Постанова 4857 № 260/2009/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/2009/22 пров. № А/857/13455/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Обрізка І.М., суддів Онишкевича Т.В., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року, прийняте суддею Дору Ю.Ю. у місті Ужгород, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська будівельна компанія» до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,- встановив: ТзОВ «Закарпатська будівельна компанія» (надалі позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (надалі ГУ ДПС у Закарпатській області), Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3749472/43220610 від 02.02.2022; зобов`язання Державну податкову службу Україну зареєструвати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №10 від 24.01.2022. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 позов задоволено. 31.08.2022 року представник позивача - адвокат Ільницький Михайло Петрович подав до суду клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі № 260/2009/28, в якому просить ухвалити додаткове судове рішення у справі, яким стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 присуджено солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області та Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатська будівельна компанія" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.) Суд виходив з того, що враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, а також клопотання представника відповідачів, суд дійшов висновку, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська будівельна компанія» підлягає вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ДПС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дана справа є справою незначної складності і не потребує значних витрат зусиль та часу для формування правової позиції. Також по даній справі відсутня необхідність встановлення фактичних обставин справи та доказування. При цьому не використовуються принцип змагальності сторін, що суттєво спрощує представництво інтересів адвокатами по даній категорій справ. Про незначну складність даної справи свідчить і той факт, що в позовній заяві нормативне обґрунтування позиції позивача викладене виключно шляхом копіювання аргументації з Постанов ВС по даній категорії справ. Крім того апелянт вказує, що не обґрунтованим і очевидним завищеним є зазначення в акті виконаних робіт часу на вивчення матеріалів справи та на підготовку позовної заяви з огляду на те, що представником позивача, адвокатом Ільницьким М.П. подано 11 тотожних позовних заяв про оскарження рішення ГУ ДПС щодо відмови в реєстрації розрахунків коригування ТОВ «Закарпатська будівельна компанія» які стосуються однієї і тієї ж господарської операції, одного і того ж контрагента, складені у однин і той же день, з ідентичною аргументацією, посиланням на судову практику та оформлення, порядком викладу тексту, порядком та кількістю додатків. Скаржник звертає увагу суду, що позовні заяви у адміністративних справах відрізняються лише: номером рішення ГУ ДПС у Закарпатській області; номером розрахунку коригування поданого до реєстрації ТзОВ «Закарпатська будівельна компанія»; сумую розрахунку коригування. Вказане свідчить про значно менший проміжок часу, ніж зазначено в рахунку та акті виконаних робіт. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Згідно статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У силу вимог частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до статей 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Разом з тим, колегія суддів вважає, що розрахунок правничої допомоги у розмірі 5000 грн завищений у співвідношенні до обсягу наданих позивачу послуг. Аналізуючи викладене, беручи до уваги положення КАС України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розмір витрат зазначений позивачем не є пропорційний, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним. За таких обставин, колегія суддів вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Разом з тим, апеляційний суд не погоджується із способом вирішення судом питання в частині присудження таких судових витрат солідарно з відповідачів, так як в КАС відсутні норми, що передбачають певні солідарні зобов`язання між сторонами при розгляді адміністративних справ. Відтак, у даному випадку вірним способом задоволення вимоги про стягнення судових витрат буде стягнення таких витрат у розмірі 2000 грн з кожного з відповідачів. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції слід змінити в частині розміру витрат на правову допомогу. Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області задовольнити частково, додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року по справі № 260/2009/22 змінити в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області та Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська будівельна компанія» по 2000 (дві тисячі) гривень з кожного судових витрат на професійну правничу допомогу.». Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Т. В. Онишкевич С. М. Шевчук