Постанова Харківський апеляційний суд № 638/4812/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 26 квітня 2023 року м. Харків справа № 638/4812/22 провадження № 22-ц/818/721/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2023 року, постановлене під головуванням судді Рибальченко Л.М.,- в с т а н о в и в : В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 15000 грн, які підлягають індексації, щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 3000 грн, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 серпня 2022 року до досягнення дитиною повноліття. Зазначено, що розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Визначений судом першої інстанції розмір аліментів є необґрунтованим та не вмотивованим. Судом першої інстанції не було надано належної оцінки факту, що відповідач ухиляється від матеріального забезпечення дитини, створення їй належних умов для життя та розвитку, не допомагає з придбанням продуктів харчування, одягу, дитячих засобів гігієни, розвиваючих іграшок, а також необхідних медикаментів. Добровільно матеріальної допомоги на дитину не надає. ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю, їй встановлено діагноз «вроджена гаукома, буфтальм обох очей». 06 липня 2021 року позивачці Управлінням соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради видано посвідчення, згідно якого вона є законним представником (опікуном) дитини з інвалідністю ОСОБА_4 . Дитина, у зв`язку з інвалідністю, потребує значно більшої уваги та догляду, аніж інші діти, з огляду на що позивач, як опікун, не має можливості працювати та заробляти достатні для матеріального забезпечення дитини грошові кошти. Крім того, дитина потребує постійного та дорогого лікування, що забезпечується позивачем в міру можливостей. Фактично весь тягар утримання дитини з інвалідністю ліг на позивачку, яка вимушена здійснювати постійний догляд за донькою у зв`язку з її хворобою. Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходив. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням майнового положення відповідача та відсутності даних про його працевлаштування, з урахуванням обов`язку обох батьків утримувати дитину, визначив розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з дня пред`явлення даного позову з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 3000 грн щомісячно. Роз`яснено позивачці, що вона не позбавлена права звернутися з позовною заявою про стягнення додаткових витрат на дитину відповідно до ст. 185 СК України. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який зареєстровано 28 липня 2020 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 7). Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8). З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-13). З копії медичного висновку №309 від 23 квітня 2021 року вбачається, що ОСОБА_4 має діагноз «Вроджена гаукома, буфтальм обох очей» (а.с.9-10). Відповідно посвідчення Серія НОМЕР_3 від 06.07.2021 року, виданого Управлінням соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради вбачається, що ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю до 18 років, законим представником (опікуном) дитини з інвалідністю є ОСОБА_1 (а.с.11). Як на підставу позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_1 вказує, що 28 липня 2020 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Однак, подружнє життя виявилося невдалим, сторони мають різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства, у зв`язку з чим шлюбні стосунки між ними фактично припинилися. Від подружнього життя у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина - ОСОБА_4 . Дитина проживає з позивачкою, яка займається її вихованням, утриманням та матеріальним забезпеченням. Попередньо сторони домовлялися, що відповідач буде щомісячно сплачувати аліменти на утримання спільної дитини в розмірі 15000 грн, однак до виконання наданих обіцянок він не приступив. Відповідач, в свою чергу, ухиляється від матеріального забезпечення дитини, створення їй належних умов для життя та розвитку, не допомагає з придбанням продуктів харчування, одягу, дитячих засобів гігієни, розвиваючих іграшок, а також необхідних медикаментів. Добровільно матеріальної допомоги на дитину не надає. Зазначає, що ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю, їй встановлено діагноз «вроджена гаукома, буфтальм обох очей». 06 липня 2021 року позивачці Управлінням соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради видано посвідчення, згідно якого вона є законним представником (опікуном) дитини з інвалідністю ОСОБА_4 . Дитина, у зв`язку з інвалідністю, потребує значно більшої уваги та догляду, аніж інші діти, з огляду на що позивачка, як опікун, не має можливості працювати та заробляти достатні для матеріального забезпечення дитини грошові кошти. Крім того, дитина потребує постійного та дорогого лікування, що забезпечується позивачем в міру можливостей. Відповідач є здоровим та працездатним чоловіком, інших дітей або непрацездатних осіб на утриманні не має, стягнення за виконавчими документами щодо нього не проводяться. Інформація про його місце роботи відсутня, однак відомо, що він має мінливі, але великі доходи. Фактично весь тягар утримання дитини з інвалідністю ліг на позивачку, яка вимушена здійснювати постійний догляд за донькою у зв`язку з її хворобою. Враховуюче викладене, позивачка вважає, що щомісячні аліменти у розмірі 15000 грн, які підлягають індексації, є достатніми для нормального матеріального забезпечення дитини з інвалідністю, створення їй належних умов для життя та розвитку. Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини. Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері. Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 цієї статті). Відповідно до статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що у 2023 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років 2272 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 не працює, доказів працевлаштування відповідача на час розгляду справи судом першої інстанції матеріали справи не містять. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з урахуванням положень ст. 182 СК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3 000,00 грн щомісячно починаючи з 31 серпня 2022 року до досягнення дитиною повноліття. Належних і допустимих доказів того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному ОСОБА_1 розмірі 15 000,00 грн, ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції позивачкою надано не було. Доводи апелянта, що дитина є інвалідом і потребує у зв`язку з цим коштів на лікування, не є підставою для стягнення аліментів на утримання дитини у більшому розмірі, аніж визначено судом першої інстанції. При цьому судова колегія зазначає, що позивачка не позбавлена права звернутись до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину у зв`язку із наявною хворобою та відповідно до вимог ст. 185 СК України. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова