200 та 1202 ЦК України, а також положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд відхилив доводи відповідача щодо наявності вини обох учасників ДТП та не надав оцінки розрахунку відповідача розміру страхового відшкодування шкоди та щомісячних платежів. Зазначає, що вини ОСОБА_4 у скоєнні ДТП взагалі не було, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди мали місце обставини непереборної сили через дії велосипедиста ОСОБА_5 , який був в стані алкогольного сп`яніння на момент зіткнення. Що стосується відшкодування майнової шкоди, пов`язаної із втратою годувальника, на користь ОСОБА_3 , інтереси якої представляє її матір, то страховиком було прийнято рішення про виплату щомісячних платежів до її повноліття. Норма частини першої ст. 1202 ЦК України передбачає, що відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами, що є загальним правилом. Виплата одноразового платежу повинна бути обґрунтована заявником та оцінена страховиком. Суд, стягуючи відшкодування одноразовим платежем не обґрунтував в оскаржуваному рішенні виключні підстави такого висновку. Крім того, стягуючи заявлені в позові суми відшкодування, суд не врахував платежі, які вже були сплачені страховиком на користь позивачів. Вважаючи, що страховик не порушував жодних прав позивачів, апелянт просить рішення суду (основне та додаткове) скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Також просить вирішити питання розподілу судових витрат. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів адвокат Синюк С.Л. просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з мотивів, аналогічних доводам, викладеним у позові. Також надано попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які очікують понести позивачі в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5000 грн. Також просить стягнути з відповідача судові витрати, понесені в апеляційному суді, докази на підтвердження яких будуть надані додатково. Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги за таких підстав. З матеріалів справи встановлено такі обставини. 29.09.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «VW Jetta» номерні знаки НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та велосипедиста ОСОБА_5 , який в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинув. Постановою про закриття кримінального провадження від 29.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення. У постанові про закриття кримінального провадження від 29.10.2021 встановлено, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи №5-08-02/300 від 20.09.2021 на момент ДТП велосипедист ОСОБА_5 перебував в стані алкогольного сп`яніння. За змістом постанови про закриття кримінального провадження в ході досудового розслідування була проведена судова автотехнічна експертиза, в підсумковій частині висновку якої зазначено, серед іншого, що у момент виникнення перешкоди для руху водій автомобіля «VW Jetta» ОСОБА_4 не мав технічної можливості своїми одноособовими діями уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_5 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди, тому в його діях порушень Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, не вбачається. Водночас в діях ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам пп.6.2, 6.6 а) 11.14 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Слідчим у постанові про закриття кримінального провадження від 29.01.2021 встановлено відсутність в діях водія автомобіля «VW Jetta» ОСОБА_4 будь-яких порушень вимог Правил дорожнього руху України, що могли б перебувати у причинному зв`язку з механізмом виникнення та розвитку дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим прийнято рішення про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях водія автомобіля «VW Jetta» ОСОБА_4 ознак злочину. Станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «VW Jetta», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» за полісом від 29.08.2021 № 204998543 (а.с. 27). Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно довідки про причину смерті від 30.08.2021 смерть ОСОБА_5 , 1969 року народження, настала ІНФОРМАЦІЯ_1 при зіткненні велосипедиста з легковим автомобілем. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.09.2014 шлюб, укладений 08.06.1996, між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано. ОСОБА_5 був батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено копіями свідоцтв про народження серія НОМЕР_3 від 16.09.1996 та серії НОМЕР_4 від 06.07.2006. 30.09.2021 ОСОБА_2 , діючи в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернулась до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з заявою про виплату відшкодування утриманцю померлого, тобто ОСОБА_3 . 30.09.2021 ОСОБА_1 звернулась до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з заявою про виплату моральної шкоди доньці померлого, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до довідки Державного навчального закладу «Черкаське вище професійне училище» від 03.09.2021 №04-361 ОСОБА_3 навчається у навчальному закладі «Черкаське вище професійне училище» на денній формі навчання з 01.09.2021 по 30.06.2024. Відповідно до платіжного доручення №27659 від 30.03.2022 ТДВ СК «Альфа-Гарант» перерахувало на користь ОСОБА_1 18 000,00 грн. в рахунок страхового відшкодування (а.с. 57). Відповідно до платіжного доручення №27660 від 30.03.2022 ТДВ СК «Альфа-Гарант» перерахувало на користь ОСОБА_2 30 000,00 грн. в рахунок страхового відшкодування (а.с. 58). Відповідно до платіжного доручення №28146 від 02.05.2022 ТДВ СК «Альфа-Гарант» перерахувало на користь ОСОБА_2 1500,00 грн. в рахунок страхового відшкодування (а.с. 59). Відповідно до платіжного доручення №28743 від 01.06.2022 ТДВ СК «Альфа-Гарант» перерахувало на користь ОСОБА_2 1500,00 грн. в рахунок страхового відшкодування (а.с. 60). Відповідно до платіжного доручення №29428 від 05.07.2022 ТДВ СК «Альфа-Гарант» перерахувало на користь ОСОБА_2 1500,00 грн. в рахунок страхового відшкодування (а.с. 61). Відповідно до платіжного доручення №28743 від 01.06.2022 ТДВ СК «Альфа-Гарант» перерахувало на користь ОСОБА_2 1500,00 грн. в рахунок страхового відшкодування (а.с. 62). Всього на користь ОСОБА_2 виплачено 36 000,00 грн. страхового відшкодування. Між сторонами виникли правовідносини з приводу виплати страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілої у ДТП особи. У позові заявлено вимогу про стягнення із страхової компанії недоплаченої половини розміру відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_3 , а також майнової шкоди, заподіяної смертю годувальника, одноразовим платежем. Щодо стягнення моральної шкоди Статтею 1187 ЦК України передбачено цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі. Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок. Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до статті 3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. У статті 5 вказаного Закону України визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно із статтею 6 Закону України № 1961IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до статті 22 Закону України № 1961IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України. Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди. В той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого. Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18). Як було зазначено в постанові про закриття кримінального провадження від 29.10.2021, в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості своїми одноособовими діями уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_5 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди, тому в його діях порушень Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, не вбачається. Водночас, в діях ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам пп.6.2, 6.6 а) 11.14 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Також відповідно до висновку судово-медичної експертизи №5-08-02/300 від 20.09.2021 на момент ДТП велосипедист ОСОБА_5 перебував в стані алкогольного сп`яніння. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що вини ОСОБА_4 у скоєнні ДПТ немає, тому відповідач взагалі не зобов`язаний сплачувати відшкодування. На підставі таких доводів відповідач посилається на те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди мали місце обставини непереборної сили через дії велосипедиста ОСОБА_5 , який був в стані алкогольного сп`яніння на момент зіткнення. Колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги про те, що відсутність у водія ОСОБА_4 технічної можливості уникнути ДТП через алкогольне сп`яніння потерпілого є непереборною силою. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності, непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю, у зв`язку з чим сама по собі відсутність технічної можливості уникнути наїзду вказаним ознакам не відповідає, оскільки причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки та особливостями його експлуатації. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 342/709/20. З огляду на вказане, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відсутність у водія технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою. Як встановлено з постанови про закриття кримінального провадження, ДТП відбулося за обставин, коли автомобіль наїхав на велосипедиста ОСОБА_5 , який, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості, рухався попереду автомобіля водія в попутному напрямку на відстані 2 м від правого краю проїзної частини автодороги без встановлених світлоповертачів чи фар на велосипеді. Цим велосипедист порушив пп. 6.2, 6.6 а) 11.14 Правил дорожнього руху України. У відповідності до частини другої статті 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Згідно частини третьої статті 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу (витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо), у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Отже, суд може зменшити розмір шкоди на підставі частини другої статті 1193 ЦК України в разі встановлення, що виникненню вказаної шкоди сприяла груба необережність потерпілого. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 445/370/19. Разом з тим, відповідно до статті 27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, у сукупності не може бути меншим, ніж 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку. Усім особам, які відповідно до зазначеної статті мають право на відшкодування моральної шкоди, це відшкодування виплачується рівними частинами. У позові надано обґрунтовані доводи про те, що мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди становить 72000,00 грн. (12 мінімальних заробітних * 6000,00 грн. - встановлений розмір мінімальної заробітної плати на 2021 рік), а тому відсутні правові підстави для зменшення розміру моральної шкоди, у зв`язку із необережністю потерпілого. З урахуванням того, що на день настання страхового випадку (29.09.2021) мінімальна заробітна плата була встановлена на рівні 6000,00 грн, потерпілий мав двох дітей, враховуючи сплачені суми страховиком відшкодування на користь позивачів (по 18000,00 грн. кожній), розмір відшкодування моральної шкоди, які підлягає стягненню зі страхової компанії на користь позивачів, становить 18 000,00 грн. кожному (із розрахунку (6000,00 грн. х 12 36 000 грн.) /2 = 18000,00 грн.). Отже рішення суду про стягнення по 18 000,00 грн. моральної шкоди на користь кожної із позивачок є правильним. Відсутність в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції аналізу розрахунків відповідача не вплинуло на правильність висновків суду. Щодо стягнення шкоди, пов`язаної із втратою годувальника Згідно з пунктом 23.1 статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого. В постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20) Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала такі правові висновки. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Особам, визначеним у частині першій цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (частина друга статті 1200 ЦК України). Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Тлумачення положень статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а інша порядок відшкодування такої шкоди. Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. У системному зв`язку зі статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках, передбачених Законом, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше, ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Отже, вказаною нормою передбачено право страховика (у випадках, передбачених Законом, МТСБУ), а не обов`язок відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати. Разом із тим, відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки. Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість стягнення зазначеного відшкодування одноразовим платежем, відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України, з врахуванням встановлених обставин справи, що узгоджується з висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, сформульованим у постанові від 05 грудня 2022 року у справі №304/936/19. При цьому апеляційний суд виходить із принципу забезпечення якнайкращих інтересів неповнолітньої дитини, яка позбавилась утримання свого батька через ДТП. Також апеляційний суд враховує, що ОСОБА_3 навчається у навчальному закладі «Черкаське вище професійне училище» на денній формі навчання з 01.09.2021 по 30.06.2024. Отже, такий підхід відповідає особливому захисту дитини, передбаченому Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», й унеможливлює порушення майнового права дитини. У справі, яка переглядається, установлено, що внаслідок ДТП (страхового випадку), яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_5 , настала смерть потерпілого ОСОБА_5 . На момент ДТП на утриманні у ОСОБА_5 перебувала його неповнолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Матеріали справи не містять доказів про перебування на утриманні померлого інших осіб. Тому право на отримання страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, станом на момент смерті потерпілого мала одна особа ( ОСОБА_3 ). Розмір відшкодування становить 6000,00 грн. х 36 місяців (три роки) = 216000,00 грн. Ліміт відповідальності страховика 260 000,00 грн. В позові заявлено вимогу про стягнення 173 000,00 грн. майнової шкоди. Страховик сплатив 18000,00 грн. майнової шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого, на рахунок ОСОБА_2 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_3 (36 000,00 грн. (виплачено всього) 18000,00 грн. (моральної шкоди) = 18000,00 грн.). Відшкодування шкоди не може перевищувати ліміт відповідальності. Враховуючи 72000,00 грн. моральної шкоди, залишок страхового відшкодування становить 188 000,00 грн. З вирахуванням вже сплаченої страховиком майнової шкоди в розмірі 18 000,00 грн., розмір відшкодування, який підлягає стягненню з відповідача, становить 170 000,00 грн. (188000,00 грн. 18000,00 грн. = 170 000,00 грн.). Стягуючи шкоду, заподіяну смертю потерпілого, в розмірі 173 000,00 грн., суд першої інстанції не звернув уваги на вже здійснені оплати страховиком. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, шляхом зменшення стягнутої судом першої інстанції суми з 173 000,00 грн. до 170 000,00 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з цим додаткове рішення підлягає скасуванню, оскільки в справі необхідно здійснити новий розподіл судових витрат. Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, а також враховуючи, що позивачі звільнені від сплати судового збору за звернення з таким позовом за законом, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Позовні вимоги задоволені на 98,56% (заявлено 209 00,000 грн., тоді як задоволено 206000,00 грн.). За звернення з позовними вимогами ставка судового збору становила 2090,00 грн. Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позову, сума судового збору, яку слід стягнути з відповідача, підлягає зменшенню з 2090,00 грн. до 2060,00 грн. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, а у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати в розмірі 3000,00 грн. та 5000,00 грн., пов`язані з наданням професійної правничої допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно у суді першої інстанції, є підтвердженими та обґрунтованими. За відсутності вмотивованих клопотань від відповідача про неспівмірність заявлених позивачами судових витрат та зменшення їх розміру, суд позбавлений можливості стягнути судові витрати позивачів в меншому розмірі. Водночас, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (98,56%), витрати на оплату правничої допомоги понесені у суді першої інстанції підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 у розмірі 2956,80 грн., а на користь ОСОБА_2 у розмірі 4928,00 грн. Крім того, 24 квітня 2023 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника позивачів щодо стягнення витрат на правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції. На підтвердження понесених витрат позивачем ОСОБА_1 долучено рахунок фактуру №19 від 13 квітня 2023 року на суму 2000,00 грн., квитанцію №0.0.2948687674.1 від 14.04.2023 року на суму 2000,00 грн. про сплату витрат на послуги адвоката, Акт прийому-передачі наданих послуг від 14 квітня 2023 року, договір №2 про надання правової допомоги від 01 травня 2022 року, Ордер №1246903. На підтвердження понесених витрат позивачем ОСОБА_2 долучено рахунок фактуру №20 від 13 квітня 2023 року на суму 3000,00 грн., квитанцію №0.0.2948694306.1 від 14.04.2023 року на суму 3000 грн. про сплату витрат на послуги адвоката, Акт прийому-передачі наданих послуг від 14 квітня 2023 року, договір №3 від 01 травня 2022 року, Ордер №1246925. Отже, понесені витрати позивачів у суді апеляційної інстанції є обґрунтованими належними доказами, клопотань про їх неспівмірність стороною відповідача не заявлено, а тому вони також підлягають стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам. У зв`язку зі зміною рішення суду першої інстанції апеляційний суд проводить новий розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» задовольнити частково. Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 лютого 2023 року змінити, зменшивши розмір страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, стягнутого на користь ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_3 , з 173 000,00 грн. до 170 000,00 грн. Додаткове рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2023 року скасувати. Здійснити у справі новий розподіл судових витрат. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» в дохід держави судовий збір у сумі 2 060,00 грн. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, що понесені в судах першої інстанції та апеляційної інстанцій, в розмірі 4928,00 грн. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_3 , судові витрати на професійну правничу допомогу, що понесені в судах першої та апеляційної інстанцій, в розмірі 7884,80 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді