Постанова 4811 № 438/723/18

Справа № 438/723/18 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т. Провадження № 22-ц/811/3164/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М., суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О. секретаря:Назар Х.Б. з участю: представника апелянта ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориславського міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі, - в с т а н о в и в: В червні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила провести реальний розподіл житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити та визнати право власності на 39/100 житлового будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , площею 29,9 м кв., що складається з кімнати «2-1», площею 17,5 м. кв., коридору «І», площею 6,5 м. кв., кладової «II», площею 3,2 м. кв. та веранди «ПІ», площею 2,7 м; виділити та визнати право власності за ОСОБА_2 на погріб «1», площею 3,6 м кв.; виділити та визнати право власності за ОСОБА_2 на господарську будівлю - сарай літ. «В», господарську будівлю - вбиральню літ. «Г», 39/100 огорожі «1», хвіртку «2»; виділити в натурі та визнати право власності па 61/100 житлового будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , площею 47,6 м кв., що складається із коридору «1-1» площею 5,3 м. кв., кімнати «1-2» площею 10,7 м кв., кімнати «1- 5» площею 18, 2 м. кв., кладової «1-3» площею 3,4 м кв. та кухні «1-4» площею 10 м. кв.; виділити та визнати право власності за ОСОБА_3 на погріб «II», площею 3,6 м кв.; виділити та визнати право власності за ОСОБА_3 господарську будівлю - сарай літ. «Б», 61/100 огорожі «1», колодязь літ. «К»; виділити в натурі ОСОБА_2 3/4 частини земельної ділянки кадастровий номер 4610300000:24:062:0055, площею 0,04335 га, цільове призначення: 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на якій, відповідно, розміщена відокремлена частка житлового будинку, що передається ОСОБА_2 в результаті його поділу в натурі; виділити в натурі ОСОБА_3 1/4 частини земельної ділянки кадастровий номер 4610300000:24:062:0055, площею 0,01445 га, цільове призначення: 02.01 -для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на якій, відповідно, розміщена відокремлена частка житлового будинку, що передається ОСОБА_3 в результаті його поділу в натурі. Судові виграти, пов`язані із розглядом справи, орієнтовна сума яких становить 18 600 гривень, стягнути із відповідача на користь позивача. В обґрунтування позову покликалась на те, що в приватній спільній частковій власності в позивача та відповідача знаходиться будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є власником 39/100 ідеальних частин житлового будинку. ОСОБА_3 належить, відповідно, 61/100 вищезгаданого житлового будинку. Також у сторін у приватній спільній частковій власності знаходиться земельна ділянка, кадастровий номер 4610300000:24:062:0055, площею 0,0578 га, цільове призначення: 02.01- для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса АДРЕСА_1 . Позивачу належить 3/4 вище вказаної ділянки, відповідачу, відповідно, належить 1/4 останньої. Між ними на протязі останніх десяти років виникають конфлікти щодо користування спільним майном. Домовитись про поділ спільного майна можливості немає. 03 березня 2018 року позивачем було направлено листа ОСОБА_3 з метою досудового врегулювання спору. Відповідач ніяким чином не відреагувала на пропозицію укласти угоду у нотаріуса про поділ будинку в натурі. Позивач послалася на положення ст.183, 317, 319, 355, 358 ЦК України, та зазначила, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. До позовної заяви додано копію технічного паспорту буд. АДРЕСА_1 , із якого вбачається, що будинок складається фактично із двох окремих квартир, Обидві квартири обладнані окремим входом, що зображено на поверховому плані будинку. Загальна площа даного будинку складає 86, 6 м кв. Також у будинку знаходиться два окремих погріба І, площею 3,6 м кв. та II, площею 5,5 м кв. Першим користується позивач, другим відповідач. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №12283291 від 04.05.2018, складовими частинами будинку АДРЕСА_1 є: сарай літ. Б, В, вбиральня літ. Г, огорожа 1, хвіртка 2, колодязь літ. К. Господарськими будівлями під Літ. В та Г користується позивач, господарську споруду під Літ. Б використовує відповідач. Вищевказане говорить про те, що існує технічна можливість розподілу будинковолодіння в натурі. Рішенням Бориславського міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі відмовлено. Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликаються на те, що беручи до уваги загальні площі квартир, якими фактично користуються сторони, згідно норм діючих ДБН-2019 року можна припинити право спільної часткової власності та здійснити поділ житлового будинку, господарських будівель та споруд з відхиленням від ідеальних часток та розрахунком компенсації, яку повинна сплатити одна із сторін іншій. Такий поділ житлового будинку був запропонований експертом Львівського науково дослідного інституту судових експертиз. Однакий такий висновок не був взятий до уваги судом. Крім того, відповідач не пропонувала на розгляд суду інших варіант поділу житлового будинку. Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_1 , на підтримання апеляційної скарги дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що таку слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі, суд першої інстанції виходив з того, що допустимі варіанти виділу спірного житлового будинку між співвласниками, що задовольняли би вимоги будівельних норм не визначені. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що у приватній спільній частковій власності в позивача та відповідача знаходиться будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є власником 39/100 ідеальних частин житлового будинку, що підтверджується копією свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 12.05.1995 виданого Виконавчим комітетом Бориславської міської ради народних депутатів. ОСОБА_3 належить, відповідно, 61/100 вищезгаданого житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Бориславською державною нотаріальною конторою 23.12.2008 за реєстровим номером 2176, право власності зареєстровано в Дрогобицькому МЕТІ та ЕО з книгу №5, номер запису - 1347, реєстраційний номер в електронному реєстрі 17895170. Частиною першою статті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно ч. 1 ст. 356 ЦК Українивласність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Згідно ч.ч. 2,3 статті 358 ЦК Україниспіввласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Згідно з частиною другою статті 364 ЦК Україниякщо виділ в натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Статтями 364, 367 ЦК Українипередбачено, що кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України. За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна таке питання вирішується судом. Відповідно до статей 183, 367 ЦК Українивиділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири. У постанові Верховного Суду від 12.01.2022 року у справі № 127/18807/19 наведено правовий висновок, згідно якого системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК Українидає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним входом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася. Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК Україниправо спільної часткової власності припиняється, при виділі такої частки власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вхід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на зазначене майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити іншим його співвласникам такі частини житлового будинку та нежитлових будівель, які відповідають розміру та вартості їх часток (або зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася), якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. При цьому слід приймати до уваги, що загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати інтереси всіх сторін, а правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших. Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі-Інструкція). Пунктом 2.7. Інструкції визначено, що спори щодо поділу об`єктів нерухомого майна вирішуються в судовому порядку. Відповідно до пункту 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. У пунктах 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» судам роз`яснено, що під час вирішення зазначених спорів суди повинні враховувати, що виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно та земельно-технічної експертизи за №6336/6337 від 31 березня 2021 року, розподіл житлового будинку разом з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 відповідно ідеальних часток співвласників 39/100 та 61/100 та запропонованих у питаннях ухвали суду варіантах - технічно не можливий. Технічно можливим є поділ житлового будинку, господарських будівель та споруд з відхиленням від ідеальних часток та розрахунком компенсації, яку повинна сплатити одна із сторін іншій. На розгляд суду експертами пропонується варіант поділу житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 , з врахуванням порядку користування який склався фактично. Співвласнику 39/100 ід.ч. пропонується надати: По будинку «A-ж» кімната під літ. 2-1 площею 17,5 м2 вартістю 36176,00 грн. Прибудова під літ. «а1» (приміщення під літ. І та II) вартістю 49036,23 Веранда під літ. «III» вартістю 12320,66 грн. Сарай під літ. «Б» вартістю 147971,12 грн. Сарай під літ. «В» вартістю 35421,90 грн. Вбиральня під літ. «Г» вартістю 7330,79 грн. Також у вартість частки співвласника 39/100 ід.ч. враховується вартість 1/2 огорожі, яку пропонується залишити у спільному користуванні обох співвласників - 4743,46 грн. Загальна вартість майна, що пропонується надати співвласнику 39/100 ід.ч. складає 293000,16 грн., що більше від його ідеальної частки на 85123,49 грн. Співвласнику 61/100 ід.ч. пропонується надати: По будинку «A-ж» кухня під літ. 1-4 площею 10,0 м2, кімната під літ. 1-5 площею 18,2 м2 загальною вартістю 110466,99 грн. Прибудова під літ. «а» (приміщення під літ. 1-1, 1-2 та 1-3) вартістю 123268,20 грн. Погріб під літ. «І» вартістю 12074,25 грн. Погріб під літ. «II» вартістю 18419,39 грн. Хвіртка під літ. «2» вартістю 9486,91 грн. Колодязь під літ. «К» вартістю 12197,45 грн. Також у вартість частки співвласника 39/100 ід.ч. враховується вартість 1/2 огорожі, яку пропонується залишити у спільному користуванні обох співвласників - 4743,46 грн. Загальна вартість майна, що пропонується надати співвласнику 61/100 ід.ч. складає 290656,65 грн., що менше від його ідеальної частки на 85123,49 грн. Компенсація, яку повинен сплатити співвласник 39/100 ід.частки співвласнику 61/100 ід.частки становить 85123,49 грн. Варіант поділу земельної ділянки 4610300000:24:062:0055 у відповідності до часток співвласників ОСОБА_4 , частка у спільній частковій власності - 3/4 ід.частки та ОСОБА_5 у спільній частковій власності - 1/4 наступний: Співвласнику 3/4 частки ОСОБА_2 пропонується надати частину земельної ділянки площею 433,5 кв.м. (0,04335га) з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 14,18; 7,20; 10,5; 9,40; 1,30; 8,09; 16,75; 4,80; 2,46; 29,04; 13,98; (див зелений колір додатку 1). Співвласнику 1/4 частки ОСОБА_3 пропонується надати частину земельної ділянки площею 144,5кв.м. (0,01445 га) з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 3,0; 3,41; 13,39; 7,73; 9,40; 10,5; 7,20;14,18 (Див синій колір додатку 1). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що припинити право спільної часткової власності є технічно неможливим, оскільки частки сторін відповідають площі, що являється меншою, ніж встановлена нижня межа площ, що є можливою до виділення, а також з огляду на невідповідність такого об`єкту нерухомості ознакам окремих за складом приміщень та систем життєзабезпечення. Поділ спірного житлового будинку із врахуванням ідеальних часток з визнанням права власності (припиненням права спільної часткової власності) протирічить вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, оскільки, загальна площа житлового будинку разом з прибудовами складає лише 86,6 кв.м, та житловою 46,4 кв.м без відповідного перепланування унеможливлює визначити кожному співвласнику відповідну нормам площу. Щодо поділу земельної ділянки, то слід вказати наступне. Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (частина четверта статті 120 ЗК України). Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз`яснено, що одночасно з розв`язанням спору про право власності на будинок, виділ частки або встановлення порядку користування конкретними приміщеннями, суд може також вирішити позов, якщо він заявлений, про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою між громадянами, яким жилий будинок належить на праві спільної власності. Матеріалами справи та судом встановлено, що сторонам на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 4610300000:24:062:0055, площею 0,0578 га, цільове призначення: 02.01- для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса АДРЕСА_1 . Позивачу ОСОБА_2 належить 3/4 частки вище вказаної ділянки, відповідачу ОСОБА_3 , відповідно, належить 1/4 частки земельної ділянки, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ- 4606756552018 від 29.03.2018. Як зазначено вище, з висновку експерта за результатами проведення будівельно та земельно-технічної експертизи за №6336/6337 від 31 березня 2021 року вбачається єдиний варіант поділу земельної ділянки 4610300000:24:062:0055 у відповідності до часток співвласників: Співвласнику 3/4 частки ОСОБА_2 пропонується надати частину земельної ділянки площею 433,5 кв.м. (0,04335га) з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 14,18; 7,20; 10,5; 9,40; 1,30; 8,09; 16,75; 4,80; 2,46; 29,04; 13,98; (див зелений колір додатку 1). Співвласнику 1/4 частки ОСОБА_3 пропонується надати частину земельної ділянки площею 144,5кв.м. (0,01445 га) з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 3,0; 3,41; 13,39; 7,73; 9,40; 10,5; 7,20;14,18 (Див синій колір додатку 1). Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , погоджуючись з варіантом запропонованої земельної ділянки площею 433,5 кв.м. (0,04335га) з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 14,18; 7,20; 10,5; 9,40; 1,30; 8,09; 16,75; 4,80; 2,46; 29,04; 13,98, не погоджується із облаштуванням воріт для входу на зазначену ділянку за її рахунок; експертами не врахована компенсація облаштування воріт. Відповідач ОСОБА_3 , звертає увагу суду, що колодязь літ. «К», яким користуються сторони, суттєво звужує прохід до частки будинковолодіння відповідно запропонованої відповідачу земельної ділянки площею 144,5кв.м. (0,01445 га) з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 3,0; 3,41; 13,39; 7,73; 9,40; 10,5; 7,20;14,18. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що запропонований експертами варіант поділу спірної ділянки, не є таким, що найбільш ефективно та повно сприятиме захисту порушених прав та законних інтересів сторін та призведе до обмеження прав останніх на користування земельними ділянками. Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції сторони по справі не ставили питання про призначення по справі додаткової чи повторної експертизи. Вирішуючи спір, місцевий суд належним чином дослідив та дав оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено наявність підстав для виділу у натурі належної йому частки нерухомого майна. При цьому місцевим судом враховано, що будівля є багатоповерховою, належить великій кількості співвласників, має підвал, інші приміщення загального користування, що призначені для забезпечення життєдіяльності всього будинку. Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування чи зміну оскаржуваного рішення. Отже, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову. Підстав для скасування зазначеного рішення за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Бориславського міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 02.03.2023 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.