Ухвала КАС ВС № 600/86/23-а

УХВАЛА 26 квітня 2023 року м. Київ справа № 600/86/23-а провадження № К/990/12999/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця, в с т а н о в и в : 12 квітня 2023 року зазначена касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Як на підставу касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про неврахування цими судами висновків Верховного Суду щодо застосування положення статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», викладених у постановах від 21 січня 2020 року у справі № 640/9234/19 та від 17 серпня 2020 року у справі № 160/4615/19. Суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Так, згідно зі статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Втім, як убачається із змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції врахував позицію Верховного Суду щодо застосування указаної норми права, висловлену, зокрема, у постанові від 19 вересня 2019 року у справі №686/22631/17, відповідно до якої накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Так, у цій справі суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення на позивача штрафу за невиконання постанови Верховного Суду від 27.07.2022 року у справі №826/12166/16 остання такі і не була виконана позивачем, оскільки перевірка на об`єкті будівництва «Реконструкція власних квартир НОМЕР_2 та НОМЕР_1 загальною площею 108,3 м.кв. з надбудовою орієнтовною площею 40 м.кв. по АДРЕСА_2 » не здійснена. Обставини виїзду на позапланову перевірку не можуть свідчити про виконання позивачем постанови Верховного Суду від 27.07.2022 року у справі №826/12166/16, оскільки головна мета позапланового заходу державного архітектурно - будівельного контролю не досягнута, а результати проведеної перевірки відсутні. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не наведено обставин, які створили йому об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій безпосередньо щодо застосування статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» жодним чином не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, які наведені скаржником у касаційній скарзі. Суд не приймає до уваги посилання скаржника на незастосування судами попередніх інстанцій висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 31 березня 2020 року у справі № 640/11079/19 щодо необхідності дослідження судами дотримання процедури складання постанов про накладення штрафу та вжиття належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи, оскільки він не зазначає конкретної норми (норм) права (із посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні, та не наводить висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі № 600/86/23-а за адміністративним позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується. Суддя М. І. Смокович