Постанова 4812 № 210/5144/21

26.04.23 22-ц/812/398/23 Справа №210/5144/21 Головуючий суду першої інстанції Сябренко І. П. Провадження №22-ц/812/398/23 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 квітня 2023 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Локтіонової О. В., суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О., із секретарем судового засідання Лівшенком О. С., без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 лютого 2023 року, ухвалене об 11 год 55 хв під головуванням судді Сябренко І. П. в приміщенні суду в смт Казанка Миколаївської області, повний текст якого складено 13 лютого 2023 року, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екоспецтранс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, У С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2021 року ТОВ «Екоспецтранс» подало до суду позов до ОСОБА_1 , який обґрунтовувало наступним. З 07 жовтня 2019 року відповідач працює на посаді водія у ТОВ «Екоспецтранс». 16 листопада 2019 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «МАЗ», державний номер НОМЕР_1 , зупинився біля будинку №28 по вул. Трубецького м. Кривий Ріг Дніпропетровської області з метою завантаження твердих побутових відходів. У цей час позаду вищезазначеного транспортного засобу наблизилась ОСОБА_3 , яка почала обходити його з правого боку. ОСОБА_1 , проявивши неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не переконавшись, що маневр транспортного засобу буде безпечним, почав рух автомобіля на невеликій швидкості. Внаслідок цих дій відповідача автомобіль, яким він керував, зачепив запасним колесом ОСОБА_3 , після чого вона впала, а транспортний засіб наїхав задньою правою парою коліс на ноги ОСОБА_3 . У зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_3 померла. Вироком Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки без позбавлення права керувати транспортним засобом. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки. ТОВ «Екоспецтранс» вказувало, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 померла внаслідок дій його працівника, рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року на підставі ч. 2 ст. 1172 ЦК України з нього на користь ОСОБА_4 , яка є донькою померлої, стягнуто моральну шкоду в сумі 200 000 грн, а також судовий збір в сумі 2000 грн. В подальшому з метою виконання вищезазначеного рішення суду було відкрито два виконавчі провадження, в межах яких накладено арешт на банківські рахунки ТОВ «Екоспецтранс» та списано стягнуті на користь ОСОБА_4 кошти, а також витрати виконавчого провадження у сумі 20 698 грн. Позивач вказував, що ОСОБА_1 добровільно не відшкодував сплачені ТОВ «Екоспецтранс» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, судові витрати та витрати виконавчих проваджень. У зв`язку з цим ТОВ «Екоспецтранс», посилаючись на положення ч. 1 ст. 1191 ЦК України просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь в порядку регресу суму відшкодування в розмірі 222 698 грн. Позиція відповідача у суді першої інстанції Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що він, враховуючи його посаду, не є матеріально-відповідальною особою, а тому не може нести повну матеріальну відповідальність перед роботодавцем. При цьому зауважував на тому, що шкода заподіяна працівником підприємству, відповідно до ст. 132 КЗпП України, відшкодовується у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку. Посилаючись на те, що ненадання позивачем відомостей про розмір його середнього місячного заробітку унеможливлює визначення розміру його відповідальності, ОСОБА_1 просив у задоволенні позову ТОВ «Екоспецтранс» відмовити. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 лютого 2023 року позов ТОВ «Екоспецтранс» задоволено частково. З ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто завдану шкоду в порядку зворотної вимоги (регресу) в розмірі 202 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. З ОСОБА_1 на користь ТОВ «Екоспецтранс» стягнуто судовий збір в сумі 3030,14 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Екоспецтранс», суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, зокрема у разі коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Враховуючи, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «Екоспецтранс», відповідач має відшкодувати роботодавцеві заподіяну майнову шкоду в порядку регресу у визначеній судом сумі. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначав, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не встановив чи виконував він на момент дорожньо-транспортної пригоди трудові обов`язки, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між його діями та наслідками, які мали місце. Крім того, ОСОБА_1 вказував на пропуск позивачем строку на звернення із вимогою про стягнення з працівника заподіяної шкоди, а також те, що розмір такої шкоди не повинен перевищувати розміру його середнього заробітку. Також відповідач просив врахувати його майновий стан. Доводи інших учасників справи Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому ним наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Фактичні обставини справи, встановлені судом Наказом ТОВ «Екоспецтранс» №183-К від 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду водія автотранспортних засобів із допуском до роботи з 07 жовтня 2019 року (а.с.16). З 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом ТОВ «Екоспецтранс» марки «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що випливає з наказу підприємства №349 від 21.10.2019 р. (а.с.172). Вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки без позбавлення права керувати транспортним засобом. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки. У вироку зазначено, що 16 листопада 2019 року близько 13 год 55 хв ОСОБА_1 , керуючи технічно справним транспортним засобом марки «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зупинився біля будинку № 28 по вул. Трубецького в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для здійснення завантаження сміття до кузова автомобіля. У цей час позаду вказаного автомобіля наблизилась ОСОБА_3 , яка почала обходити його з правого боку, безпосередньо біля його борту з запасним колесом. ОСОБА_1 , не впевнившись у безпечності свого маневру, поновив рух керованого ним транспортного засобу, при цьому він повинен був діяти відповідно до пп. 1.5, 1.7, 2.3 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України. У результаті порушення Правил дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, ОСОБА_1 здійснив наїзд задньою правою парою коліс на ОСОБА_3 , внаслідок чого вона впала. Від отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень ОСОБА_3 того ж дня померла у лікарні. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року з ТОВ «Екоспецтранс» на користь ОСОБА_5 стягнуто відшкодування моральної шкоди в сумі 200 000 грн та у дохід держави судовий збір в сумі 2 000 грн. З вказаного рішення вбачається, що ОСОБА_5 , яка є донькою ОСОБА_3 , враховуючи обставини смерті своєї матері просила стягнути з ТОВ «Екоспецтранс» шкоду, завдану працівником цього товариства, а саме ОСОБА_1 . На підставі вищезазначеного судового рішення постановою державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 01 липня 2021 року відкрито виконавче провадження №65941921, а 06 липня 2021 року відкрито виконавче провадження №65984344. 14 липня 2021 року з банківського рахунку ТОВ «Екоспецтранс» на рахунок Металургійного ВДВС перераховано 220 249 грн та 2449 грн (а.с.31, 32). Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю. Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. Умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) порушення працівником покладених на нього трудових обов`язків; 2) нанесення прямої дійсної шкоди; 3) вина в діях або бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала. Згідно зі статтею 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Зменшення розміру шкоди, що підлягає покриттю працівником, можливе у випадках та за наявності зазначених у статті 137 КЗпП України умов. Відповідно до положень частини другої статті 137 КЗпП України суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою. Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року із внесеними змінами роз`яснено, що зменшення розміру шкоди, що підлягає покриттю працівником, допустиме лише у виключних випадках за наявності зазначених у статті 137 КЗпП України умов, які мають бути підтверджені ретельно перевіреними в судовому засіданні доказами, з обов`язковим викладенням у рішенні мотивів зниження суми, яка стягується. Відповідно до статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Екоспецтранс» просило стягнути з ОСОБА_1 , який на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з позивачем, 200 000 грн моральної шкоди та 2000 грн судового збору згідно з рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року, яке набрало чинності 13 травня 2021 року. Вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки без позбавлення права керувати транспортним засобом. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки. Таким чином, ТОВ «Екоспецтранс» фактично просило стягнути з ОСОБА_1 шкоду, заподіяну підприємству злочином, що вчинений відповідачем. 14 липня 2021 року відповідно до меморіальних ордерів позивач відшкодував потерпілій стороні завдану моральну шкоду та судовий збір. Із позовом ТОВ «Екоспецтранс» звернулося до місцевого суду 16 вересня 2021 року, тобто в межах річного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України. Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою. Встановивши, що ДТП, в результаті якого загинула ОСОБА_3 , сталося з вини працівника ТОВ «Екоспецтранс» під час виконання ним трудових обов`язків, а також врахувавши, що позивач в порядку статті 1172 ЦК України відшкодував шкоду, завдану його працівником, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спосіб захисту права позивача на відшкодування сплачених ним коштів ґрунтується на нормах пункту 3 частини першої статті 134 КЗпП України, його реалізація проведена в межах присічного строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України. Доказів, які б давали підстави суду відповідно до положень частини другої статті 137 КЗпП України, зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, відповідачем представлено не було. За такого, стягнення судом суми, передбаченої у рішенні суду, є обґрунтованим. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України). Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Щодо судових витрат Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 29 березня 2023 року ОСОБА_1 було відстрочену сплату судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4545,21 грн до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення у справі. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, ОСОБА_1 має сплатити на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4545,21 грн. Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 лютого 2023 року без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4545,21 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий О. В. Локтіонова Судді С. Ю. Колосовський О. О. Ямкова Повний текст постанови складено 26 квітня 2023 року.