Постанова Київський апеляційний суд № 366/2447/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 366/2447/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3332/2023Головуючий у суді першої інстанції - Ткаченко Ю.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 березня 2023 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Невідома Т.О., Соколова В.В., секретар Ольшевська Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Іванківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державне підприємство «Ліси України» на рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 грудня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Іванківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державне підприємство «Ліси України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Іванківське лісове господарство», в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Іванківське лісове господарство» № 73к від 18.08.2021 та наказ № 162 від 22.07.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи; поновити ОСОБА_1 на посаді помічника лісничого Обуховицького лісництва ДП «Іванківське лісове господарство»; стягнути з ДП «Іванківське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2021 по дату прийняття рішення суду в даній справі; стягнути з ДП «Іванківське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 2 761,09 грн; стягнути з ДП «Іванківське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.; вирішити питання розподілу судових витрат. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він працював в ДП «Іванківське лісове господарство» починаючи з 12.05.2009 згідно наказу № 89к про прийняття на роботу, в тому числі на посаді помічника лісничого Обуховицького лісництва ДП «Іванківське лісове господарство» на яку його було переведено з 28.02.2018 згідно наказу № 9к. 18.08.2021 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади згідно наказу директора ДП «Іванківське лісове господарство» № 73к. Підставою звільнення було вказано п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (втрата довіри) зі згоди профспілкового комітету ДП «Іванківське лісове господарство» та наказ ДП «Іванківське лісове господарство» № 162 від 22.07.2021 «Про результати проведення комплексної перевірки окремих питань виробничої та господарської діяльності Обуховицького лісництва». Таким чином, причиною звільнення позивача згідно зазначених наказів директора ДП «Іванківське лісове господарство» є втрата довіри до позивача за допущені недоліки і порушення виявлені в ході перевірки окремих питань виробничої та господарської діяльності Обуховицького лісництва, неналежне виконання посадових обов`язків та професійну недбалість. Позивач зазначав, що рішення відповідача про звільнення позивача є незаконним, документально необґрунтованим та таким, що суперечить чинному в Україні трудовому законодавству й грубо порушує конституційні права позивача. Оскільки, при винесенні оскаржуваного наказу відповідачем були порушені, зокрема, вимоги п. 2 ч. 1 ст. 41 та ст. 43 КЗпП України, які полягають в наступному: позивач не являється працівником, який безпосередньо обслуговує грошові та товарні цінності, тобто матеріальні цінності не одержує під звіт; відсутні будь-які протиправні, винні дії позивача під час виконання ним своїх посадових обов`язків; грубе порушення відповідачем процедури отримання згоди на звільнення позивача первинною профспілковою організацією, членом якої позивач являється (т. 1 а.с. 1-10). Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 15.12.2021 позов ОСОБА_1 до ДП «Іванківське лісове господарство» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Іванківське лісове господарство» № 73к від 18.08.2021 та наказ № 162 від 22.07.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи. Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника лісничого Обуховицького лісництва ДП «Іванківське лісове господарство». Стягнуто з ДП «Іванківське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2021 по дату прийняття рішення суду в даній справі. Стягнуто з ДП «Іванківське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 2 330,69 грн. та завдану моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено (т. 2 а.с. 13-20). В апеляційній скарзі, ДП «Іванківське лісове господарство», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що позивача було звільнено з посади помічника лісничого Обуховицького лісництва за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довіри до працівника з боку керівництва. Переліку дій працівника, що можуть бути підставою для втрати довіри, законодавство не наводить, а тому це питання залишається на розсуд керівника. Критерієм визначення дій, що можуть бути підставою для втрати довіри, є вчинення працівником правопорушень з корисливих мотивів та професійна недбалість, що може створити загрозу цінностям, обслуговуваним працівником. Позивач своїми діями - неякісним виконанням відводів, створив загрозу товарним цінностям (лісопродукції). Крім того, позивач, вчиняв інші дії, які дали підставу втратити до нього довіри (т. 2 а.с. 28-40). 16.02.2022 ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що відповідач хибно стверджує про доведеність вини позивача в нібито допущених останнім порушеннях своїх обов`язків, посилаючись на акт № 1/2021 перевірки окремих питань виробничо-господарської діяльності Обуховицького лісництва від 22.07.2021. Звинувачення відповідачем позивача у не складенні актів освідчення місць рубки на завершені ділянки є протиправним, сфабрикованим та таким, що перекладають вину відповідача у нехтуванні порядком здійснення господарської діяльності на позивача. Адже, в такому порушенні винний в першу чергу сам відповідач, а не позивач. Дійсно, до обов`язків позивача входить складання актів освідчення місця рубки на завершені ділянки, але інформація, що вноситься позивачем до таких актів надається останньому безпосередньо комісією, яка призначається відповідним наказом відповідача. Підписання зазначених актів також здійснюється тією ж комісією. Оскільки, відповідачем відповідну комісію сформовано не було, останній своїми безпосередніми діями унеможливив складання актів освідчення місця рубки на завершені ділянки позивачем. Також, серед іншого, відповідач не надав суду жодної технічної документації (книг/ журнали, описи, тощо), які б засвідчували невнесення позивачем інформації чи не складання відповідних документів про факти чи події, які в дійсності мали місце в господарській діяльності відповідача. В судовому засіданні представник ДП «Іванківське лісове господарство», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» ДП «Ліси України» - Яременко З.І. підтримав подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити. ОСОБА_1 заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити. Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. У частині 6 статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Відповідно до Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 (зі змінами) роз`яснено, що звільнення з підстав втрати довіри (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довіри до них і в тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою. Таким чином, роботодавець має обґрунтувати свою недовіру до працівника фактами вини працівника, наявністю підстави для звільнення за недовірою і довести вину працівника. Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України). Розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довіри до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довіри може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2009 ДП «Іванківське лісове господарство» наказом № 89к було прийнято на роботу ОСОБА_1 на посаду майстер лісу по Феневицькому лісництву ДП «Іванківське лісове господарство». Після періодичного підвищення посади позивача, з моменту прийняття його на роботу, внаслідок сумлінного та добросовісного виконання останнім своїх посадових обов`язків, 28.02.2018 позивача згідно наказу № 9к від 28.02.2018 було переведено на посаду помічника лісничого Обуховицького ДП «Іванківське лісове господарство», що підтверджується також відповідним записом в трудовій книжці позивача. 06.07.2021 лісничий Обуховицького лісництва ОСОБА_3 звернувся до директора ДП «Іванківське лісове господарство» Шихненка В.М. з рапортом, в якому просив провести комплексну перевірку лісництва, у зв`язку з призначенням його на посаду лісничого. Наказом № 158 від 06.07.2021 було створено комісію для проведення перевірки окремих питань Обухівського лісництва, затверджено Програму перевірки за період з 01.01.2021 по 01.07.2021 у термін з 07 по 21 липня 2021 року. У ході якої було виявлено лишки лісопродукції (необлікована продукція). Польові перелікові відомості дерев, призначених у рубку, були заповнені та підписані ОСОБА_1 власноручно. Неякісне виконання відводів комісія вважала неприпустимим порушенням у ведені лісового господарства. У наслідок чого були зроблені висновки, що недоліки і порушення допущені з вини позивача, що призвело до неналежного виконання ним посадових обов`язків, професійну недбалість та втрату довіри. 23.07.2021 позивачу було усно повідомлено відповідачем про його звільнення, нібито через втрату довіри за допущені недоліки і порушення виявлені в ході перевірки, неналежне виконання посадових обов`язків та професійну недбалість. У той же день, 23.07.2021, відповідачем, самовільно, всупереч волі позивача було складено Акт № 1 від 23.07.2021 про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення. З урахуванням перебування позивача на лікарняному за сукупним часом з 23.07.2021 по 16.08.2021, відповідачем було звільнено позивача із займаної посади 18.08.2021 наказом № 73к на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Окрім зазначеного, до матеріалів справи було додано типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 28.02.2018 підписаний позивачем, посадова інструкція помічника лісничого ДП «Іванківське лісове господарство» від 28.02.2018 підписана позивачем, витяг з акту № 1/2021 перевірки окремих питань виробничо-господарської діяльності Обуховицького лісництва від 22.07.2021. Також, до матеріалів справи долучено подання директора ДП «Іванківське лісове господарство» №1 від 23.07.2021 до голови профспілкового комітету ДП «Іванківське лісове господарство» й відповідь голови профспілкового комітету ДП «Іванківське лісове господарство» від 26.07.2021 на вказане подання, яким профспілковий комітет надає згоду на розірвання трудового договору з позивачем. За пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України розірвання трудового договору можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товари цінності, - це особи, які, зокрема, одержують такі цінності під звіт. Так, відповідач мотивує звільнення позивача втратою довіри до останнього за допущені недоліки і порушення виявлені в ході перевірки, неналежне виконання посадових обов`язків та професійну недбалість. При цьому, наказ відповідача № 73к від 18.08.202 про звільнення з роботи позивача містить виключно вказівку про застосування статті КЗпП України, в той час як, жодного посилання на порушення позивачем посадової інструкції у наказі на звільнення не вказано. Із матеріалів справи вбачається, що позивач, при здійснені своїх трудових обов`язків на посаді помічника лісничого Обуховицького лісництва, жодних матеріальних цінностей під звіт не отримував. При цьому, звільняючи позивача у зв`язку з втратою довір`я, відповідачем не доведено як сам факт скоєння позивачем порушення, так і безпосередню вину позивача. Зі свого боку, ОСОБА_1 , через свого представника, неодноразово звертався до відповідача із запитом про надання для ознайомлення результатів проведення комплексної перевірки окремих питань виробничої та господарської діяльності Обуховицького лісництва. І, тільки на адвокатський запит за № 20-08/21 від 20.08.2021, відповідачем було надано наказ від 22.07.2021 № 162 про результати проведення комплексної перевірки окремих питань виробничої та господарської діяльності Обуховицького лісництва, який став підставою для звільнення позивача. Так, у наказі № 162 від 22.07.2021 перераховано, нібито, виявлені під час перевірки порушення без посилання на першоджерела, тобто на документи, що безпосередньо фіксують такі порушення. Більше того, в наказі, також, йде мова про порушення, які не могли бути вчинені позивачем, так як не входять до кола обов`язків помічника лісничого, чи підзвітні іншим посадовим особам відповідача. При цьому, посилання відповідача на типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 28.02.2018, що підписаний позивачем не може слугувати доказом доведеності вини позивача, з огляду на те, що положення зазначеного договору не містять конкретного переліку матеріальних цінностей, які підлягають передачі працівнику, що обіймає посаду помічника лісничого Обуховицького лісництва та відповідно порядок такої передачі під особисту відповідальність. Натомість, в посадовій інструкції помічника лісничого ДП «Іванківське лісове господарство» від 28.02.2018 взагалі відсутні будь-які вказівки про матеріальну відповідальність помічника лісничого. Також, не можуть братись до уваги виявлені відповідачем, під час проведення перевірки, допущених позивачем порушення, а саме наявність лишків лісопродукції (необлікована продукція), що свідчить про неякісне виконання відводів позивачем; не були складені позивачем акти освідчення місця рубки на завершені ділянки; не внесені поточні зміни в таксаційний опис і картографічні матеріали; не велася Книга рубок догляду; не занесено інформацію про зафіксовані пожежі в Книгу обліку лісових пожеж; відсутні акти про лісові пожежі (технічна документація лісництва), оскільки наявність таких порушень чи їх безпосередній зв`язок з позивачем не було належним чином підтверджено представниками відповідача шляхом надання належних доказів. Тобто, доказів того, що позивач не виконував або неналежно виконував свої посадові обов`язки, внаслідок професійної недбалості, що призвела до втрати довіри, відповідачем суду надано не було. Отже, в діях відповідача вбачається умисне, незаконне усунення позивача з посади помічника лісничого Обуховицького лісництва, з порушенням порядку визначеного чинним законодавством України в сфері трудових відносин. Таки чином, звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе лише спеціально визначеного кола працівників - працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності до яких, у даному випадку, позивач не відноситься, оскільки, ані посадова інструкція помічника лісничого ДП «Іванківське лісове господарство», ані будь-які інші документи не засвідчують той факт, що позивач віднесений до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, та що такі операції становили основний зміст його трудових обов`язків, тому звільнення позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України відбулося протиправно. Окрім зазначеного, також, слід звернути увагу на те, що позивач є членом первинної профспілкової організації - Первинна профспілкова організація ДП «Іванківське лісове господарство», яка має розглядати питання щодо звільнення позивача із займаної посади у зв`язку з втратою довір`я. ДП «Іванківське лісове господарство» було подано до Первинної профспілкової організації подання № 1 від 23.07.2021. У своїй відповіді від 26.07.2021 на подання відповідача № 1 від 23.07.2021 про звільнення позивача, первинна профспілкова організація стверджує про розгляд вказаного подання під час зборів 23.07.2021 в присутності позивача. Однак, згідно з листом відповідача № 476 від 26.08.2021, 23.07.2021 були проведені збори трудового колективу за кількістю учасників - 16 осіб та за участі «Голови профспілкового комітету», а не засідання профспілкового комітету на якому присутні члени такого комітету. Враховуючи той факт, що профспілковий комітет ДП «Іванківське лісове господарство» є колегіальним органом зі складом затвердженим витягом із протоколу конференції працівників ДП «Іванківське лісове господарство» № 12 від 19.02.2021, його рішення мають прийматися також колегіально, але відповідачем не було надано жодного документального підтвердження про склад присутніх членів профспілкового комітету у засіданні та наявність кворуму, порядку денного, результатів голосування в тому числі й з питання щодо звільнення позивача. Тобто, ані наданими до суду матеріалами справи, ані поясненнями представників відповідача не було встановлено факт належного проведення засідання профспілкового комітету ДП «Іванківське лісове господарство» в присутності осіб, які входять до його складу та переліком винесених для розгляду та вирішених питань, зокрема й щодо звільнення позивача. Також, відповідачем всупереч положенням ст. 43 КЗпП України, не було належним чином повідомлено позивача про засідання профспілкового комітету ДП «Іванківське лісове господарство» на якому підлягало розгляду подання директора ДП «Іванківське лісове господарство» № 1 від 23.07.2021 про його звільнення. Тобто, позивач не отримував відповідного запрошення для участі у такому засіданні. Відповідної письмової заяви щодо розгляду вказаного подання про звільнення без участі позивача, ним не подавалося. Отже, з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється законність звільнення, обов`язок доведення правомірності звільнення працівників покладається на роботодавця. Тобто, саме відповідач зобов`язаний довести та документально обґрунтувати наявність законних підстав для звільнення позивача, чого ані на момент самого звільнення, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції здійснено не було. Тому, наслідком зазначених неправомірних дій відповдіача є скасування наказу директора ДП «Іванківське лісове господарство» № 73к «Про звільнення з роботи» від 18.08.2021; наказу директора ДП «Іванківське лісове господарство» № 162 від 22.07.2021 «Про результати проведення комплексної перевірки окремих питань виробничої та господарської діяльності Обуховицького лісництва», та поновлення позивача на його посаді, яку він займав до звільнення - помічника лісничого Обуховицького лісництва ДП «Іванківське лісове господарство». Відповідно до частин 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. За змістом абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата працівникові обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. До матеріалів справи позивачем було додано довідку про доходи № 481 від 28.08.2021 виданої відповідачем, згідно якої за червень та липень 2021 року середньомісячна заробітна плата позивача складає - 36 648,68 грн.; середньоденна заробітна плата складає - 1 745,18 грн (т. 1 а.с. 53). Під час розгляду справи в суді першої інстанції, суд, за наявною в матеріалах справи довідкою про доходи, наданою позивачем, взяв до уваги розрахунок позивача, при тому, що надана довідка про доходи не відповідала вимогам постанови Кабінету міністрів України від 08.02.1995 №

100. Окрім зазначеного, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не визначив яка саме сума середнього заробітку підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Для перевірки зазначеного розрахунку, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, стороною відповідача неодноразово надавались довідки про доходи ОСОБА_1 , від 08.03.2023 (т. 2 а.с. 88) та від 22.03.2023, однак, лише довідка про доходи від 22.03.2023 відповідає вимогам постанови Кабінету міністрів України від 08.02.1995 №

100. Отже, оскільки ОСОБА_1 було незаконно звільнено у серпні 2021 року, тому середньомісячна заробітна плата має розраховуватись за червень та липень 2021 року та складається із суми виплат, що зазначені у постанові Кабінету міністрів України від 08.02.1995 №

100. За червень 2021 року ОСОБА_1 було нараховано 56 350,00 грн, за липень 2021 року - 12 480,00 грн За зазначений період ОСОБА_1 було відпрацьовано 36 робочих днів, тому розрахунок середньомісячної заробітної плати розраховується так: 56 350,00 грн (нарахування за червень) + 12 480,00 грн (нарахування за липень) = 68 830,00 грн / 36 (кількість відпрацьованих днів за два місяці) = 1 911,94 грн (середньоденна заробітна плата). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18) зроблено висновок про те, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Тому, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2021 (наступний день після незаконного звільнення) й по дату ухвалення даного рішення (15.12.2021), та становить 83 робочих дні. Отже, 1 911,94 грн * 83 = 158 691,02 грн Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 158 691,02 грн, і зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а оскаржуване рішення в цій частині підлягає зміні. Щодо відшкодування на користь позивача матеріальної шкоди, то слід зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем зазначено, що у зв`язку зі звільненням із займаної посади, у нього погіршилось самопочуття, що призвело до госпіталізації 25.08.2021 останнього до КНП Іванківської селищної ради «Іванківська центральна районна лікарня», згідно виписки з медичної карти пацієнта № 1934 було встановлено діагноз: енцифалопатія змішаного генезу ІІ ст. в стадії загострення. Загострення хронічного вертербронного радикуіту шийного відділу. Проведено лікування такими медичними препаратами: фізрозчин, новаксон, ремейко, пароплексін, лорфікс, мусколед, зонік (т. 1 а.с. 202). Придбання зазначених препаратів підтверджується фіскальними чеками № 0000027090 від 25.08.2021 на суму 1 475,51 грн., № 0000013508 від 26.08.2021 на суму 252,58 грн. та № 0000027301 від 30.08.2021 на суму 1 033,00 грн. При цьому, в судовому засіданні позивачем було уточнено суму фіскального чека № 0000027090 від 25.08.2021, а саме зменшено його розмір з 1 475,51 грн. до 1 045,11 грн. Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що погіршення самопочуття та загострення хронічного вертербронного радикуліту шийного відділу сталося саме в наслідок його незаконного звільнення, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заявленої позовної вимоги. У відповідності до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, здійснення відповідачем незаконного звільнення позивача завдало йому моральної шкоди у вигляді фізичних та душевних страждань, що підтверджуються доданими до матеріалів справи листками непрацездатності позивача (серія АЛБ № 009971 від 23.07.2021, серія АДЯ № 242963 від 28.07.2021 та серія АЛБ № 057358 від 30.07.2021) видання яких почалося одразу після повідомлення позивача 23.07.2021 про його звільнення. Також, на підтвердження факту погіршення стану здоров`я позивачем було надано до суду виписку № 1934 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 25.08.2021. З урахуванням характеру та обсягу страждань, їх тривалості, адже позивачу вдалося влаштуватися на нову роботу лише з 01.11.2021 відповідно до наказу № 321-ОС-502808 від 28.10.2021, що дозволило частково позивачу та його сім`ї повернутися до звичайного укладу свого життя, тому, на думку апеляційного суду, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні шляхом зменшення розміру моральної шкоди з 10 000,00 грн до 5 000,00 грн. Складаючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 28.02.2018, позивач, прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення ввірених йому підприємством матеріальних цінностей. Позивач, підписавши Договір, зобов`язувався бережно відноситися до переданих йому для зберігання для інших цілей матеріальних цінностей підприємства. Тобто, відповідач визнає, що позивач має нести матеріальну відповідальність за ввірені та передані йому матеріальні цінності, але по суті. позивачу не було ані ввірено, ані передано жодних матеріальних цінностей, відповідальність за які він мав би нести. Тому, такі твердження відповідача є необґрунтованими, суперечливими у відношення до дійсних обставин справи та не підлягають увазі. Твердження відповідача щодо відсутності моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок його звільнення, ґрунтується виключно на домислах та безпідставних запереченнях. З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, в яких оспорюється законність звільнення, обов`язок доведення правомірності звільнення працівника покладається на роботодавця. Тобто, саме відповідач був зобов`язаний довести та документально обґрунтувати наявність законних підстав для звільнення позивача, чого ним здійснено не було. За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо законності звільнення ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи, які не містять доказів, що до основних обов`язків указаного працівника входила робота з товарно-матеріальними цінностями, а також обґрунтованими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Із матеріалів справи вбачається, що подаючи відзив на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на його користь витрати на надання правничої допомоги у розмірі 3 000,00 грн. На підтвердження правомірності стягнення заявленої суми, позивачем надано акт наданих послуг № 4 від 14.02.2022 до договору про надання правової допомоги № 20/8 від 20.08.2021, у якому зазначено обсяг наданої адвокатом правової допомоги у загальному розмірі 3 000,00 грн та у п. 3 даного акту зазначено, що клієнт здійснює оплату отриманої правової допомоги адвоката згідно умов договору (т. 2 а.с. 64). Так, до позовної заяви надано договір про надання правової допомоги № 20/8 від 20.08.2021, у п. 4.2 якого закріплено, що оплата клієнтом наданої адвокатом правової допомоги здійснюється по мірі її надання на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання сторонами вказаних актів наданих послуг в безготівковому порядку на банківський рахунок адвоката (т. 1 а.с. 64-66). За зазначених обставин, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача витрати на надання правової допомоги у розмірі 3 000,00 грн. Понесені заявником судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають (ст. 141 ЦПК України). Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Іванківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державне підприємство «Ліси України» задовольнити частково. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 грудня 2021 року в частині стягнення середнього заробітку скасувати та ухвалити нове наступного змісту. Стягнути з Державного підприємства «Іванківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державне підприємство «Ліси України» (ЄДРПОУ 45101556) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 серпня 2021 року по 15 грудня 2021 року у розмірі 158 691 (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот дев`яносто один),02. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 грудня 2021 року в частині стягнення з Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 2 330,69 грн. скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні даної позовної вимоги. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 грудня 2021 року в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн змінити, стягнувши з Державного підприємства «Іванківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державне підприємство «Ліси України» (ЄДРПОУ 45101556) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч),00 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з Державного підприємства «Іванківське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» Державне підприємство «Ліси України» (ЄДРПОУ 45101556) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 3 000 (три тисячі),00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст виготовлено 20 квітня 2023 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді Т.О. Невідома В.В. Соколова