Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/6638/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4047/23 Справа № 212/6638/22 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 212/6638/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року, яке ухвалено суддею Дехтою Р.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 09 лютого 2023 року, УСТАНОВИВ: В грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про перерахунок страхових сум та стягнення недоплаченої суми грошових коштів. Позовна заява мотивована тим, що позивач працював прохідником на шахті «Октябрська» ШСУ РУ ім. Комінтерна, правонаступник якого АТ «Криворізький залізорудний комбінат». 16 липня 1985 року у позивача було встановлене професійне захворювання, а саме: двосторонній кохлеарний неврит з легким ступенем зниження слуху. Оглядом МСЕК 09 квітня 1991 року позивачу була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 25%. При подальших переоглядах МСЕК йому була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 10 % безстроково. До 2001 року щомісячні страхові виплати позивачу проводилися АТ «Криворізький залізорудний комбінат», з 01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-Х1V, тому позивач був поставлений на облік до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі. Позивач зазначає, що ним були отримані страхові виплати від відповідача в розмірі з серпня по лютий 2016 року включно у розмірі 180,36 грн.; з березня по грудень 2017 року включно у розмірі 222,92 грн.; з січня по лютий 2018 року включно у розмірі 351,12 грн.; з березня 2018 року по сьогоднішній день у розмірі 442,41 грн.. Згідно постанови Фонду соціального страхування № 0405/2376/2376/20 від 17 квітня 2020 року позивачу призначено щомісячну страхову виплату з 01 березня 2020 року у розмірі 491,07 грн. Позивач не погоджується з отриманими сумами страхових виплат, вважаючи, що відповідач повинен здійснювати перерахунок отримуваних страхових виплат виходячи з розміру коефіцієнта росту реальної заробітної плати у співвідношенні по попереднього року, а саме, з лютого 2018 року з урахуванням коефіцієнту 1,158, з березня 2018 року - 1,130 з січня 2020 року - 1,130, з березня 2020 року 1,137 та розмір щомісячної страхової виплати з 01 лютого 2021 року повинен бути визначений у відповідності до зростання посадових окладів (тарифних ставок) до чергового перерахунку, згідно законодавства. На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача недоплату по щомісячним платежам за період з 01 лютого 2018 року по 01 лютого 2021 року у розмірі 1 865,86 грн., стягувати щомісячно, починаючи з 01 лютого 2021 року виплати у зв`язку з частковою стратою непрацездатності у відповідності до зростання коефіцієнтів посадових окладів (тарифних ставок) до чергового перерахунку згідно законодавства. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по справі, яким задвольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач, на його думку, детально обґрунтував наявність у нього права на отримання належних сум страхових виплат, оскільки відповідачем не були застосовані, або застосовані не в повній мірі декілька коефіцієнтів підвищення посадових окладів при перерахунку розміру відшкодування шкоди, а АТ «Криворізький залізорудний комбінат» невірно корегувались суми відшкодування шкоди, тому після передачі особової справи позивача відповідачу, відповідач також неправильно виплачув йому суми щомісячних виплат у зв`язку з частковою втратою працездатності, внаслідок чого утворилась заборгованість Апелянт зауважує на тому, що підставою для перерахування щомісячної страхової виплати з 01 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. При цьому, на підприємстві АТ «Криворізький залізорудний комбінат» з 01 січня 1996 року тарифні ставки та посадові оклади збільшились у 2,5 рази за рахунок перегляду структури заробітної плати, а до щомісячних виплат відшкодування шкоди здоров`ю застосований коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати 1,25. Позивач наполягає на тому, що відповідач повинен здійснювати перерахунок отримуваних позивачем страхових виплат виходячи з розміру коефіцієнта росту реальної заробітної плати у співвідношенні по попереднього року, а саме, з лютого 2018 року з урахуванням коефіцієнту 1,158, з березня 2018 року - 1,130 з січня 2020 року - 1,130, з березня 2020 року 1,137 та розмір щомісячної страхової виплати станом на 01 лютого 2021 року повинен становити 491,07 грн. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання представника позивача, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, представника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області Бершадську Л.С., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав. Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 працював прохідником на шахті «Октябрська» ШСУ РУ ім. Комінтерна, правонаступником якого є АТ «Криворізький залізорудний комбінат». У зв`язку з професійним захворюванням висновком МСЕК 09 квітня 1991 року ОСОБА_1 була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 25% з 14 лютого 1991 року по 09 квітня 1992 року, з 29 жовтня 1991 року по 01 листопада 1992 встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 10% та III група інвалідності, з 01 лютого 1992 року встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 10% безстроково. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2011 року № 22ц-23848/11 рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2011 року скасовано, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області про перерахунок страхових виплат. Вказаним судовим рішенням встановлено, що Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області правильно нараховуються та виплачуються ОСОБА_1 суми відшкодування шкоди по щомісячним платежам, станом на 01 березня 2007 року. Звертаючись до суду з позовом про перерахунок страхових сум та стягнення недоплаченої суми грошових коштів позивач посилався на те, що відповідачем порушено порядок перерахування сум щомісячних страхових виплат, оскільки відповідач повинен здійснювати перерахунок отримуваних позивачем страхових виплат виходячи з розміру коефіцієнта росту реальної заробітної плати у співвідношенні по попереднього року. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказано не доведено, що порушено його право на отримання страхових виплат у належному розмірі. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інсанції, огляду на наступне. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. З огляду на вищезазначені норми, у цій справі повинні застосовуватися положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаних з виконання ним трудових обов`язків. Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаних з виконання ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, що втратили чинність 11 липня 2001 року (далі - Правила), визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров`я складається з виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (пункт 4). Згідно із пунктом 9 Правил, у редакції від 18 липня 1994 року, розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров`я. Утрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником у повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності, а також незалежно від одержуваних потерпілим інших видів пенсій, заробітку (доходу) і стипендії. Визначений розмір втраченого заробітку або відповідна його частина залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності коригуванню у бік зменшення не підлягає. Як було передбачено пунктом 22 Правил, у редакціях від 18 липня 1994 року та від 03 жовтня 1997 року, середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні - стійкій втраті професійної працездатності. Середньомісячний заробіток у зазначений період підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці, цеху) підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров`я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства. При цьому, пунктами 28, 29 Правил, у редакціях від 18 липня 1994 року та від 03 жовтня 1997 року, було передбачено, що перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться, зокрема і у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств. Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи. Індексація суми відшкодування шкоди провадиться відповідно до чинного законодавства. З набранням чинності з 01 квітня 2001 року Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (наразі Фонд соціального страхування України). За змістом статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, чинній до 28 грудня 2014 року, страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата). Відповідно до абзацу 6 пункту 3 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», передача документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати та послуг здійснюється підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків по акту. Форма акта, перелік документів, а також строк передачі встановлюються Фондом. Пунктом 2 Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім`ї на страхову виплату, затвердженої Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001 року № 10 (далі - Інструкція), передбачено, що відділення виконавчої дирекції Фонду приймають документи на тих працівників (членів їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року та право яких встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов`язаних з виконанням ними трудових обов`язків. Відповідно до п. 4 Інструкції особова справа потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання повинна містити такі документи: заява потерпілого власнику підприємства про первинне призначення відшкодування шкоди; копія довідки про ідентифікаційний номер в Державній податковій адміністрації; Акт про нещасний випадок за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок, а не професійне захворювання) або нотаріально завірена копія; акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (якщо такий складався) або нотаріально завірена копія; акт розслідування професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено) або нотаріально завірена копія; рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві (якщо було засідання суду з цього питання) або нотаріально завірена копія; висновки МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності по кожному засіданню МСЕК або нотаріально завірена копія; довідка про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу на дату передачі особової справи потерпілого; копія трудової книжки потерпілого, що завірена страхувальником або нотаріусом. При цьому, постановою Фонду від 14 квітня 2004 року № 66 визначено, що працівникам, які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, сплачуються страхові виплати у тому ж розмірі, що встановлено підприємствами на цю дату, і з того часу, коли підприємства передали Фонду документи. Перерахунок розміру щомісячних виплат у разі зростання в попередньому році заробітної плати у галузі національної економіки проводиться з 01 березня наступного року. Статтею 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім`ї померлого; підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством. Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. Таким чином, Законом визначено, що безпосередньо відповідачем у справі - відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться у випадках, передбачених статтею 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» викладено у новій редакції, зокрема, змінено назву на Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Статтею 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що при перерахуванні сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться в разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім`ї померлого. Щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні. Коефіцієнт перерахунку відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеного відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. За наявності фінансових можливостей бюджету Фонду розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для здійснення перерахунку, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення. Розмір та дата такого збільшення визначаються у межах бюджету Фонду за рішенням Кабінету Міністрів України. На виконання вимог статтею 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідачем проведено перерахунок щомісячних страхових виплат з урахуванням встановлених коефіцієнтів при 10 % стійкої втрати професійної працездатності, зокрема станом на 01 березня 2017 року позивачу проведено перерахунок на коефіцієнт 1,236, внаслідок якого розмір належного потерпілому відшкодування склав 222,92 грн., станом на 01 січня 2018 року позивачу проведено перерахунок, внаслідок якого розмір належного потерпілому відшкодування склав 351,12 грн., станом на 01 березня 2018 року позивачу проведено перерахунок, внаслідок якого розмір належного потерпілому відшкодування склав 421,34 грн., станом на 01 березня 2019 року позивачу проведено перерахунок, внаслідок якого розмір належного потерпілому відшкодування склав 442,41 грн., станом на 01 березня 2020 року позивачу проведено перерахунок, внаслідок якого розмір належного потерпілому відшкодування склав 491,07 грн., у зв`язку з чим, станом на 01 березня 2021 року, розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 при 10 % стійкої втрати професійної працездатності складає 545,09 грн., й правильність таких нарахувань останнім не спростовано. За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо перерахунку страхових сум та стягнення недоплаченої суми грошових коштів є необгрунтованими та задоволенню не підлягають. При цьому колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги позивача про те, що підставою для перерахування щомісячної страхової виплати з 01 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, оскільки нормами статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні. Коефіцієнт перерахунку відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеного відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Норма закону, на яку позивач посилається як на підставу задовлення позову, а саме на те, що перерахунок розміру щомісячних виплат у разі зростання в попередньому році заробітної плати у галузі національної економіки проводиться з 01 березня наступного року, втратила чинність 28 грудня 2014 року, оскільки Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було викладено в новій редакції. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що підприємстві АТ «Криворізький залізорудний комбінат» з 01 січня 1996 року тарифні ставки та посадові оклади збільшились у 2,5 рази за рахунок перегляду структури заробітної плати, а до щомісячних виплат відшкодування шкоди здоров`ю застосований коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати 1,25 не мають правового значення для вирішення даного спору по суті, оскільки в нормами чинного законодавства не передбачено перерахування щомісячної страхової виплати з 01 березня кожного року у зв`язку з зростанням у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що відповідач повинен здійснювати перерахунок отримуваних позивачем страхових виплат виходячи з розміру коефіцієнта росту реальної заробітної плати у співвідношенні по попереднього року, а саме, з лютого 2018 року з урахуванням коефіцієнту 1,158, з березня 2018 року - 1,130 з січня 2020 року - 1,130, з березня 2020 року 1,137 та розмір щомісячної страхової виплати з 01 лютого 2021 року повинен бути визначений у відповідності до зростання посадових окладів (тарифних ставок) до чергового перерахунку, згідно законодавства, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки позивачем належними та допустимими доказано не доведено, що порушено його право на отримання страхових виплат у належному розмірі. Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 квітня 2023 року. Головуючий: Судді: