Постанова 4855 № 320/4617/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4617/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Собківа Я.М., Шелест С.Б., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від "31" грудня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Ірпіньводоканал" до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А: Комунальне підприємство "Ірпіньводоканал" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 08.05.2020 №14 про накладення стягнення у розмірі 34000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що оскаржуване рішення складене відповідачем не у спосіб, передбачений нормами чинного законодавства, оскільки відповідач не наділений повноваженнями проводити перевірки у суб`єктів господарювання комунальної сфери. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від "31" грудня 2021 р. позов задоволено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не передбачено правових підстав, процедури та особливостей проведення перевірок у комунальній сфері, контроль в якій встановлюється спеціальним Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», то перевірка, здійснена Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області у період 04.05 - 05.05 2020 не у спосіб та не в порядку, встановленому Законом, тому прийнятий за її результатами Акт перевірки №22 є безпідставним, а ухвалене на його підставі рішення №14 від 08.05.2020 - протиправним. Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що оскільки ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення є регульованими, то Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади з контролю за цінами, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, внаслідок чого безпідставним є твердження суду першої інстанції щодо виключної компетенції НКРЕКП у питанні застосування тарифів на централізоване водопостачання. Також скаржник вказує, що суд першої інстанції, посилаючись на ст. 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та п. 2 ст. 16 Закону України «Про ціни та ціноутворення», дійшов висновку про те, що ціни на комунальні послуги встановлюються та контролюються спеціальним уповноваженим органом - НКРЕКП. Однак суд не врахував положення ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», згідно якої державний нагляд (контроль) за діяльністю суб`єктів господарювання на ринку комунальних послуг здійснюється шляхом перевірки стану виконання суб`єктами природних монополій та суб`єктами господарювання на суміжних ринках вимог закону та/або ліцензійних умов відповідно до порядку контролю за дотриманням ліцензійних умов. Отже, на думку скаржника, НКРЕКП не наділена повноваженнями щодо здійснення перевірок щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції. Сторони в судове засідання не з`явились. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що позивач має діючу ліцензію на надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, яка надана постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №1214 від 25.06.2019. У період з 17.02.2020 по 27.02.2020 відповідач проводив на підприємстві позивача перевірку дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державно регульованих цін. За результатами перевірки складено Акт № 9 від 28.02.2020, згідно з яким відповідач вказав про виявлене ним порушення вимог законодавства. Акт перевірки підписано позивачем із запереченням, яке є невід`ємною частиною акту, наданим відповідачу одночасно із підписанням Акту. 03.03.2020 позивач отримав від відповідача припис №4 від 02.03.2020, складений на підставі акту перевірки. Відповідно до вимог припису №4 від 02.03.2020 відповідач зобов`язав позивача «в термін до 01.05.2020 повернути споживачам шляхом здійснення перерахунку нараховану суму в розмірі 797087,23 грн.». У період з 04.05.2020 по 05.05.2020 представник відповідача провів на підприємстві позапланову перевірку дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та за результатами її проведення склав Акт № 22 від 05.05.2020. В акті відповідачем зазначено, що під час перевірки виконання вимог оскарженого припису позивач не надав копії документів, що підтверджують здійснення перерахунків споживачам. Позивач підписав акт із запереченням, долученим до акту одночасно із його підписанням. У подальшому відповідачем 08 травня 2020 року прийнято рішення №14 про застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Відповідно до цього рішення позивач повинен сплатити штраф у розмірі 34000 грн. Позивач, вважаючи рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області протиправним, таким, що грубо порушує вимоги законодавства та законні права й інтереси позивача, звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не передбачено правових підстав, процедури та особливостей проведення перевірок у комунальній сфері. На думку суду, державний контроль у цій сфері здійснюється на підставі спеціального Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», у тому числі і в частині контролю за формуванням, встановленням та застосуванням комунальних тарифів. Тому, оскільки Держпродспоживслужба не є суб`єктом Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», а також органом ліцензування, то проведена нею перевірка дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у комунальній сфері здійснена поза межами її законних повноважень, як наслідок, прийнятті відповідні рішення за результатами такої перевірки є протиправними. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Насамперед, колегія суддів зазначає, що визначення понять «державний нагляд (контроль) у сфері ціноутворення» та «державний нагляд (контроль) у сфері комунальних послуг», не є тотожними. Здійснення державного нагляду (контроль) у сфері ціноутворення, тобто за дотриманням вимог порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін не є здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері комунальних послуг, оскільки мають різний предмет, характер перевірки та регулюються різним нормами спеціального законодавства. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі також - Закон № 877-V). Згідно з частиною 2 ст. 2 Закону № 877-V дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг. Правові засади державного регулювання у сфері комунальних послуг визначені Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг». Статтею 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» визначено, що органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг". Статтею 3 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» визначені завдання національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які полягають у здійсненні державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», державний нагляд (контроль) за діяльністю суб`єктів господарювання на ринку комунальних послуг здійснюється шляхом перевірки стану виконання суб`єктами природних монополій та суб`єктами господарювання на суміжних ринках вимог закону та/або ліцензійних умов відповідно до порядку контролю за дотриманням ліцензійних умов. Тобто, дія Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» як спеціального закону визначена чіткими рамками щодо державного нагляду (контролю) у сфері комунальних послуг. Отже, дія Закону 877 не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення саме Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг. Водночас, Закон України «Про ціни і ціноутворення» №5007-VI від 21.06.2012 (далі - Закон №5007) визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Встановлення ціни - затвердження (фіксація) рівня ціни; застосування ціни - продаж (реалізація) товару за встановленою ціною; формування ціни - механізм визначення рівня ціни товару (стаття 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення»). Статтею 17 Закону України «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що основними функціями уповноважених органів є: виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; запобігання порушенням у сфері ціноутворення. Згідно з ч.

1. Закону України «Про ціни ціноутворення» органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом. Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами (ч. 2 статті 16 Закону України «Про ціни ціноутворення»). Відповідно до п.1 ч.1 статі 18 Закону України «Про ціни та ціноутворення» уповноважені органи мають право проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки, зокрема, щодо достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Водночас, згідно з п. 4 ч. 1 статті 20 Закону № 5007-VI до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34000 грн). Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба). Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. №667 затверджено Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, згідно п.1 якого Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства. Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1092 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» реорганізовано територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Держпродспоживслужби за відповідним переліком. На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №260 "Питання Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захист споживачів" Держпродспоживслужба приступила, крім іншого, до виконання функцій повноважень Державної інспекції з питань захисту прав споживачів. Виходячи з аналізу наведених правових положень чинного законодавства України, реалізацію повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів покладено на Держпродспоживслужбу та її територіальні органи в областях. Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчові продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України і 02.09.2015 року №667, Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (п.11): державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; державний нагляд (контроль)за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає у випадках, передбачених законодавством, висновки щодо економічного обґрунтування витрат під час формування цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів); надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (п.7 Положення №667). Територіальним органом з реалізації державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства України про захист прав споживачів на території Київській області є Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області. Згідно з п.п. 11 п. 4 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби у Київській області, затвердженим наказом Держпродспоживслужби України №153 від 24.02.2020, на управління покладено завдання щодо здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Отже, Держпродспоживслужба України та її територіальні органи, зокрема, Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області як органи, які реалізують державну політику у сфері ціноутворення, здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, - є предметом регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року № 2189-VIII. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Частиною 1 ст.12 Закону №5007 визначено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб`єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. У сфері надання житлово- комунальних послуг державний контроль за тарифами запроваджено для суб`єктів господарювання, які надають (виробляють) послуги з теплопостачання та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, вивезення, перероблення та захоронення побутових відходів, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Відповідно до частини третьої статті 191 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Частиною 1 ст. 5 та п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про природні монополії» №1682- III від 20.04.2000 передбачено, що відповідно до цього Закону регулюється діяльність суб`єктів природних монополій у таких сферах, зокрема, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, а предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно з цим Законом є ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій. Відповідно до п. 13 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» повноваження щодо встановлення державних регульованих ціни і тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг належить до відання НКРЕКП. Отже, колегія суддів зазначає, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення є регульованими, тому Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади з контролю за цінами, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Натомість, НКРЕКП не наділена повноваженнями щодо здійснення перевірок стосовно формування, встановлення та застосування саме державних регульованих цін, оскільки остання встановлює регульовані ціни. Крім того, Закон України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» визначає, що державний нагляд (контроль) за діяльністю суб`єктів господарювання на ринку комунальних послуг здійснюється шляхом перевірки стану виконання суб`єктами природних монополій та суб`єктами господарювання на суміжних ринках вимог закону та/або ліцензійних умов відповідно до порядку контролю за дотриманням ліцензійних умов (ч. 1 ст. 11 Закону). Матеріали справи свідчать, що при проведенні планової перевірки Комунального підприємства «Ірпіньводоканал» з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення встановлено, що КП «Ірпіньводоканал» має ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Рішенням сесії Ірпінської міської ради від 20.12.2012 № 2651-39VI КП «Ірпіньводоканала» визначено виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення територіальної громади м. Ірпінь. Підприємство надає послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в м. Ірпінь, м. Буча, смт. Ворзель та смт. Гостомель. Відповідно до Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженої постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 364 та Процедури встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затвердженої постановою НКРЕКП від 15.01.2015 № 13, розрахунки тарифів виконуються заявником відповідно до вимог чинного законодавства та надаються до НКРЕКП. Постановами НКРЕКП від 26.04.2017 № 551, від 26.04.2017 № 552, від 02.11.2017 № 1343, від 02.11.2017 № 1344, від 21.06.2018 № 539, від 21.06.2018 № 540, від 21.12.2018 № 2003, від 21.12.2018 № 2004, від 28.05.2019 № 804, від 19.11.2019 № 2444 від 04.02.2020 № 283 встановлено тарифи для усіх груп споживачів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення. У ході проведення планового заходу державного контролю Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області 28.02.2020 встановлено порушення порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, а саме: в період з 27.11.2019 по 31.01.2020 нарахування плати за послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), КП «Ірпіньводоканал» здійснював за тарифами встановленими постановою НКРЕКП від 19.11.2019 № 2444 в порушення вимог п. 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189VIII. Підставами для здійснення позапланового заходу проведеного у період 04.05.2020- 05.05.2020 стала наявність чинного припису № 4 від 03.03.2020 щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, оскільки Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області уповноважене здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, то проведена ним згадана перевірка здійснена правомірно. Відповідно, прийняті рішення за результатами такої перевірки є законними. Отже, неправильним є висновок суду першої інстанції про відсутність повноважень у позивача на проведення згаданої перевірки, а отже і незаконності спірного рішення від 08.05.2020 №14. Щодо законних підстав для прийняття відповідачем рішення від 08.05.2020 №14, колегія суддів зазначає таке. Пунктами 1 та 3 розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2189 передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 травня 2019 року та договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Згідно зі статтею 12 Закону №2189 надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Однією з істотних умов договору про надання житлово-комунальної послуги є ціна послуги. Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону. З наведених норм слідує, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію Закону №2189 зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами визначеними Законом №2189, внаслідок чого зміна цін (тарифів) на комунальні послуги після 1 травня 2019 року без укладання договорів за типовою форму неможлива. Колегія суддів зауважує, що тарифи на комунальні послуги є однією із істотних умов договорів про надання комунальних послуг. Отже, в умовах дії договорів про надання комунальних послуг, що укладалися до 01.05.2019, до споживачів застосовуються тарифи, встановлені відповідними уповноваженими органами до 01.05.2019. Під час здійснення відповідачем перевірки встановлено між КП «Ірпіньводоканал» та співвласниками багатоквартирних будинків не укладено договори про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за правилами, визначеними Законом, та відповідно до типових договорів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №

690. Згідно з поясненнями, наданими КП «Ірпіньводоканал» під час проведення перевірки, співвласниками багатоквартирних будинків не надано до КП «Ірпіньводоканал» жодного протоколу зборів про вибір моделі договірних відносин відповідно до п. 1 ст. 14 Закону. Отже, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що в період з 27.11.2019 по 31.01.2020 КП «Ірпіньводоканал» повинен був застосовувати тарифи на послуги постачання холодної води і водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) встановлені Постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2004. Однак, в ході проведення планового заходу Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області 28.02.2020 встановлено, що в період з 27.11.2019 по 31.01.2020 КП «Ірпіньводоканал» застосовувало тарифи на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які встановлені Постановою НКРЕКП № 2444 від 19.11.2019, в результаті чого підприємством необґрунтовано нараховано суму за послугу з постачання холодної води (з використанням внутрішньобудинкових систем) в розмірі 293792,27 грн та за послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) в розмірі 503294,95 грн. Тому, відповідачем 03 березня 2020 року складено Припис №4, яким зобов`язано КП «Ірпіньводоканал» в термін до 01.05.2020 повернути споживачам кошти в розмірі 797 087,23 грн шляхом здійснення перерахунку. У зв`язку з невиконанням позивачем припису № 4, що встановлено в акті перевірки № 22 від 05.05.2020, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 18 та п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення», ч. 9 ст. 7, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду ( контролю) у сфері господарської діяльності», Головним управлінням прийнято оскаржуване рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 08.05.2020 № 14, яким до Комунального підприємства «Ірпіньводоканал» застосовано до штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 34000,00 грн. З огляду на викладені обставини справи, на переконання колегії суддів, рішення № 14 від 08.05.2020 є законним та обґрунтованим. Колегія суддів зауважує, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Київського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 320/3856/20 за позовом Комунального підприємства Ірпінської міської ради "Ірпіньводоканал" до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування припису № 4 від 2 березня 2020 р., провадження у якій відкрито 06 травня 2020 року. Однак, станом на час перегляду справи № 320/4617/20 в апеляційному порядку рішення суду по суті позовних вимог у справі № 320/3856/20 не ухвалено. Крім того, оскільки станом на час проведення перевірки (04.05.2020 - 05.05.2020) щодо виконання припису № 4 позивач не надав докази про оскарження в судовому порядку цього припису та у період перевірки не існувало ухвали від 06.05.2020 про відкриття провадження у справі № 320/3856/20, то відповідач обґрунтовано ухвалив спірне рішення від 08.05.2020. Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження. Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 317, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від "31" грудня 2021 р. скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Ірпіньводоканал" до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2023 року. Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька Я.М. Собків С.Б. Шелест