Постанова 4854 № 420/18009/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/18009/22 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Турецької І.О., Зуєвої Л.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року, прийняте у складі суду судді Корой С.М. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2022 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому позивач просив суд про стягнення суми податкового боргу у розмірі 89988,72 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що станом 13.10.2022 року, заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складає 89988,72 грн. Позивач зазначив, що в зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу, яку направлено рекомендованим листом на адресу відповідача. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму заборгованості у розмірі 89 988 грн. 72 коп., а саме: - по орендній платі з фізичних осіб у сумі 24168,30 грн. на бюджетний рахунок UA40899998033419981000015742, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37607526, КБК 18010900, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Ізмаїл/ 18010900; - по земельному податку з фізичних осіб у сумі 65820,42 грн. на бюджетний рахунок UA048999980334159813000015742, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37607526, КБК 18010700, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Ізмаїл/ 18010700. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального та матеріального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки суд однобічно розглянув справу та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовної заяви. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідно до положень п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що вона, як платник єдиного податку звільняється від сплати земельного податку, тому позивачем незаконно нарахована сума по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 65820,42 грн. За доводами апелянта, позивачем по справі, в позовній заяві не тільки не надано розгорнутої розшифровки вимог податкових повідомлень-рішень, а й замовчувалося, що відповідач отримує пенсію за віком з 21.12.2019 року. Апелянт вказує, що невідомо з яких підстав податковим органом була нарахована заборгованість по оренді земельної ділянки в розмірі 24168,30 грн., оскільки 27 грудня 2018 року за договором купівлі-продажу об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 був проданий ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних долях. Крім того, апелянт зазначає, що податкові повідомлення-рішення не надходили на її адресу відносно земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 , що позбавило її права на їх оскарження в адміністративному суді. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 08.07.2016 року (Номер запису: 25530000000014099) та з 08.07.2016 року перебуває на податковому обліку як платник податків. З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідно до інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість відповідача перед бюджетом становить 89988,72 грн, а саме: - з орендної плати з фізичних осіб у сумі 24 168,30 грн; - з земельного податку з фізичних осіб у сумі 65 820,42 гривень. З матеріалів справи також вбачається, що заборгованість по орендної платі з фізичних осіб виникла в результаті нарахування податкової декларації №20594 від 22.06.2018 року на загальну суму 24 168,05 гривень. Заборгованість по земельного податку з фізичних осіб виникла в результаті: - прийняття податкового повідомлення-рішення №235-1312-1502 від 02.02.2018 року у сумі 38 570,68 грн, яке було направлено на адресу відповідача відповідно до даних ДРФО; - прийняття податкового повідомлення-рішення №717584-1312-1502 від 30.06.2018 року у сумі 683,15 грн, яке було направлено на адресу відповідача відповідно до даних ДРФО; - прийняття податкового повідомлення-рішення №7172-1312-1502 від 01.03.2019 року у сумі 23 683,10 грн, яке було направлено на адресу відповідача відповідно до даних ДРФО; - прийняття податкового повідомлення-рішення №4429097-5207-1502 від 11.05.2019 року у сумі 683,15 грн, яке було направлено на адресу відповідача відповідно до даних ДРФО; - прийняття податкового повідомлення-рішення №4332410-5206-1502 від 04.05.2020 року у сумі 683,15 грн, яке було направлено на адресу відповідача відповідно до даних ДРФО; - прийняття податкового повідомлення-рішення №6694571-2404-1502 від 20.05.2021 року у сумі 683,15 грн, яке було направлено на адресу відповідача відповідно до даних ДРФО; - нарахування пені на загальну суму 834,04 гривень. Апеляційним судом встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення направлялись відповідачу засобами поштового зв`язку та були отримані особисто (а.с. 25-36). Крім того, апеляційнім судом встановлено, що податковим органом була сформована податкова вимога форми Ф №56417-17 від 07.05.2018 року, яка була отримана позивачем 30.05.2018 року (а.с. 21). Вважаючи заборгованість ФОП ОСОБА_1 узгодженою та такою, що підлягає стягненню в судовому порядку, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на те, що відповідач не надавав до суду відзив на позовну заяву та/або доказів погашення податкового боргу, оскільки сума податкового зобов`язання є узгодженою, та наявна у відповідача станом на час розгляду справи, позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Положеннями підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Платниками плати за землю, є платники земельного податку; власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (пункт 269.1 статті 266 ПК України). Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати про відсутність обов`язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється. Згідно положень пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Так, відповідно до матеріалів справи, податковий борг по орендній платі з фізичних осіб виник згідно податкової декларації №20594 від 22.06.2018 року. Податковий борг по земельному податку з фізичних осіб виник згідно податкових повідомлень-рішень №235-1312-1502 від 02.02.2018 року, №717584-1312-1502 від 30.06.2018 року, №7172-1312-1502 від 01.03.2019 року, №4429097-5207-1502 від 11.05.2019 року, №4332410-5206-1502 від 04.05.2020 року у сумі 683,15 грн, №6694571-2404-1502 від 20.05.2021 року. Сума податкового боргу узгоджується також з відомостями ІКП та розрахунку податкового боргу, наданого позивачем під час звернення до суду з адміністративним позовом. Доказів сплати заборгованості у розмірі 89988,72 грн матеріали справи не містять. Доводи апеляційної скарги фактично ґрунтуються на незгоді апелянта із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, водночас відомостей щодо оскарження відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень матеріали справи не містять. Слід зазначити, що у межах даної справи предметом доказування є: обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України тощо. При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, якими були визначені відповідні зобов`язання, не є предметом дослідження у справі (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2019 року по справі № 813/2092/15). Щодо посилань апелянта, що податкові повідомлення-рішення не надходили на її адресу відносно земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 , що позбавило її права на їх оскарження в адміністративному суді, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Згідно пунктів 58.1., 58.2., 58.3 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Згідно з пунктом 42.2. статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено, що вказані податкові повідомлення-рішення направлялись відповідачу засобами поштового зв`язку на його податкову адресу, яка міститься у ДРФО, та були отримані особисто (а.с. 25-36), спростовують доводи апелянта про ненадходження податкових повідомлень-рішень та необхідності їх направлення на адресу земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 . Отже, колегія суддів зазначає, що податкова заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 89988,72 грн. є узгодженою, відповідачем вказану заборгованість сплачено не було, відповідно адміністративний позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: І. О. Турецька Суддя: Л. Є. Зуєва