Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/43274/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/43274/22 пров. № А/857/3028/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року (головуючий суддя Гресько О.Р., м.Рівне) у справі №460/43274/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В: 04.11.2022 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив: зобов`язати відповідача здійснити з 11 грудня 2015 року перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1,59667; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії позивачу з 01 квітня 2019 року як працюючому пенсіонеру із врахуванням заробітної плати отриманої ОСОБА_1 в липні серпні 2018 року; зобов`язати відповідача здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із врахуванням заробітної плати отриманої ОСОБА_1 в липні серпні 2018 року. Позов обґрунтовує тим, що 11.12. 2015 ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській області у відповідності до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу призначено пенсію за віком. Страховий стаж для обчислення пенсії за віком становить 40 років 3 місяці 3 дні. До 01.10.2017 коефіцієнт страхового стажу, визначний на умовах статті 25 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вартості одного року страхового стажу 1,35% становив 0,54338. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача, який враховується при призначення пенсії складав 1,43611. Вказує, що індивідуальний коефіцієнт заробітної плати має становити 1,59667. Позивач вважає, що пенсійним органом в результаті перерахунку пенсії неправомірно занижено індивідуальний коефіцієнт заробітної плати при нарахуванні пенсії до 1,43611, що призвело до заниження розміру пенсії. Також зазначає, що був працюючим пенсіонером у 2018 році, внаслідок чого відповідач зобов`язаний був здійснити перерахунок індивідуального коефіцієнта заробітної плати в зв`язку зі збільшенням заробітної плати, однак ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській області такого здійснено не було. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, які полягають у обчисленні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 , при її призначенні вперше, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати в розмірі 1,43611. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити з 04 травня 2022 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1,59667. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року як працюючому пенсіонеру із врахуванням заробітної плати отриманої ОСОБА_1 в липні серпні 2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити з 04 травня 2022 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із врахуванням заробітної плати отриманої ОСОБА_1 в липні серпні 2018 року. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що відповідно до статті 42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підстави для проведення перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 відсутні. Також, відсутні підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 11.12.2015 із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1,59667. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. 04.04.2023 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, шо скаржником не оспорюється судове рішення від 17 січня 2023 року у даній справі в частині визнання протиправними дій відповідача які полягають у обчисленні розміру пенсії за віком при її призначення вперше із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати в розмірі 1.43611. В апеляційній скарзі не наведено мотивів незгоди відповідача із здійсненим розрахунком такого коефіцієнта в розмірі 1.59667, не заперечується факт заниження розміру призначеної пенсії пенсіонеру ГУ Пенсійного Фонду України в Рівненській області в зв`язку із незастосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати в розмірі 1.59667 та в подальшому, при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 22 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із письмовим запитом до ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській області про надання інформації щодо порядку призначення, розміру та перерахунку пенсії ОСОБА_1 , номер ПС 956120832979, за весь період нарахування і виплати по дату звернення. У відповідь на запит відповідач надіслав лист-відповідь №10564-9939/М-02/8-1700/22 від 20 липня 2022 року, яким надав інформацію щодо розмірів коефіцієнтів страхового стажу та заробітної плати, розміру пенсії, здійснених перерахунків пенсії. Так, ГУ ПФУ у Рівненській області вказує, що страховий стаж для обчислення пенсії за віком становить 40 років 3 місяці 3 дні (зараховано по 30.11.2015). До 01.10.2017 коефіцієнт страхового стажу, визначний на умовах статті 25 Закону, з урахуванням вартості одного року страхового стажу 1,35% становив 0,54338 ((40 років х 12 місяців + 3 місяці) х 1,35% : (100% х 12)). Зазначає, що пенсію обчислено з урахуванням найбільш вигідної заробітної плати за періоди роботи з 01.01.1986 по 31.12.1990, згідно з наданою довідкою, та з 01.07.2000 по 30.11.2015 за даними системи персоніфікованого обліку. Коефіцієнт вказаної заробітної плати (тобто співвідношення заробітної плати позивача та середньої заробітної плати по країна за період, з якого обчислюється пенсія) становить 1,43611. Також відповідач у листі вказує, що оскільки після призначення пенсії пройшло не менше ніж 2 роки, то з 01.04.2019 без додаткового звернення пенсію перераховано на умовах абзацу 5 частини 4 статті 42 Закону, з додаванням до страхового стажу 2 місяці 10 днів. Після перерахунку страховий стаж становить 40 років 5 місяців 13 днів (зараховано по 31.08.2018). Відтак, відповідачем перераховано коефіцієнт страхового стажу з урахуванням вартості оцінки одного року страхового стажу 1%, що становить 0,40417, та, відповідно, розмір пенсійної виплати. Позивач не погодився з такими діями відповідача, а тому звернувся до суду першої інстанції з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (Закон №1788-XII) регулював питання пенсійного забезпечення та гарантував всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (Закон № 1788-XII) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-ІV), який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Отже, з 1 січня 2004 року Закон № 1058-ІV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду. Відповідно до положень статті 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з ст. 43 Закону № 1058-ІV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Апеляційний суд зазначає, що позивачу призначено пенсію згідно норм Закону №1058-ІV на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходились на час призначення в пенсійній справі ОСОБА_1 . Статтею 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 40 цього Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. За правилами абзацу 3 частини 2 цієї статті, коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь. Показники середньомісячної заробітної плати робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки, що застосовуються під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до статей 40 і 43 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджені постановою КМ України №1783 від 20.11.2003 «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян». У апеляційній скарзі відповідач вказав, що обчислюючи пенсію позивачу під час перерахунку враховано заробітну плату за періоди з 01.01.1986 по 31.12.1990 роки згідно з наданою довідкою, з 01.07.2000 по 30.11.2015 роки за даними системи персоніфікованого обліку, та обчислено коефіцієнт заробітної плати за вказані періоди, що відповідає приписам статті 40 Закону №1058-IV, та який становить 1,43611. Колегія суддів зазначає, що позивачу розраховано пенсію з 11.12.2015 з урахуванням страхового стажу 40 років 3 місяці 3 дні та заробітної плати з 01.01.1986 по 31.12.1990 згідно із наданою довідкою, та з 01.07.2000 по 30.11.2015 за даними системи персоніфікованого обліку. Розрахунок пенсії позивача за віком з 11.12.2015 виглядав наступним чином: Коефіцієнт страхового стажу до 01.10.2017 (визначений на умовах статті 25 Закону №1058-ІV) 0,54338. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати (співвідношення заробітної плати позивача та середньої заробітної плати по країні за період з якого обчислюється пенсія) 1,43611. Розмір заробітної плати для обчислення пенсії (середня заробітна плата по країні за 2012-2014 роки відповідно до частини 40 Закону №1058-ІV 2960,62 грн. х індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1,43611) 4251,78 грн. Розмір пенсії (заробітна плата для обчислення пенсії 4251,78 грн. х коефіцієнт страхового стажу 0,54338) 2310,33 грн. Апеляційний суд вказує, що внаслідок заниження індивідуального коефіцієнту заробітної плати з 1,59667 до 1,43611 занижено розмір заробітної плати для обчислення пенсії позивача - 4251,78 грн. замість 4727,13 грн. (2960,62 грн. середня заробітна плата по країна за 2012-2014 роки х 1,59667 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). При цьому, заниження індивідуального коефіцієнта заробітної плати вплинуло на розмір призначеної пенсії - 2310,33 грн. замість 2568,63 грн. (4 727,13 грн. х 0,54338 коефіцієнт страхового стажу). Вказане свідчить, що в подальшому при здійсненні перерахунку пенсії позивачу відповідачем протиправно не враховано індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1,59667 та внаслідок таких дій погіршилися умови пенсійного забезпечення позивача. Апелянт не заперечує, що з 01.07.2018 по 31.08.2018 ОСОБА_1 був працюючим пенсіонером. При цьому зазначає, що розмір пенсії позивача не переглядався у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Разом з тим, колегією суддів встановлено, що в 2018 позивач працював в ТОВ «Девіе» в липні (сума заробітку становить 3 750,00 грн.) та серпні (сума заробітку становить 3 750,00 грн.). Усього за 2018 рік зараховується заробітку для пенсії 7 500,00 грн. Відповідно до пункту 4 статті 42 Закону №1058, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. При цьому, апелянт вказує, що перерахунок пенсії позивача в зв`язку із збільшенням страхового стажу (в 2018 році) здійснено з 01 квітня 2019. Так, відповідачем перераховано страховий стаж пенсіонера (тепер він становить 40 років 5 місяців 13 днів), перераховано коефіцієнт страхового стажу з урахуванням вартості оцінки одного року страхового стажу 1% (тепер він становить 0,40417). Жодних перерахунків індивідуального коефіцієнта заробітної плати в зв`язку зі збільшенням заробітної плати позивача відповідачем не проведено. Суд апеляційної інстанції зауважує, що в силу статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» індивідуальний коефіцієнт заробітної плати є змінним показником та змінюється при кожному перерахунку пенсії, оскільки залежить від заробітної плати та від страхового стажу, зокрема, набутих особою після виходу на пенсію. З наведеного слідує, що пенсійним органом при здійсненні перерахунку пенсії позивачу від 01.04.2019 не взято до уваги збільшення розміру заробітної плати та не перераховано індивідуальний коефіцієнт заробітної плати пенсіонера, чим фактично відповідач проявив бездіяльність. Відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 1058-IV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач зобов`язаний був крім перерахунку страхового стажу пенсіонера здійснити і перерахунок індивідуального коефіцієнта заробітної плати ОСОБА_1 . Так, враховуючи збільшення страхового стажу позивача як працюючого пенсіонера індивідуальний коефіцієнт заробітної плати за липень-серпень 2018 має становити 0,50619. Вказаний коефіцієнт заробітної плати мав бути врахований відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивачу від 01.04.2019. Відповідно, неврахування збільшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 01.04.2019 мало наслідком недоотримання позивачем сум пенсійних виплат. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із врахуванням заробітної плати отриманої ОСОБА_1 в липні серпні 2018 року. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі № 460/43274/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний