Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/23943/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2023 р. Справа № 520/23943/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.01.22 по справі № 520/23943/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНБІКО" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНБІКО", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 23.07.2021 за № 25659. - визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 29.10.2021 за № 34438. - зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБІКО» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість. - вирішити питання про розподіл судових витрат у справі, стягнувши з відповідача Головного управління ДПС у Харківській області на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБІКО» 26000 гри. 00 кой. - витрат на оплату наданих і отриманих правових послуг, 20000 грн. 00 кой. - додаткової винагороди Адвокатського об`єднання (гонорар успіху) та 6810 гри. 00 кой. - загальної суми сплаченого судового збору за подання адміністративного позову до суду, а всього стягнути - 52810 гри. 00 кой. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних рішень з підстав того, що останні не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для їх прийняття про відповідність позивача критеріям ризиковості, оскаржувані рішення не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 23.07.2021 за № 25659. Визнано протиправним і скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 29.10.2021 за № 34438. Зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБІКО» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНБІКО" сплачений судовий збір у сумі 6 810,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНБІКО" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБІКО» є юридичною особою, зареєстровано у встановленому законодавстві порядку, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Харківській області та має статус платника податку на додану вартість. Видами діяльності товариства за КВЕД є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20), неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90) та інвестування в нерухомість. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБІКО» має орендовані складські приміщення площею - 42 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Миколи Міхновського, 7 А, згідно договору оренди нежилого приміщення від 11.10.2020. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБІКО» має власну нерухомість: нежитлові приміщення-загальною площею - 629,0 кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Серпова,4-В, 2-й поверх, придбану згідно договору на пайову участь в будівництві житлового будинку № 62-9 від 11.04.2015. На підставі пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної у розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, Комісією Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 23.07.2021 за №25659, згідно якого ТОВ "ІНБІКО" визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платина податку відповідно до пункту 8 Критерії ризиковості платника податку. 25.10.2021, через електронний кабінет платника, позивачем подано повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податків, до якого додано (завантажено) письмові пояснення з документами. Комісією Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 29.10.2021 № 34438, яким, за результатами розгляду інформації, наданої в поясненнях платника від 25.10.2021, повторно прийнято рішення про відповідність ТОВ "ІНБІКО" пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість Зі змісту оскаржуваних рішень становлено, що підставою їх прийняття є те, що підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій. Не погодившись з прийнятими податковим органом рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне. Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (надалі - ЄРПН) відбувається в автоматизованому режимі за правилами, визначеними Порядком ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (надалі - Порядок № 1246), а також Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (надалі - Порядок № 569). Згідно з п. 12 Порядку № 1246, саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації. Відповідно до п. п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (надалі - Порядок № 1165). Згідно з п. 2 Порядку № 1165, автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації. Відповідно до п.п. 6, 7 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку. У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Додатком 4 до Порядку зупинення реєстрації № 1165 встановлена форма рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, в якій зазначено, що рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. Тобто, прийняття контролюючим органом рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку змінює правовий режим моніторингу реєстрації податкових накладних в ЄРПН, з абсолютною невідворотністю призводить до зупинення реєстрації будь-якої складеної цією особою податкової накладної в ЄРПН, відтак оскаржуване рішення Комісії регіонального рівня може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. Згідно з абз. 14 п. 6 Порядку № 1165, у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Отже, положеннями Порядку № 1165, на відміну від раніше існуючого Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою КМ України від 21.02.2018 за № 117, передбачено право на оскарження рішення податкового органу щодо включення платника податків до реєстру платників податків. Порядок № 1165, який був чинним на час прийняття спірного рішення, прямо передбачає можливість оскарження рішень про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує висновки, висловлені Верховним Судом у постановах від 16.12.2020 по справі № 340/474/20, від 05.01.2021 по справі № 640/10988/20, від 05.01.2021 по справі № 640/11321/20 відповідно до яких, при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного Рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу. Також суд касаційної інстанції зазначив, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації. Крім того, незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 8 критеріїв ризиковості платника податку, це не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України. Як свідчать матеріали справи, оскаржувані рішення прийнято з підстав відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку, а саме, п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Додатком № 1 до Порядку № 1165 визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, п. 8 яких передбачає, що такий критерій, як наявність у контролюючих органів податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. Згідно з додатком 4 Порядку № 1165, в рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку обов`язково зазначається підстава його прийняття, зокрема, відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація. Так, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 по справі № 822/1817/18, вказав, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення податкового органу не містить додаткової інформації щодо контрагентів позивача, які задіяні у проведенні ризикових операцій, в рішеннях лише зазначено "підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій. Зі змісту відзиву на позов встановлено, що підставою прийняття рішень слугувала податкова інформація, що ТОВ "ІНБІКО" має взаємовідносини за період з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року на суму 29428 грн. 91 коп., в тому числі ПДВ на суму 4904 грн. 82 коп. з контрагентом ТОВ "СХІДНОУКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (32898963), яке має ознаки ризиковості. Зі змісту долучених позивачем до матеріалів справи документів встановлено, що 22.08.2017 між позивачем та ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія» укладено договір № 31 та 03.03.2019 між сторонами погоджено Специфікацію № 4 на поставку Товару. За вказаним договором у спірний період позивач придбав у ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія» конструкцію алюмінієву 0,999 м. кв. на суму 7199 грн. 99 коп., в тому числі ПДВ 1200 грн. 00 коп. ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія» виставлено позивачу рахунок на оплату товару №38 від 03.11.2020. Після постачання товару ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія» зареєстровано відповідну податкову накладну і сплачено всі податкові зобов`язання. Вартість вказаного товару не сплачено позивачем і за останнім числиться заборгованість. 22.08.2018 між позивачем та ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія» укладено договір № 31 та 03.03.2019 між сторонами погоджено Специфікацію № 3 на поставку Товару (блоки віконні із ПВХ і блоки дверні із ПВХ) на суму 202389 грн. 20 коп. ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія» виставило позивачу рахунок № 9 на авансування придбання товару на суму 202389 грн. 20 коп. та 14.05.2019 позивач здійснив авансування придбання замовленого товару на суму 202389 грн. 20 коп. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок контрагента ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія», що підтверджується платіжним дорученням №33 від 14.05.2019. За вказаним договором у спірний період позивач придбав у ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія» блоки віконні із ПВХ 3,332 м.кв. та 0,729 м.кв. на суму 22228 грн. 92 коп., в тому числі ПДВ 3704 грн. 82 коп. Після постачання товару ТОВ «Східноукраїнська будівельна компанія» зареєстровано відповідну податкову накладну і сплачено всі податкові зобов`язання. Колегія суддів зазначає, що всі надані позивачем документи на підтвердження господарських операцій, оформлені Товариством в рамках укладених Договорів не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу статей 198, 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88). Разом із тим, відповідачем до суду не надано податкової інформації, що передбачено у п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, на підставі якої прийнято оскаржене рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку. З урахуванням встановлених по справі обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, у зв`язку з чим рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 23.07.2021 за № 25659 та від 29.10.2021 за № 34438 є протиправними та підлягають скасуванню. Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області виключити ТОВ «ІНБІКО» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Тобто, втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень. Законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження) шляхом прийняття відповідного рішення. Відповідно до висновків Верховного Суду, висловлених в постановах від 13.02.2018 по справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 по справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 по справі №461/2579/17, від 20.03.2018 по справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 по справі № 569/16681/16-а, від 12.04.2018 по справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно з якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02). Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Відтак, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Натомість, з урахуванням встановлених обставин, у цій справі контролюючий орган не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Внаслідок прийняття оскаржуваних рішень (про включення платника до переліку ризикових платників податків) позивач потрапляє у стан правової невизначеності. Враховуючи вказане вище, а також з метою належного захисту та відновлення порушених прав позивача в спірних правовідносинах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області виключити ТОВ «ІНБІКО» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Стосовно здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат за результатами розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З метою підтвердження розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги №14/07/08-11/2021/МСП від 08.11.2021, копію завдання (колькуляція-рахунок) №1 від 08.11.2021, звіт (акт) № 1 від 17.11.2021 та рахунок на оплату №79 від 15.11.2021. Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Відтак, враховуючи складність справи та наявність усталеної судової практики в аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг, а також на підставі того, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 2000,00 грн. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 по справі №520/23943/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило