Постанова 4857 № 300/4673/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4673/22 пров. № А/857/5012/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Петрунів В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року, головуючий суддя Микитин Н.М., ухвалене у м. Івано-Франківську, повний текст якого складено 15.02.2023 року, у справі за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: В листопаді 2022 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 04.10.2022 року №314914. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що оскаржена постанова є безпідставною та незаконною і такою, що винесена з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки ФОП ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи ніхто не повідомляв, а розписка в одержанні копії Акта проведення перевірки №324777 від 13.09.2022 року з призначенням його розгляду на 04.10.2022 є неналежним доказом по справі, так як наведене поштове повідомлення позивач не отримував. Крім того, позивач зазначає, що він є тільки власником автомобіля Рено Магнум державний номер НОМЕР_1 , а вказаний автомобіль перебуває в оренді ФОП ОСОБА_2 , що стверджується договором оренди транспортного засобу №2 від 10.09.2022. Відтак, в його діях відсутній як склад, так і подія правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". В зв`язку із наведеним, на думку позивача, оскаржувана постанова відповідача не відповідає фактичним обставинам справи, а відтак, винесена з порушенням встановленого законом порядку у зв`язку із чим вона підлягає скасуванню. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що зазначались ним у поданому адміністративному позові. В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 20.10.1994 року перебуває в статусі фізичної особи-підприємця та здійснює вид діяльності за кодом КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт за адресою місцезнаходження Івано-Франківська область, Тлумацький район, село Локітка. Згідно щотижневого графіка проведення рейдових перевірок відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Укртрансбезпеки, у період з 12.09.2022 року по 18.09.2022 року, на виконання окремого доручення Укртрансбезпеки проводились перевірки на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на території відповідно до системи адміністративного устрою України: Івано-Франківської області (а.с.37). Відповідно до направлення на рейдову перевірку від 12.09.2022 року №013048 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів в м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область: пл. ГВК, а/д-Н-09; а/д-Н-10; а/д-Н-18; а/д-Т-09-06; а/д-Т-1417; а-д Р-18, а/д Р-20, а/д Р-24 (а.с.38). Посадовими особами відповідача, у відповідності до направлення на рейдову перевірку від 12.09.2022 року №013048 на а/д-Н-10 Стрий-Чернівці, 13.09.2022 року о 14 год 16 хв. проведено перевірку транспортного засобу марки RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом JANMIL д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 на предмет дотримання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом згідно ТТН №58 від 13.09.2022 року. За результатами перевірки 13.09.2022 року складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №324777, в якому зафіксовані порушення, передбачені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": надання послуг з перевезення вантажів без пред`явлення документів, передбачених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме на момент перевірки відсутня або не використовується особиста картка водія цифрового тахографа. Водій з актом №324777 ознайомився, про що свідчить його підпис (а.с. 39). Державною службою України з безпеки листом № 30345/825.4/24-22 від 19.09.2022 року повідомлено ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 04.10.2022 року з 10.00 год. до 12.00 год, який останнім отримано 24.09.2022 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та трекінгом №7601871673208 (а.с. 40-41). За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 04.10.2022 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №314914 та на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" накладено на позивача штраф в розмірі 17000 гривень (а.с. 42). Відповідач листом № 33370/825.4/24-22 від 04.10.2022 року направив ФОП ОСОБА_1 постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу та запропонував адміністративно-господарський штраф сплатити добровільно у п`ятнадцятиденний термін з дня одержання постанови та попереджений, що у разі не сплати, штраф буде утриманий у примусовому порядку, яку позивач отримав 08.10.2022 року про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43). Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.10.2022 року №314914 протиправною, позивач оскаржив її в судовому порядку. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.10.2022 року №314914, якою з ФОП ОСОБА_1 стягнуто адміністративно - господарський штраф у сумі 17000,00 грн, прийнята Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, обґрунтовано та своєчасно, а тому підстави для її скасування, відсутні. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Положення № 103), відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 Положення № 103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: - здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; - здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; - здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; - проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; - здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; - здійснює інші повноваження, визначені законом. Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу. Статтею 5 Закону № 2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг. Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). В розумінні статті 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567). Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. За змістом пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2). Згідно пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис. Відповідно до положень статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: - для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; - для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385). Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв. Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: - забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; - своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; - використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; - має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; - у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); - у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. При цьому, пунктом 3.5 Інструкції № 385 передбачено, що Перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому. Вказана норма передбачає альтернативний перелік обов`язкових документів, які водій транспортного засобу, обладнаного тахографом повинен мати при собі, а саме картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа. Водночас, колегія суддів зазначає, що з наявної в матеріалах справи роздруківки даних роботи тахографа (а.с. 11) видно, що остання сформована 13.09.2022 року та співпадає з датою акта перевірки від 13.09.2022 року №324777, що, в свою чергу свідчить про наявність на момент перевірки відповідної роздруківки даних роботи тахографа у водія, що є альтернативним картці водія до цифрового тахографу документом. Таким чином, вищевикладене дає підстави колегії суддів прийти до висновку про те, що позивачем не було допущено зазначених в акті перевірки від 13.09.2022 року №324777 порушень законодавства про автомобільний транспорт щодо неможливості зробити видрук з цифрового тахографа, а тому оскаржена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є незаконною та підлягає скасуванню. Колегія суддів вважає за необхідне також звернути уваги, що у відповідності до ст. 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються адміністративно-господарські штрафи до автомобільних перевізників. Натомість, відповідно до товарно-транспортної накладної від 13.09.2022 року №58, на підставі якої надавались послуги з перевезення вантажу транспортним засобом марки RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом JANMIL д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , перевізником виступав ФОП ОСОБА_2 , а не позивач - ФОП ОСОБА_1 . Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що приймаючи оскаржену постанову, відповідач діяв з порушенням норм чинного законодавства, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню. Згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким адміністративний позов слід задовольнити. Також, відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З матеріалів справи видно, що при поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., та за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 1488,60 грн. Оскільки, Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то таким чином на користь позивача слід стягнути 2481 грн. сплаченого судового збору. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі №300/4673/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті №314914 від 04.10.2022 року, а справу про адміністративне правопорушення - закрити. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ - 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривну. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 26.04.2023 року.