Постанова Одеський апеляційний суд № 947/34693/21

Номер провадження: 33/813/683/23 Номер справи місцевого суду: 947/34693/21 Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.04.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Мартинюк Юлії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеса від 17 жовтня 2022 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою Київського районного суду м. Одеса від 17 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та її піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування всіма видами транспортними засобами на строк 1 рік. Крім того, з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн. 12 квітня 2023 року адвокат Мартинюк Ю.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу на постанову Київського районного суду м. Одеса від 17 жовтня 2022 року, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови суду. В обґрунтування поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження зазначено, що в судовому засіданні під час винесення постанови Київського районного суду м. Одеса від 17 жовтня 2022 року ні ОСОБА_1 , ні її представник присутні не були, копію оскаржуваної постанови, суд першої інстанції ОСОБА_1 не направляв, а тому їй не було відомо про наявність постанови суду. У зв`язку з вищевикладеним адвокат Мартинюк Ю.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеса від 17 жовтня 2022 року та поновити такий строк. Перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційну скаргу подано із пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, за наступних підстав. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 03 квітня 2008 року). Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності. Строк на оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений лише у разі, якщо коли він пропущений з поважних причин. Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З матеріалів справи встановлено, що 21 жовтня 2021 року був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №147902, згідно якого 21.10.2021 о 01:51 год, в м. Одеса по вул. Академіка Філатова, біля будинку №16, ОСОБА_1 , керувала автомобілем марки «RENAULT», н/з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, після чого відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку. Такими діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно змісту вищевказаного протоколу, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи в Київському районному суді м. Одеса (а.с. 2). Під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 та її представник жодного разу не з`явились в судове засідання, при цьому неодноразово заявляли клопотання про відкладення розгляду справи із різних підстав, а саме дванадцять разів, які суд задовольняв та відкладав розгляд справи на іншу дату (а.с. 12, 18, 33, 43, 47, 51, 53, 58, 66, 71, 74, 76). Також встановлено, що 17 жовтня 2022 року ні ОСОБА_1 , ні її представник в судовому засіданні суду першої інстанції під час винесення оскаржуваної постанови Київського районного суду м. Одеса від 17 жовтня 2022 року присутні не були (а.с. 82-84). При цьому, 16 жовтня 2022 року адвокат Кузьмін Є.О. в інтересах ОСОБА_1 в тринадцятий раз подав клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 17 жовтня 2022 року о 10.00 год. (а.с. 78-79). Відмовляючи в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи судом першої інстанції вірно звернута увагу на те, що оскільки розгляд вказаної справи фактично триває більше 11 місяців, у особи, що притягується до адміністративної відповідальності та її представника, було більше ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції, своїх заперечень по справі, у зв`язку із чим в цьому випадку вбачаються ознаки штучного затягування справи та зловживання своїми правами. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про складання відносно неї адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП та про слухання справи в Київському районному суді м. Одеса 17 жовтня 2022 року о 10.00 год., однак ОСОБА_1 протягом тривалого часу, а саме протягом шести місяців, не цікавилась результатом розгляду даної справи, не вживала жодних заходів, щоб дізнатися про стан відомого їй судового провадження, та жодним чином не реалізовувала своє право на доступ до судового рішення та оскарження його в апеляційному порядку, у визначений вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП строк, хоча мала таку можливість. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, та добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Пономарьов проти України»). На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі. ОСОБА_1 зобов`язана була цікавитись інформацією про рух адміністративної справи учасником якої вона є, та про наявність якої їй було достовірно відомо. Таким чином, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про те, ОСОБА_1 не отримувала копію постанови Київського районного суду м. Одеса від 17 жовтня 2022 року не приймаються до уваги апеляційним судом. Згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП, закон пов`язує право особи на апеляційне оскарження постанови суду з моменту її винесення, а не з моменту отримання її копії. Вирішуючи питання щодо поважності пропуску строку на оскарження, апеляційний суд враховує правовий висновок Верховного суду України викладений в ухвалі по справі №5-45кз17 від 24 лютого 2017 року, відповідно до якого несвоєчасне отримання копії судового рішення саме по собі не може бути визнано поважною причиною пропуску строку. Визнати поважною причиною можливо лише в сукупності з іншими обставинами, обумовленими поважністю, з огляду на які цей строк було пропущено. Особа має також можливість реалізувати своє право на доступ до судових рішень через Єдиний державний реєстр судових рішень шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Апеляційний суд звертає увагу, що постанова Київського районного суду м. Одеса від 17 жовтня 2022 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 жовтня 2022 року. Отже, за умови достатньої зацікавленості та здійснення відповідного моніторингу судових рішень, ОСОБА_1 мала можливість ознайомитись з повним текстом постанови Київського районного суду м. Одеса від 17 жовтня 2022 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та / або звернутись до Київського районного суду м. Одеса із заявою про отримання копії постанови, та могла оскаржити її в апеляційному порядку у встановлений законом строк. Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги причини, якими обґрунтовуються поважність пропущення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до висновку, що в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеса від 17 жовтня 2022 року не наведено жодної об`єктивної обставини, яка б перешкоджала ОСОБА_1 реалізувати своє право на апеляційне оскарження постанови суду в передбачений для цього законом строк, а вказані в обґрунтування клопотання доводи, не належать до поважних причин пропуску процесуального строку. За таких обставин, оскільки адвокат Мартинюк Ю.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу після закінчення встановленого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження, та не навела поважних та достовірних причин припуску такого строку, приходжу до висновку, що строк на апеляційне оскарження не може бути поновленим, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: В задоволенні клопотання адвоката Мартинюк Юлії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеса від 17 жовтня 2022 року відмовити. Апеляційну скаргу адвоката Мартинюк Юлії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеса від 17 жовтня 2022 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький