Постанова 4857 № 500/4774/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/4774/22 пров. № А/857/3815/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Гінди О.М., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року в справі №500/4774/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - суддя в 1-й інстанції Подлісна І.М., час ухвалення рішення 02.02.2023 року, місце ухвалення рішення м.Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 03.02.2023 року, в с т а н о в и в: У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач) про визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років виходячи з 79% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 22/6-4620 від 17.08.2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України станом на 05.03.2019 року без обмеження максимальним розміром, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивача з 79% до 70% та обмеження пенсії максимальним розміром при перерахунку пенсії з 01.04.2019 року, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №22/6-4620 від 17.08.2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України станом на 05.03.2019 року. Зобов`язано відповідача здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу виходячи з 79% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №22/6-4620 від 17.08.2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України станом на 05.03.2019 року, без обмеження максимальним розміром. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до чинного законодавства максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому підстави для виплати пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру у пенсійного органу відсутні. Щодо відсоткового розміру виплати пенсії, то з 19.04.2014 року діє редакція ч. 2 ст. 13 Закону № 2262, яка визначає граничний розмір пенсії за вислугу років у розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Таким чином вважає відповідач, що пенсійний орган діяв в межах чинного законодавства. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону № 2262-XII. Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, відповідно до пункту 1 Постанови №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018. При проведенні перерахунку відповідач визначив розмір пенсії позивача з розрахунку 70% грошового забезпечення, що підтверджується копією перерахунку пенсії, проведеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.01.2018. Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 640/2211/20 позивачу основний розмір пенсії з 01.01.2018 року було обчислено виходячи 79% сум грошового забезпечення. У червні 2022 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 640/28551/21 позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.04.2019 року проведений перерахунок, відповідно до довідки № 22/6-4620 від 17 серпня 2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України станом на 05.03.2019 року. Однак з 01.07.2022 року основний розмір пенсії визначено з розрахунку 70% сум грошового забезпечення та пенсія обмежена максимальним розміром. Так, 18.07.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням 79% розміру грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром, однак листом від 12.08.2022 отримав відмову у проведенні перерахунку, а тому звернувся з цим позовом до суду. Даючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного. Частиною 7 ст. 43 Закону № 2262 передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Питання щодо обмеження максимальним розміром пенсій осіб, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону № 2262неодноразово досліджувалось Верховним Судом, зокрема у постановах від 06.11.2018 року у справі № 522/3093/17, від 08.08.2019 року у справі № 522/3271/17, від 10.10.2019 року у справі № 522/22798/17, від 30.10.2020 року у справі № 522/16881/17, від 17.05.2021 року у справі № 343/870/17 Верховний Суд висловлював правові висновки з цього питання, за якими положення ст. 43 Закону № 2262про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законами № 3668та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 848-VIII від 24.12.2015 року. Проте, зазначені положення в цілому визнано неконституційними. Рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону № 2262 зі змінами, зокрема: - ч. 7 ст. 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень; - положення ч. 7 ст. 43, першого речення ч. 1ст. 54 Закону № 2262зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, положення ч. 7ст. 43 Закону 2262, щодо встановлення максимального розміру пенсії втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, тобто з 20.12.2016 року. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016 року (далі Закон № 1774), який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч. 7ст. 43 Закону № 2262слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року". Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом № 1774з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262 відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року ст. 43 Закону № 2262 не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Отже, внесені Законом № 1774 до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення КСУ від 06.07.99 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі гарантії не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства. Висновки суду апеляційної інстанції у цій справі відповідають такій правовій позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах. Водночас, відповідач покликається на нерелевантні висновки, висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі № 580/234/19, тобто, висновки, що стосуються спорів у неподібних правовідносинах, з іншим правовим регулюванням. Крім того, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021 року відступив від правової позиції, сформульованої у постанові від 10.09.2021 року у справі № 580/5238/20. Щодо того, у якому відсотковому розмірі відносно грошового забезпечення підлягає перерахунку пенсія, колегія суддів зазначає наступне. Стаття 13 Закону 2262 (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах, зокрема: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років -50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43). Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Законом України від 08.07.2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" внесено зміни до ч. 2ст. 13 Закону № 2262, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення. У подальшому Законом України від 27.03.2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" внесено зміни у ч. 2ст. 13 Закону № 2262, згідно яких цифри " 80" замінено цифрами " 70". Як встановлено судом, позивачу була призначена пенсія в розмірі 79 % грошового забезпечення. Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 року у зразковій адміністративній справі № 240/5401/18 (щодо зменшення відсоткового значення грошового забезпечення при перерахунку пенсій військовослужбовцям) зазначив, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 року відповідно до ст. 63 Закону № 2262 на підставі Постанови № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2ст. 13 Закону № 2262, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Верховний Суд у постанові від 28.01.2021 року у справі № 420/40/20 дійшов висновку, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.10.2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, містить дві обставини: при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення та відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Правильним є застосування цього правового висновку лише до правовідносин, у яких відсоткове значення розміру пенсії осіб не змінювалось від моменту призначення до перерахунку у бік зниження. Натомість до правовідносин у цій справі (та всіх аналогічних) необхідно застосовувати лише першу частину зазначеного правового висновку "при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення" та Верховний Суд розширив зазначений правовий висновок наступним чином: "у всіх випадках при перерахунку призначеної особі відповідно до Закону 2262 пенсії Пенсійний орган повинен застосовувати відсоткове значення розміру пенсії по відношенню до грошового забезпечення у розмірі, який особа отримувала станом на момент здійснення такого перерахунку". Вказаної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 14.09.2021 року у справі № 300/1447/19. Таким чином, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Ті обставини, що відбулись зміни у законодавстві, жодним чином не впливають на характер спірних правовідносин, який виник до цих обставин. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги, що законодавче врегулювання спірних правовідносин не передбачає застосування обмежень пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження її максимальним та відсотковим розміром з урахуванням раніше виплачених сум. Судові витрати розподілу не підлягають. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року в справі №500/4774/22 не оскаржено сторонами в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, а тому, з огляду на положення ст. 308 КАС України, не є предметом апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року в справі №500/4774/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. М. Гінда О. І. Мікула Повне судове рішення складено 26 квітня 2023 року.