Постанова 4803 № 243/12873/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4370/23 Справа № 243/12873/21 Суддя у 1-й інстанції - Агєєва О.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 243/12873/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 лютого 2023 року, яке ухвалено суддею Агеєвою О.В. поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29 Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, та повне судове рішення складено 22 лютого 2023 року, УСТАНОВИВ: В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позову позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . Після смерті батька відкрилася спадщина у виді недоотриманої пенсії. 09 березня 2021 року нотаріусом було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, в якому зазначено, що спадщина складається з недоотриманої пенсії ОСОБА_2 та становить 242 296,21 грн. У довідці наданої відповідачем нотаріусу зазначено, що інформація надається відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії. Період який перевищує три роки пенсійним фондом не було зараховано до спадщини у розмірі 62 312,50 грн. Пенсійний фонд не надав нотаріусу відповідь, де б було зазначено увесь період недоотриманої пенсії з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2019 року в загальній сумі 304 608,71 грн. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не вказало у відповіді про наявну заборгованість у виплаті пенсії ОСОБА_2 26 жовтня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на його запит надано відповідь, відповідно до якої сума недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2019 року складає 304 608,71 грн. На підставі наведеного вище позивач просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на недоотриману за життя ОСОБА_2 пенсію в сумі 62 312,50 грн., та стягнути її з відповідача на його користь. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію в сумі 62 312,50 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ: 13486010, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , набуту в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у розмірі 62 312,50 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнуваньГоловного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ: 13486010, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 908 грн. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 лютого 2023 року та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні заявлених вимог відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що Головним управлінням нотаріусу надана довідка про суму недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , в якій зазначено суму недоотриманої пенсії 242 296,21 грн. з урахуванням вимог ст. 46 Закону № 1058 та на яку позивачу видано свідоцтво про право на спадщину. Враховуючи день звернення до пенсійного фонду з вимогою про виплату пенсії померлого ОСОБА_2 позивачу було сплачено 183 520,38 грн. Сума 62 312,50 грн., про стягнення якої просить позивач, перевищує залишок несплаченої суми, яка увійшла до спадщини. Постанови про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану суму недоотриманої пенсії матеріали справи не містять. Вважає, що в даному випадку зміст позовних вимог фактично зводиться до включення до складу спадщини того майна, якого не існує та право на яке спадкодавець за час життя не набув. Вважає, що за життя пенсіонер не був позбавлений права на отримання пенсії, прострочення сталося з вини пенсіонера, що є підставою для обмеження суми отримання пенсії в межах трирічного терміну. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як установлено судом і підтверджено матеріалами справи, 21 січня 2020 року приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Толочко А.Г. після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою його сина ОСОБА_1 , заведено спадкову справу № 3/2020, зареєстровано в реєстрі за № 65381015. 17 липня 2020 року Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надано Відповідь на Запит нотаріуса, в якій зазначено, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 становить 242 296,21 грн., при цьому зазначено, що інформація надається відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії. 09 березня 2021 року приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Толочко А.Г. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, в якому зазначено, що спадщина складається з недоотриманої пенсії ОСОБА_2 та становить 242 296,21 грн. Так, 26 жовтня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на запит ОСОБА_1 надано відповідь, де зазначено, що сума недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2019 року складає 304 608,71 грн. Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги на спадкове майно нараховану, але невиплачену пенсію ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, не може реалізувати свого права на отримання спадкового майна в нотаріальній конторі, оскільки відповідач обмежує його права на отримання спадку трирічним терміном з моменті звернення нотаріуса з відповідним запитом, тому суд вважає, що вимоги позивача про визнання за ОСОБА_1 права власності на призначену та нараховану, але не доотриману пенсію у розмірі 62 312,50 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). До спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, відповідно до статті 1227 ЦК України передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Зміст вищевказаних норм також узгоджується з положеннями частини першої статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»,свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Зі змісту постанови Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі № 570/6046/14-ц вбачається, що під час розгляду справ про визнання права власності на майно в порядку спадкування суду слід перевіряти чи були спадкоємцем здійснені всі необхідні заходи щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, чи вимагав він у відповідності до приписів пунктів 1, 3 глави 13 розділу I Порядку від нотаріуса винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва), чи оскаржував таку постанову у судовому порядку або відразу звернувся до суду за правилами позовного провадження. Вищевикладене свідчить про те, що основним позасудовим способом оформлення права власності на майно в порядку спадкування за законом є отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса. Це пояснюється тим, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є виключним способом захисту прав спадкоємця, який може застосовуватися лише у випадку об`єктивної відсутності умов для отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку та неможливості усунення обставин, які створюють відсутність таких умов. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не надавав інформацію приватному нотаріусу Покровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Толочко А.Г. щодо конкретної суми нарахованої пенсії, але не виплачених коштів ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому нотаріусом не було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на всю суму нарахованої, але не отриманої за життя пенсії у сумі 304 608,71 грн., та позивач змушений звернутись за захистом своїх прав до суду. Оскільки нотаріусу не вдалося встановити повний склад спадкового майна згідно з п.4.14 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого 22.02.2012 за №296/5 Наказом Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 змушений звертатися до суду з даним позовом. Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, провадження № 14-90цс19, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Згідно абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. 14 лютого 2022 року Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду під час розгляду справи 243/13575/19 Постановою відступила від висновків, викладених у постановах: від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц, провадження № 61-20134св19, від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц, провадження № 61-17311св19, від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9613/19-ц, провадження № 61-7355св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19, провадження № 61-15863св20, ухвалених Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, та висловила новий висновок, в якому зазначила, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що встановивши, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги на спадкове майно нараховану, але невиплачену пенсію ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, не може реалізувати свого права на отримання спадкового майна в нотаріальній конторі, оскільки відповідач обмежує його права на отримання спадку трирічним терміном з моменті звернення нотаріуса з відповідним запитом, тому суд вважає, що вимоги позивача про визнання за ОСОБА_1 права власності на призначену та нараховану, але не доотриману пенсію у розмірі 62312,50 грн. (304608,71 грн. загальний розмір нарахованої та не виплаченої пенсії - 242296,21 грн. на яку видано Свідоцтво про право на спадщину) за період з 01 березня 2016 року по 07 березня 2018 року, в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають задоволенню, а тому ці кошти повинні бути виплачені позивачу, як майно, яке увійшло до складу спадщини. Доводи апеляційної скарги про про те, що сума 62 312,50 грн., про стягнення якої просить позивач, перевищує залишок несплаченої суми, яка увійшла до спадщини. Постанови про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану суму недоотриманої пенсії матеріали справи не містять. Вважає, що в даному випадку зміст позовних вимог фактично зводиться до включення до складу спадщини того майна, якого не існує та право на яке спадкодавець за час життя не набув. Вважає, що за життя пенсіонер не був позбавлений права на отримання пенсії, прострочення сталося з вини пенсіонера, що є підставою для обмеження суми отримання пенсії в межах трирічного терміну, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне. ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна. Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 лютого 2023 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 25 квітня 2023 року. Головуючий: Судді: