Постанова Одеський апеляційний суд № 522/20810/17

Номер провадження: 22-ц/813/45/23 Справа № 522/20810/17 Головуючий у першій інстанції Загороднюк В.І. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.04.2023 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 522/20810/17 Номер провадження: 22-ц/813/45/23 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря судового засідання Власенко С.І., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є - ОСОБА_2 , - відповідач Одеська міська рада, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Друга Одеська державна нотаріальна контора, - апелянт (особа, яка не приймала участі у розгляді справи, але вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки - ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є - ОСОБА_2 , до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Друга Одеська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Загороднюка В.І. 23 січня 2018 року, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати за ним в порядку спадкування після смерті його сина ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі Квартира). ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його сина - ОСОБА_4 відкрилася спадщина на квартиру. На час смерті син мешкав за адресою АДРЕСА_2 . У лютому 2014 року він звернувся до Симферопольської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, було заведено спадкову справу. Отримати на Україні від нотаріуса документи про право на спадкове майно він не може, у зв`язку з тим, що оформлення спадкових справ у випадку наявності заведеної спадкової справи на території Автономної Республіки Крим у зв`язку з його окупацією тимчасово обмежена. Згідно відповіді Міністерства юстиції Російської Федерації спадкова справа відносно майна його сина передана на тимчасове зберігання нотаріусу Симферопольського районного нотаріального округу Вовченко С.А.. Йому необхідно з`явитися до цього нотаріуса, щоб заново подати відповідні документи та сформувати спадкову справу. За результатами розгляду його скарги Головне територіальне управління юстиції в Одеській області роз`яснило йому, що спадкова справа, заведена Сімферопольською районною державної нотаріальною конторою, не може бути передана іншому нотаріусу України. Для оформлення спадкових прав він має право звернутися до суду. Спадщину він прийняв, відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. З урахуванням того, що заведену Симферопольською районною державною нотаріальною конторою спадкову справу не можна передати іншому нотаріусу України, нотаріус Вовченко С.А. стала нотаріусом Російської Федерації, а на тимчасово окупованій території Криму існує особливий правовий режим вчинення і діяльності будь-яких органів, їх посадових та службових осіб, він змушений звернутися до суду з даним позовом (а. с. 1 5). Позиція інших учасників справи в суді першої інстанції. Одеська міська рада, Друга Одеська державна нотаріальна контораправом надання відзиву, пояснень на позов не скористались. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2018 року задоволено вищевказаний позов ОСОБА_1 .. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті його сина ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, який є батьком померлого ОСОБА_4 , є спадкоємцем першої черги, у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Інших спадкоємців не має (а. с. 64 68). Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 , як особа, яка не приймала участі у розгляді справи, але вважає, що вищевказаним рішенням суду вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов`язки,в апеляційній скарзі просить рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23 січня 2018 рокускасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 . Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт зазначає, що вона знаходилася з померлим ОСОБА_4 у шлюбі, а тому як і позивач є спадкоємцем за законом першої черги, має право на спадщину. ОСОБА_1 скрив ці обставини від суду(а. с. 79 - 84). Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Форманюк О.М., діючий від імені ОСОБА_1 , заперечує проти апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відзив на апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що: 1) матеріали справи не містять належних доказів щодо перебування ОСОБА_3 у шлюбі із померлим ОСОБА_4 ; 2) матеріали справи не містять належним чином засвідченої копії документів на підтвердження особистості ОСОБА_3 ; 3) твердження апелянта про те, що позивачу було відомо місцезнаходження останньої є таким, що не відповідає дійсності (а. с. 119 121, 137 139). Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12.12.2018 року було залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23 січня 2018 року. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.01.2019 року дану цивільну справу прийнято до провадження судді Заїкіна А.П.. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.02.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23 січня 2018 року. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.04.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23 січня 2018 року призначено до судового розгляду. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.10.2019 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Форманюк Олени Миколаївни про зупинення провадження у справі. Зупинено апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Друга одеська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним (Справа №522/9246/19). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.09.2022 року відновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Друга Одеська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23 січня 2018 року. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.02.2023 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 , в якості правонаступника позивача ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.04.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Форманюк О.М., діючої від імені ОСОБА_2 , про зупинення провадження у справі. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, багаторазове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підглядає задоволенню. Встановлені обставини по справі, визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є: - батько - ОСОБА_1 та мати - ОСОБА_5 . Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 01.07.2005 року № НОМЕР_1 , видане Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради на підставі розпорядження № 189947 від 01.07.2005 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в рівних частках належала квартира АДРЕСА_1 , загальною площею - 60,8 кв. м.. Право власності на квартиру було зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» від 06.09.2005 року в книзі 528пр-197, номер запису 311, реєстраційний номер майна 11969946. Згідно договору дарування від 05.03.2011 року, що посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 5-186, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 подарували в рівних частках кожний, а їх син - ОСОБА_4 прийняв в дар квартиру АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_4 на квартиру було зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» від 17.03.2011 року в книзі 722пр-31, номер запису 311, реєстраційний номер майна 11969946, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав власності № 29340908 від 17.03.2011 року. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 29.12.2011 року, що видане Другим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 3153. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 14.01.2014 року, що видане Виконавчим комітетом Мирнівської сільської ради, Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №

11. Відповідно до довідки (витяг з домової книги про склад сім`ї та реєстрації) № 2089 від 02.11.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживав та був зареєстрований з 02.11.1978 року в квартирі АДРЕСА_1 . Позивач в установленому законом порядку подав заяву за № 213/02-14 від 19.02.2014 року про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Сімферопольської районної державної нотаріальної контори. Сімферопольською районною державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 131/2014 та зареєстровано в книгу обліку та реєстрації спадкових справ за №

310. Спадкове майно складається із квартири АДРЕСА_1 та приватного будинку за адресою - АДРЕСА_2 . Як вбачається з листа Другої одеської державної нотаріальної контори № 1734/02-14 від 20.12.2016 року на адресу позивача Друга Одеська державна нотаріальна контора не має правових підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки згідно статті 1221 Цивільного Кодексу України, Розділу ІІ, глави 10, п.2.2 Порядку вчиненні нотаріальної дії, спадкова справа № 131/2014 до майна ОСОБА_4 , який мешкав за адресою - АДРЕСА_2 , заведена у Сімферопольській районній державній нотаріальній конторі. На аналогічне звернення від 08.12.2016 року на адресу Міністерства юстиції України позивач отримав відповідь від 13.01.2017 року № 1252/Ш-32633/8 із роз`ясненням вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до вимог ст. 3 якого, територія Автономної Республіки Крим визначена як тимчасово окупована і на строк дії Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина (ст. 4 цього Закону). Згідно копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 з 21.07.2007 року про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис №

350. Згідно листа Симферопольської районної державної нотаріальної контори від 14.10.2019 року правонаступниками, що звернулись до Симферопольської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 є: - батько померлого ОСОБА_1 ; - дружина померлого - ОСОБА_3 .. З матеріалів справи № 522/9246/19 вбачається, що до Приморського районного суду м. Одеси 30.05.2019 року звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просив суд визнати недійсним договір дарування від 05.03.2011 року на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Гуляєвою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 5-186. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 22.08.2022року, відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування від 05.03.2011 року на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 , посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 5-186. По справі виникли правовідносини щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 . Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі, відхилення аргументів відзиву на апеляційну скаргу Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення. Згідно з правилами статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Між тим, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (ч. 1 ст. 42 ЦПК України). За правилами ст. 48 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 41); від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (пункт 50); від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4)). У разі пред`явлення позову до неналежного відповідача або частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача замінювати неналежного відповідача або залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). З позовної заяви по даній справі вбачається, що позивач звернувся до суду з вищенаведеним позовом до Одеської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 .. У справах, зокрема про визнання права власності в порядку спадкування у разі наявності спору, належними відповідачами є - спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є - відповідний орган місцевого самоврядування. Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Втім, судом першої інстанції в порушення вищевикладених норм права не вирішено питання щодо складу осіб, які мають брати участь у розгляді справи. Задоволено вищевказаний позов, який пред`явлено до неповного кола відповідачів. Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки. Так, місцевим судом не залучено до участі у справі ОСОБА_3 , яка згідно з правилами статті 1261 ЦК України, у першу чергу має право на спадкування за законом щодо майна померлого ОСОБА_4 , як дружина останнього. Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що матеріали справи не містять належних доказів щодо перебування ОСОБА_3 у шлюбі із померлим ОСОБА_4 , матеріали справи не містять належним чином засвідчені копії документів на підтвердження особистості ОСОБА_3 спростовуються матеріалами справи. Неспроможними є доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що твердження апелянта про те, що позивачу було відомо місцезнаходження останньої є таким, що не відповідає дійсності. З врахуванням вищезазначеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити саме з вищевказаних підстав. Вищезазначене не позбавляє можливості ОСОБА_1 звернутися до суду з відповідним позовом, визначившись з належними відповідачами. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пункту 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до передчасного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову за вищевказаного обґрунтування. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23 січня 2018 року- скасувати. Ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Друга Одеська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 27 квітня 2023 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе