Постанова 4803 № 199/7481/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3710/23 Справа № 199/7481/22 Суддя у 1-й інстанції - Авраменко А.М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2023 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ повернуто позивачу. Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу, справу направити до суду першої для продовження розгляду. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Судом встановлено, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2022 року позовна заява була залишена без руху з таких підстав: в порушення вимог ст.177 ч.ч.1, 5 ЦПК України до позовної заяви не додано доказів існування спірного майна, його технічної документації, а також доказів відсутності державної реєстрації права власності на нього, як на об`єкт нерухомого майна. 26 січня 2023 року від представника позивача, на виконання вищевказаної ухвали судді від 26 грудня 2022 року про залишення позовної заяви без руху, на адресу суду надійшло клопотання про усунення недоліків з додатками та клопотання про витребування доказів у справі. Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не в повному обсязі усунуті недоліки, які викладені в ухвалі суду від 26 грудня 2022 року, оскільки подане клопотання представника про витребування доказів не усуває вищевказаний недолік позовної заяви, оскільки відсутні докази неможливості самостійного отримання запитуваних доказів внаслідок без результативного звернення позивача із відповідним запитом до суб`єктів, у володінні яких перебувають затребувані докази. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом. Як визначено ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За правилами ч.ч. 1-2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Зі змісту позовної заяви та заяви про усунення недоліків вбачається, що позивачем зазначено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також зазначено, що до матеріалів справи він надав докази якими, на його думку, ці обставини підтверджуються. Згідно з роз`ясненнями пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Аналіз наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху. Позивач виправив недоліки позовної заяви на власний розсуд. Крім цього, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не звернув увагу на те, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, а недоліки, встановлені судом, могли бути усунуті під час підготовчого провадження та дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачеві. Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а тому ухвала судді підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: