Постанова 4854 № 420/15446/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/15446/22 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не врахування до трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі «ім. Жовтневої революції» з 28.10.1980 р. по 05.05.1981 р. на посаді механізатора; визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.04.2022 р. №155750003363 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «ім. Жовтневої революції» з 28.10.1980 р. по 05.05.1981 р. на посаді механізатора; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2022 року про призначення пенсії за віком. Також, позивач просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одеса, позов задоволено частково. 21.02.2023 року позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/15446/22, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу 6500 грн., поштові витрати, пов`язані із розглядом справи 75 грн. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення залишено без розгляду. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу від 06 березня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводами апеляційної скарги зазначено, що 17.02.2023 року позивач отримав копію рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 року і у межах п`ятиденного строку звернувся із заявою про стягнення судових витрат із відповідача. У своїй заяві від 21.02.2023 року позивач просив суд першої інстанції поновити строк на подання заяви про відшкодування судових витрат, проте судом в цій частині не було надано оцінки поважності причин пропуску, що підтверджується змістом оскаржуваної ухвали. Апелянт вважає безпідставним посилання суду на правову позицію Верховного Суду у постанові від 04.09.2020 року у справі №820/4281/17, оскільки в даній постанові вирішувалось питання про стягнення судових витрат за заявою учасника справи, якому було поновлено строк на подання доказів щодо сплачених витрат на правову допомогу саме через пропуск цього строку з вини суду. Тобто, дана постанова Верховного Суду, на думку позивача, доводить його правоту. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одеса, позов задоволено частково. 21.02.2023 року позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/15446/22, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу 6500 грн., поштові витрати, пов`язані із розглядом справи 75 грн. Однак, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення залишено без розгляду. Постановляючи ухвалу про залишення заяви без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що докази, які підтверджують розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу, мали бути подані позивачем у силу вимог частини сьомої статті 139 КАС України протягом п`яти днів після його ухвалення, тобто до 28.11.2022 року включно. Втім такі докази позивач подав до суду (скерував поштою, що підтверджується конвертом) разом із заявою про ухвалення додаткового рішення 21..02.2023 року, тобто з значним пропуском установленого КАС України п`ятиденного строку на їх подання. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Частиною 1 ст. 139 КАС Установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Докази понесення судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 7 ст. 139 КАС України). Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Таким чином, з приведених положень КАС України слідує, що докази про понесення судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 7 ст. 139 КАС України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст. 132 КАС України). З матеріалів справи вбачається, що провадження у даній справі відкрито 02.11.2022 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. При цьому, копії ухвали про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем Отже, про заплановану дату розгляду адміністративного позову та ухвалення судового рішення по суті спору позивач не повідомлявся. У відповідності до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. З урахуванням дати відкриття провадження (02.11.2022 року) граничним строком розгляду вказаної адміністративної справи було 02.01.2023 року. Із змісту поданого адміністративного позову, слідує, що позивач при зверненні з ним до суду серед іншого просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати. При цьому судом встановлено, що 26.12.2022 р. позивачем (в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі) було подано до суду першої інстанції заяву про направлення на його адресу поштою ухвалу суду про відкриття провадження у справі (а.с. 49), вказане у свою чергу свідчить, що позивач виявляв належну обачність та цікавився обставинами щодо розгляду судом вказаної справи та прийняття судового рішення, натомість 05.01.2023 р. на заяву позивача судом першої інстанції були направленні виконавчі листи та рішення суду від 23.11.2022 р. (а.с.51). Колегія суддів звертає увагу, що судове рішення по суті справи прийнято судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін 23.11.2022 року, копія рішення суду позивачу судом не направлялась. Відповідно до ч.5-7 ст.251 КАС учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів направлення/вручення вказаного рішення суду від 23.11.2022 року позивачу або його представнику в порядку передбаченому ч.5-7 ст.251 КАС. За наведених обставин позивач не був в установленому порядку повідомлений про обставини щодо ухвалення судом першої інстанції судового рішення по суті спору. Як вже було вище зазначено, 05.01.2023 р. на заяву позивача судом першої інстанції були направленні виконавчі листи та рішення суду від 23.11.2022 р., які отриманні позивачем 17.02.2023 р., що підтверджується інформацією наявною в комп`ютерній програмі «ДСС», заяву про ухвалення додаткового судового рішення було направлено до суду першої інстанції 21.02.2023 р., тобто в межах п`яти днів. Враховуючи приведені положення законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що приведені позивачем причини пропуску строку на подачу до суду доказів понесення витрат на правничу допомогу для вирішення питання по суті заяви щодо стягнення таких витрат на користь позивача є поважними, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення заяви без розгляду. Згідно ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. У відповідності до частини 1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення скасувати, направити справу №420/15446/22 для розгляду заяви ОСОБА_1 вх.№5791/23 до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: І.О. Турецька