Ухвала КЦС ВС № 462/4305/21

Ухвала 25 квітня 2023 року м. Київ справа № 462/4305/21 провадження № 61-5375ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , Львівська міська рада, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно будівельного контролю департаменту містобудування, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самовільно влаштованої огорожі, ВСТАНОВИВ: У червні 2021 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , Львівська міська рада, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно будівельного контролю департаменту містобудування, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самовільно влаштованої огорожі. Позов обґрунтовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_4 належить на праві власності частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Іншим співвласником будинку є ОСОБА_5 . Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками сусіднього житлового будинку АДРЕСА_2 . Вищевказаний житловий будинок розміщений на земельній ділянці площею 0,0326 га, кадастровий номер 4610136300:06:014:0455, яка передана відповідачам в приватну власність відповідно до ухвали Львівської міської ради від 25 квітня 2019 року № 5036. Межі земельної ділянки зі сторони будинковолодіння № 7 погоджено узгоджувальною комісією для вирішення земельних спорів Львівської міської ради згідно витягу з протоколу від 09 листопада 2018 року №

81. Відповідно до пункту 9 містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою, викладених у листі Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради від 22 січня 2019 року № 2401-295, частина земельної ділянки площею 0,0015 га по АДРЕСА_2 надається в обмежене використання для забезпечення суміжним користувачам права встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд. Однак, всупереч цьому відповідачами самовільно влаштовано огорожу на фундаменті з листів металопрофілю висотою близько 2,00 м на відстані 0,30 м від стіни житлового будинку № 7 . Зазначала, що розміщення вказаної огорожі не відповідає містобудівельним обмеженням щодо користування земельною ділянкою та створює їй (позивачу) перешкоди у користуванні власністю. Вказані перешкоди полягають у тому, що позивачка не має доступу до свого житлового будинку зі сторони будинковолодіння № 9-а та не має можливості належно обслуговувати свій будинок, проводити ремонтні роботи. Влаштування огорожі з порушенням будівельних норм і правил призвело до появи пошкоджень у будинку АДРЕСА_1 , у помешканні з`явилися сирість і запах цвілі. Стан будинку з кожним днем погіршується. На неодноразові звернення щодо усунення порушень відповідачі не реагують, демонтувати самовільно влаштовану огорожу відмовляються. З приводу незаконних дій вона зверталася в різні інстанції, зокрема до Львівської міської ради та Прокуратури Львівської області. Проведеними перевірками вищенаведені факти підтвердилися. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11 листопада 2022 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно влаштованої огорожі на фундаменті з листів металопрофілю між будинковолодіннями № 7 та АДРЕСА_2 . Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 5 000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу (по 2 500,00 грн з кожного). Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 908,00 грн судового збору (по 454,00 грн з кожного). Постановою Львівського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 листопада 2022 року та додаткове рішення цього суду від 20 грудня 2022 року залишено без змін. У квітні 2023 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено у розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684,00 грн. Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самовільно влаштованої огорожі, що не представляє складності у зв`язку зі сталістю законодавства та судової практики. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків з цієї категорії спорів, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить. Посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах, підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах. Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи незначної складності. Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, зокрема, з урахуванням обставин, на які посилався заявник у касаційній скарзі, та зазначених підстав не встановлено. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , Львівська міська рада, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно будівельного контролю департаменту містобудування, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самовільно влаштованої огорожі відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак