Ухвала КЦС ВС № 932/6074/21

Ухвала 26 квітня 2023 року м. Київ справа № 932/6074/21 провадження № 61-5948ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у справі за позовом акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро») звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути заборгованість у загальному розмірі 131 849,40 грн. Рішенням Бабаушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2021 року позовні вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитними договорами № 22032000229243 від 22 листопада 2019 року заборгованість за тілом кредиту у розмірі 71 193,68 грн та заборгованість по прострочених процентах у розмірі 0,09 грн, що разом складає 71 193,77 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 225,71 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро» задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» за кредитним договором від 22 листопада 2019 року № 22032000229243 заборгованість по строковому кредиту у розмірі 90 393,39 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. 19 квітня 2023 року АТ «Банк Кредит Дніпро» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2023 року (надійшла до суду 25 квітня 2023 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684, 00 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом спору у цій справі є вимоги майнового характеру,а саме: стягнення заборгованості у розмірі 131 849,40 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 268 400,00 грн. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує. При цьому, згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. У касаційній скарзі заявник не зазначає випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, при наявності яких, на його думку, рішення у даній справі підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). З урахуванням наведеного, оскільки АТ «Банк Кредит Дніпро» подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у справі за позовом акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник