Постанова 4851 № 440/7816/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2023 р.Справа № 440/7816/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2022, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/7816/22 за позовом ОСОБА_1 до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), в якому просила суд: - визнати протиправними дії старшого державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 30.08.2022 ВП №61430008; - визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 30.08.2022 ВП №61430008. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що сплачений Відділом судовий збір за подання апеляційної скарги жодним чином не пов`язаний з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення, а є лише проявом незгоди суб`єкта владних повноважень із рішенням суду першої інстанції. Наполягала на тому, що винесення постанови про стягнення додаткових витрат виконавчого провадження може бути здійснено лише або на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження. Натомість станом на день винесення оспорюваної постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 30.08.2022 ВП №61430008, як і станом на день звернення до суду із даним позовом, виконавче провадження №61430008 відкрито, тобто перебуває на стадії примусового виконання. Отже, це не був випадок повернення виконавчого документа стягувану чи закінчення виконавчого провадження, з яким закон пов`язує можливість винесення такої постанови. Аналогічним чином це не була стадія розподілу стягнутих з боржника грошових сум, оскільки станом на дату винесення спірної постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження на депозитному рахунку Крюківського ВДВС м. Кременчука не було грошових сум, стягнутих з ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №61430008, та які підлягали б розподілу в порядку статті 45 Закону України "Про виконавче провадження", що свідчить про відсутність стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, з якою закон пов`язує можливість винесення такої постанови. Таким чином позивач стверджувала, що державним виконавцем не дотримано вимог статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки на момент винесення постанови перерахування стягнутих з боржника коштів не здійснювалось, виконавче провадження не закінчувалось, виконавчий документ стягувачу не повертався, а отже, для винесення оспорюваної постанови від 30.08.2022, були відсутні законні підстави, що робить таку постанову незаконною. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 30.08.2022 ВП №61430008. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (частина четверта статті 42 Закону №1404-VIII). Оскаржувана постанова винесена саме на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, оскільки за постановою державного виконавця від 26.11.2022, як зазначалося вище і як було достеменно відомо суду, оскільки було подано копії матеріалів виконавчого провадження, стягнення було звернуто на доходи боржника та і сам боржник звертався з заявами до відділу про повернення йому стягнутих з нього коштів. До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені пунктом 2 розділу VI Інструкції № 512/5. Зазначив, що наразі оскаржується не сам факт розподілу судом судових витрат між сторонами і не їх розмір. Наразі правовідносини перебувають в площині виконавчого провадження і оскаржувана постанова боржником винесена під час примусового виконання, відділом було понесено під час примусового виконання додаткових витрат у формі судового збору, який було сплачено відділом під час примусового виконання за подання апеляційної скарги. Вважає, що суд дійшов хибного висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що спірне рішення прийняте відповідачем з порушенням частини другої статті 42 Закону №1404-VIII. Так, Відділом понесено додаткові витрати виконавчого провадження в сумі 1488,60 грн., під час примусового виконання виконавчого провадження №61430008, але натомість суд першої інстанції не вважає це витратами у виконавчому провадженні, не застосовує спеціальні норми права, викладені в Законі №1404-VIII та підзаконних актах, прийнятих на виконання цього Закону, хоча і викладає їх у своєму рішенні. Зауважив, що на депозитному рахунку відділу за виконавчим провадженням № 61430008 перебувають стягнуті кошти у сум 2681,01 грн., які підлягають розподілу. Враховуючи наявні кошти і стадію їх розподілу, а також понесені витрати на сплату судового збору, як зазначено вище 30.08.2022 і було винесено безпідставно оскаржувану боржником постанову про розмір додаткових витрат виконавчого провадження. З огляду на все вище викладене вважає, що оскаржувана постанова є правомірною, позов боржника - безпідставним, а оскаржуване Відділом рішення № 440/7816/22 від 10.10.2022 Полтавського окружного адміністративного суду - прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Позивач, через свого представника, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вона, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на виконанні у Крюківському ВДВС у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Суми) перебувало виконавче провадження №59896662 з примусового виконання виконавчого листа Крюківського районного суду м. Кременчука №537/3949/16-ц від 25.10.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК Інтайм Фінанс заборгованості за кредитним договором в розмірі 992 734,40 грн. 28.08.2019 державним виконавцем Крюківського ВДВС у місті Кременчуці була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження одночасно з постановою про стягнення виконавчого збору. 25.02.2020 державний виконавець керуючись пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні №59896662 виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Згідно відмітки державного виконавця на виконавчому листі залишок боргу складав 991 399,16 грн, залишок виконавчого збору 99 139,91 грн. Постанова про стягнення виконавчого збору була виділена державним виконавцем в окреме виконавче провадження. А саме відкрито виконавче провадження №61430008 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 99 139,91 грн. В подальшому стягувач звернув виконавчий лист Крюківського районного суду м. Кременчука №537/3949/16-ц від 25.10.2017 до примусового виконання приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л., який своєю постановою від 10.12.2021 відкрив виконавче провадження №67855250 та виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 99 139,82 грн. 16.12.2021 приватним виконавцем Скрипником В.Л. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №67855250 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду. Основна винагорода приватного виконавця стягнута в повному обсязі, що підтверджується довідкою приватного виконавця Скрипника В.Л. від 16.12.2021 та копією квитанції від 15.12.2021. 17.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до Крюківського ВДВС м. Кременчука зі заявою про закінчення виконавчого провадження №61430008 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 28.08.2019, до заяви додано копію довідки приватного виконавця Скрипника В.Л. від 16.12.2021 та копію квитанції від 15.12.2021. 22.12.2021 старший державний виконавець Савченко Д.В. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №61430008 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 28.08.2019 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням. 28.12.2021 начальником відділу Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Дусмурадовою Л.Ю. винесено постанову про скасування процесуального документа та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.12.2021, яку видав старший державний виконавець Савченко Д.В. Позивач не погодилася із прийнятою постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №66726417 від 06.09.2021 та оскаржила її до суду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2022 у справі №440/433/22 позов ОСОБА_1 до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову начальника відділу Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дусмурадової Л.Ю. про скасування процесуального документу від 28.12.2021 ВП №61430008. зобов`язано Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) закінчити виконавче провадження №61430008 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №б/н, виданої 28.08.2019 Крюківським ВДВС м. Кременчука, здійснивши всі необхідні дії, передбачені статтею 40 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. Відділ оскаржив рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2022 у справі №440/433/22 до Другого апеляційного адміністративного суду, що стало підставою для винесення постанови від 30.08.2022 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП №61430008, якою визначено для боржника ОСОБА_1 розмір додаткових витрат 1488,60 грн на підставі платіжного доручення від 18.07.2022 про сплату Відділом судового збору за подання апеляційної скарги. Позивач не погодилася із прийнятою постановою від 30.08.2022 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП №61430008 та оскаржила її до суду. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у державного виконавця не було підстав для стягнення додаткових витрат виконавчого провадження та винесення постанови від 30.08.2022 ВП №61430008. Оскільки скасування цього рішення - постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 30.08.2022 ВП №61430008, є належнім і достатнім способом захисту порушеного права, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 30.08.2022 ВП №61430008. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ), у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1404-VІІІ). Виконавче провадження згідно зі статтею 2 вказаного Закону здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно з частиною першою статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина друга статті 42 вказаного Закону). Згідно з частиною третьою статті 42 Закону №1404-VIII витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (частина четверта статті 42 Закону №1404-VIII). Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 43 Закону №1404-VIII визначено, що у разі перебування виконавчого провадження на виконанні у приватного виконавця авансування стягувачем зазначених витрат виконавчого провадження є обов`язковим лише на вимогу приватного виконавця. Згідно з частинами другою, третьою статті 43 Закону №1404-VIII з метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обов`язкового авансування стягувачем. Після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом. Пунктом 1 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5), фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року №

554. Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції №512/5 визначено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Види та розміри витрат виконавчого провадження затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження" (далі - Наказ №2830/5). Відповідно до розділу І Наказу №2830/5 видами витрат виконавчого провадження є: виготовлення документів виконавчого провадження: папір, копіювання, друк документів, канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти, знаки поштової оплати (марки), послуги маркувальної машини, послуги поштового зв`язку; послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів, зберігачів, перекладачів, суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій; послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці; банківські послуги при операціях з іноземною валютою; сплата судового збору; плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження; інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій. Згідно з пункту 4 розділу ІІ Наказу №2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 8 розділу I видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до ставок судового збору, затвердженого Законом України "Про судовий збір". Отже, витрати зі сплати судового збору є видом витрат виконавчого провадження. Водночас, зважаючи на зміст поняття таких витрат згідно з частиною другою статті 42 ЗУ №1404-VIII, вони мають бути пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень. Як свідчать матеріали справи на виконанні в Крюківському ВДВС м. Кременчука перебуває виконавче провадження № 61430008 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № б/н, виданої 28.08.2019 Крюківським ВДВС м. Кременчука, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в розмірі 99 139,91 грн. Так, в межах даного виконавчого провадження старшим державним виконавцем Яременко О.О. 30.08.2022 винесено оскаржувану постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП № 61430008, якою вирішено стягнути з боржника (Позивача) на користь Крюківського ВДВС м. Кременчука додаткові витрати в сумі 1488,60 грн. Як вбачається зі змісту вказаної постанови, підставою для стягнення з боржника додаткових витрат виконавчого провадження в сумі 1488,60 грн. є платіжне доручення № 2359 від 18.07.2022 про сплату судового збору 1488,60 грн. за апеляційною скаргою до Другого апеляційного адміністративного суду на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2022 у справі №440/433/22. Враховуючи, що сплата відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги стосувалася вирішення спору у справі №440/433/22 щодо правомірності скасування процесуального документу №61430008, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що такі витрати не стосуються безпосередніх дій із забезпечення примусового виконання постанови Відділу про стягнення виконавчого збору ВП №61430008, а їх розподіл вирішується відповідним адміністративним судом в порядку статей 132-139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Згідно з частиною першою статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. В цій справі сторони визнають обставину, що вказана у спірній постанові загальна сума додаткових витрат відповідає розміру сплаченого відповідачем судового збору за його звернення з апеляційною скаргою у судовій справі №440/433/22. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з частиною другою вказаної статті Кодексу при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Системно проаналізувавши вказані вище норми законодавства, суд правомірно дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що спірне рішення прийняте відповідачем з порушенням частини другої статті 42 Закону №1404-VIII, оскільки у додаткові витрати виконавчого провадження включені суми коштів, що не стосуються організації та проведення дій для забезпечення примусового виконання постанови Відділу про стягнення виконавчого збору, яка стала підставою відкриття ВП №61430008. Натомість під час судового вирішення судами справи №440/433/22 відповідач діє у власних інтересах, доводячи правомірність владного рішення щодо скасування процесуального документу, у зв`язку з чим розподіл судових витрат уповноважений здійснити відповідний суд. Крім того, колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана постанова винесена саме на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, посилаючись при цьому на те, що за постановою державного виконавця від 26.11.2022 було звернуто стягнення на доходи боржника та і сам боржник звертався із заявами до відділу про повернення йому стягнутих з нього коштів, з огляду на наступне. Винесення постанови про стягнення додаткових витрат виконавчого провадження може бути здійснено лише або на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження. Натомість, станом на день винесення оскаржуваної постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 30.08.2022 ВП №61430008, як і станом на сьогоднішній день, виконавче провадження № 61430008 є відкритим, тобто перебуває на стадії примусового виконання. Отже, це не був випадок повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження, з яким закон пов`язує можливість винесення такої постанови. Факт наявності винесеної державним виконавцем в межах відповідного виконавчого провадження постанови від 26.11.2021 про звернення стягнення на доходи боржника не свідчить автоматично про те, що винесенню 30.08.2022 оскаржуваної постанови безпосередньо передувало стягнення з доходів боржника на підставі вищевказаної постанови від 26.11.2021 та яке б зумовлювало необхідність здійснення розподілу стягнутих коштів. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на викладене, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм дають підстави для висновку про те, що у державного виконавця не було підстав для стягнення додаткових витрат виконавчого провадження та винесення постанови від 30.08.2022 ВП №61430008. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірну постанову від 30.08.2022 необхідно визнати протиправною та скасувати. При цьому позовна вимога про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 30.08.2022 ВП №61430008 - не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Дії з винесення постанови державним виконавцем не є юридично значущими діями суб`єкта владних повноважень, що можуть бути предметом оскарження у суді. Ці дії є технічним оформленням рішення суб`єкта владних повноважень, яке у свою чергу і є належним предметом оскарження у адміністративному суді, зокрема у цій справі. Тому скасування цього рішення - постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 30.08.2022 ВП №61430008, є належнім і достатнім способом захисту порушеного права. Отже, позов підлягає задоволенню частково. Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 року по справі № 440/7816/22 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат (в т.ч. витрат на професійну правничу правову допомогу) по даній справі. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 по справі № 440/7816/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко