Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/5329/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/5329/22 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Файдюка В.В., Суддів Мєзєнцева Є.І., Собківа Я.М., При секретарі Шепель О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі - позивачі) звернулися до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (далі - відповідач, рада), в якому просили: визнати рішення відповідача від 24.12.2021 неправомірним та зобов`язати відповідача виділити в натурі (на місцевості) земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП Дельта згідно поданих заяв та надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області. В обґрунтування позову зазначено, що позивачі були членами КСП та отримали земельні сертифікати. Право на земельну частку (пай) підтверджується належними їм сертифікатами. Розмір належного їм паю становить 40,2 га в умовних кадастрових гектарах згідно довідок. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду даний адміністративний позов залишено без задоволення. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що надані позивачами сертифікати на право на земельну ділянку (пай) є похідними від Державного акту на право колективної власності на землю, виданого КСП «Дельта», який визнаний нікчемним, тобто таким, який не може породжувати будь-які права та обов`язки, що підтверджується судовими рішеннями, що набрали законної сили. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивачі подала апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначають, що 11 липня 2001 року місцевий суд Городнянського району Чернігівськоїни області, розглянув справу за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на відмову Макишинської сільської ради (на теперішній час - орган місцевого самоврядування Седнівська селіщна рада) заявникам надати згоду на виділення земельних паїв в натурі. Судом встановлено, що заявники отримали земельні сертифікати в законний спосіб, згідно з чинним законодавством на час отримання сертифікатів. Право на земельну частку (пай) заявників підтверджується належними їм сертифікатами, розмір належного їм паю становить 40,2 га в умовних кадастрових гектарах згідно наданих довідок. Таким чином, Городнянським районним судом Чернігівської області в справі № 2-621/2001 від 11 липня 2001 року визнано факт законного набуття права власності на земельну частку (пай) громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та зобов`язано вчинити певні дії органу місцевого самоврядуванню щодо виділення в натурі земельних часток (паїв) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Отже, не заслуговують на увагу доводи суду про те, що отримані сертифікати на право на земельну частку (пай) булі отримані з порушеннями. Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивачів не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, позивачі 17 серпня 2021 року звернулися до Голови Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області із заявами про виділення в натурі (на місцевості) належної їм на підставі сертифікату серії ЧН №0194465 земельної частки (паю) із земель колишнього КСП «Дельта» та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області. До своїх заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було додано копію сертифікату на право на земельну частку (пай), копії паспортів та ідентифікаційного коду, копії довідок про порядковий номер згідно списку членів КСП, доданого до державного Акта на право колективної власності на землю, копії плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність КСП «Дельта». Рішенням відповідача від 24 грудня 2021 року позивачам було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) отриманий з порушенням установленого законом порядку. Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, а свої права порушеними, позивачі звернулися до суду з даним позовом. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначені Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 березня 2003 року №899 (далі - Закон №899). Відповідно до статті 1 Закону №899 право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Згідно статті 2 Закону №899 основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до статті 3 Закону №899 підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку (ст.5 Закону №899). Отже, з аналізу викладених норм вбачається, що відповідач уповноважений приймати рішення про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) на підставі, зокрема, сертифікату на право на земельну частку (пай), який посвідчує право на земельну частку (пай). Підставою для відмови у задоволенні заяв позивачів згідно оскаржуваного рішення від 24 грудня 2021 року стало те, що надані позивачами сертифікати на право на земельну ділянку (пай) є похідними від Державного акту на право колективної власності на землю, виданого КСП «Дельта», який визнаний нікчемним, тобто таким, який не може породжувати будь-які права та обов`язки. Так, відповідно до рішення Господарського суду Чернігівської області від 25 листопада 2020 року у справі №10/136(8/224) визнано недійсним розпорядження Городнянської районної державної адміністрації за №56 від 21 лютого 1997 року «Про передачу земель колективному сільськогосподарському підприємству «Дельта» для сільськогосподарського використання». В зазначеному рішенні суд вказав, що позовні вимоги про визнання недійсним державного акту на право колективної власності на землю КСП «Дельта», виданого 28 лютого 1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №33, є похідними від вимоги про визнання недійсним розпорядження райдержадміністрації від 21 лютого 1997 року №56 «Про передачу земель колективному сільськогосподарському підприємству «Дельта» для сільськогосподарського використання», яке є підставою для видання такого акту, а тому, при визнанні судом такого розпорядження недійсним, оспорюваний державний акт є нікчемним і визнання його незаконним не вимагається, а оцінка цих обставин зазначається в мотивувальній частині рішення. Крім того, рішенням Городнянського районного суду від 23 вересня 2016 року у справі №732/1661/14 визнано недійсним розпорядження Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 20 лютого 2003 року №46. Зазначено, що в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року, приймаючи до уваги межі перегляду справи, не заперечені висновки суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, про те, що позивач набув право на земельну частку внаслідок прийняття незаконного розпорядження органу влади, яке було визнане судом недійсним, та на підставі нікчемного державного акту колективної власності на землю, виданого КСП «Дельта». В зазначеній ухвалі Вищий спеціалізований суд України вказав, що право особи на земельну частку (пай) нерозривно пов`язане із існуванням самого державного акта на право колективної власності на землю. Проте нікчемність державного акта на право колективної власності на землю, виданого КСП «Дельта», свідчить про відсутність будь-якої законної підстави для існування прав учасників колективної власності та має призводити до втрати прав, похідних від права колективної власності, оскільки позивач набув право на земельну частку внаслідок прийняття незаконного розпорядження органу влади, яке було визнане судами недійсним. В даному випадку громадяни отримали сертифікати на право на земельну частку (пай), які є правовстановлюючими документами на право на земельну частку (пай) з порушенням установленого законом порядку, що є незаконним володінням, яке не спирається на правову основу. Відповідно до ч.4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, з огляду на викладене вище, судом першої інстанції вірно зазначено, що наразі у позивачів немає жодних прав на земельні частки (паї) щодо виділення в натурі яких вони зверталися до відповідача, оскільки право на земельну частку набуто внаслідок прийняття незаконного розпорядження органу влади, яке було визнано судом недійсним, та на підставі нікчемного державного акту колективної власності на землю, виданого КСП «Дельта». При цьому посилання апелянтів на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області в справі № 2-621/2001 від 11 липня 2001 року критично оцінюється судом, оскільки обставини, що мають значення для вирішення даного спору були встановлені пізніше рішеннями, що зазначені вище. Окремо колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі позивачі жодним чином не вказують на те, у чому полягає порушення судом першої інстанції норм процесуального права та/або неправильне застосування норм матеріального права. Зміст апеляційної скарги не розкриває суть порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки скаржниками не зазначено, яку саме нopмv порушено, у чому полягає таке порушення та чи є таке порушення підставою для скасування рішення. Так, відповідно до п. 6 ч. 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Натомість, в апеляційній скарзі лише продубльовано зміст відповіді на відзив відповідача, при цьому, позивачами не вказано жодних доводів, які б вказували на неправильність висновків суду першої інстанції. В той же час, всі аргументи позивачів були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, їм була надана належна правова оцінка. Жодних інших аргументів, відмінних від заявлених в суді першої інстанції, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апелянтів, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 25 квітня 2023 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків