Ухвала КЦС ВС № 553/196/23

Ухвала 25 квітня 2023 року м. Київ справа № 553/196/23 провадження № 61-4925ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 02 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Посольство Російської Федерації в Україні, Міністерство соціальної політики України, ВСТАНОВИВ: 06 квітня 2023 року ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 02 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2023 року. Касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає в повній мірі вимогам статті 392 ЦПК України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Право на оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження після її перегляду в апеляційному порядку передбачене пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України, а отже заявнику, подаючи касаційну скаргу, необхідно зазначити, в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Аналіз вказаної норми процесуального закону дає підстави для висновку, що виконуючи вимоги пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявнику слід зазначити, яку(і) норму(и) права суди попередніх інстанцій неправильно застосували або порушили та нормативно-правове обґрунтування такої підстави касаційного оскарження. Суд касаційної інстанції в порядку виконання вимог статей 400, 409 ЦПК України за результатами касаційного перегляду судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі має надати аналіз діям судів попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень, а також надати правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Касаційна скарга не містить посилань на те, яку норму права неправильно застосовано чи порушено судами попередніх інстанцій та нормативно-правового обґрунтування такої підстави. Заявником зазначено, що суди порушили принцип доступу до правосуддя, відмовивши у відкритті провадження у справі, проте це не є належним виконанням вимог процесуального закону щодо оформлення касаційної скарги щодо зазначення та обґрунтування підстави касаційного оскарження. Всі доводи касаційної скарги зводяться до обґрунтування доцільності задоволення заяви про встановлення юридичного факту по суті. Відповідно до вимог частини третьої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Суд наголошує, що предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції після її перегляду апеляційним судом. За змістом частини другої статті 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Отже, в розумінні частини другої статті 258 ЦПК України заявнику в цій касаційній скарзі слід навести норму права, яку порушив суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вирішуючи процедурне питання про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення. Водночас таких доводів заявником не наведено. Крім того, згідно з вимогами частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Відповідно до пункту 29 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету. До касаційної скарги не додано доказів надсилання копій касаційної скарги до електронного кабінету інших учасників справи чи доказів надсилання копій касаційної скарги за допомогою засобів поштового зв`язку. Ураховуючи наведене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та в контексті вимог статей 185, 393 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вищевказаних недоліків, а саме для надання нової редакції касаційної скарги з врахуванням вимог цієї ухвали та доказів надсилання її копій іншим учасникам справи. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 02 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2023 року залишити без руху. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Петров