Постанова 4813 № 509/4137/22

Номер провадження: 33/813/49/23 Номер справи місцевого суду: 509/4137/22 Головуючий у першій інстанції Жижка О.В. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.03.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В., за участю секретаря Пінькової К.Ю., особи, що притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2022 року визнано ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. ОСОБА_1 постановою суду визнано винуватим у тому, що він 27.09.2022 07:45 год, керуючи транспортним засобом «DAF XF 95.480», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Нова, 95, с. Прилиманське, Одеського району, не врахував дорожньої обстановки на слизькій ділянці дороги та, не впоравшись з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, здійснив зіткнення з іншим транспортним засобом марки «Ford Fusion», д/н НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, нанісши авто механічні пошкодження, чим порушив п. 11.3, 11.4, 13.4 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. До Протоколу серія ААД №322472 від 27 вересня 2022 року про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, додана схема ДТП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови, посилаючись на те, що при оголошенні судового рішення апелянт присутній не був, судове рішення не направлялось, після звернення до суду 04 листопада 2022 року ОСОБА_1 отримав повний текст постанови від 27 жовтня 2022 року. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд порушив право ОСОБА_1 на справедливий судовий захист, порушив принципи верховенства права, законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Справа розглядалася з порушення принципу всебічності розгляду, а також судом першої інстанції не було проявлено належної уваги до наявних в матеріалах справи доказів, що призвело до неповноти розгляду, суд недостатньо мотивував своє рішення, ухвалив його з припущеннями матеріального та процесуального права. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що в постанові Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2022 року не зазначено і не обґрунтовано, на підставі яких доказів суд прийшов до висновку про наявність в діях вини у скоєні адміністративного правопорушення; не надав жодної належної уваги доводам ОСОБА_1 як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; вказані доводи ОСОБА_1 та надані докази не були враховані судом при винесені постанови; не прийнято до уваги відеозапис дорожньо-транспортної пригоди; протокол не відповідає вимогам до його змісту відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, графа «Свідки та потерпілі» не заповнена та не вказано в ній жодної інформації. Зокрема, посилається на те, що причіп його тягача був максимально допустимо завантаженим, що суттєво збільшило його вагу і, як наслідок, збільшило гальмівний шлях. В`їхавши до села, він зменшив швидкість руху до допустимого в населених пунктах рівня, тобто до 50 км/год, йшов дощ, і дорожнє покриття було мокрим. Рухаючись з гори, він побачив, що водій припаркованого на правій стороні узбіччя дороги вантажного автомобіля синього кольору увімкнув лівий поворот та почав швидко виїжджати з узбіччя на полосу його руху, не переконавшись в безпечності маневру та наявності безпечної можливості виїзду на проїжджу частину, чим порушив п. 10.1 ПДР. ОСОБА_1 почав гальмувати та сигналити водію вантажівки, перед яким на узбіччі з`явився пішохід, який зробив рух на дорожнє полотно у невстановленому місці для переходу до припаркованого з порушенням правил паркування авто, що змусило синю вантажівку збавити швидкість, застосувавши гальмування. Враховуючи вказану дорожню обстановку, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що уникнути зіткнення з синьою вантажівкою гальмуванням не вдасться, і зіткнення з нею могло б спричинити страшні небезпечні наслідки, враховуючи завантаженість авта ОСОБА_1 , повний бензобак, з метою уникнення зіткнення та можливого вибуху, необхідно було відвернути в сторону, але з правого боку знаходився магазин і люди, що могло призвести до великої кількості жертв та пошкоджень, тому ним було прийняте екстрене рішення повернути ліворуч на полосу зустрічного руху, де нажаль відбулося зіткнення з ТЗ «Ford Fusion», д/н НОМЕР_2 . Іншим чином запобігти зіткненню з синьою вантажівкою ОСОБА_1 не мав можливості. Наведене підтверджено наданим ним відеозаписом. Наведене свідчить, що зіткнення відбулося під час дій ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності, з метою запобігання більшої небезпеки, що відповідно до статті 18 КУпАП виключає його адміністративну відповідальність. У судове засідання в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився. Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного. Щодо строку на апеляційне оскарження постанови суду. Вивчивши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України). Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Оскаржувана постанова Овідіопольського районного суду Одеської області була ухвалена 27 жовтня 2022 року. Матеріали справи не містять відомостей про направлення ОСОБА_1 копії постанови. В матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_1 про отримання копії оскаржуваної постанови 04 листопада 2022 року. З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 14 листопада 2022 року. Отже, наведені скаржником обставини свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2022 року є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки таке має на меті забезпечення особі доступу до правосуддя. Щодо суті апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Суд першої інстанції зазначені вимоги дотримані в повному обсязі, досліджено усі надані сторонами докази та перевірені усі наведені доводи, і прийняте законне та обгрунтоване рішення, з яким апеляційний суд вважає за необхідне погодитися. Так ст. 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Відповідно до п. 11.3 Правил дорожнього руху на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу. Відповідно до п. 11.4 Правил дорожнього руху на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги. Відповідно до п. 13.4 Правил дорожнього руху якщо зустрічний роз`їзд утруднений, водій, на смузі руху якого є перешкода чи габарити транспортного засобу, яким він керує, заважають зустрічному руху, повинен дати дорогу. На ділянках доріг, позначених знаками 1.6 "Крутий підйом" і 1.7 "Крутий спуск", за наявності перешкоди дати дорогу повинен водій транспортного засобу, що рухається на спуск. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 322472 від 27.09.2022 вбачається, що о 07 год. 45 хв. по вул. Новій 95 с. Прилиманське Одеського району Одеської області водій ОСОБА_1 , керуючи авто «DAF XF 95.480», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки на слизькій ділянці дороги та, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з авто «Ford Fusion», д/н НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, чим наніс авто механічні пошкодження, та порушив п. 11.3, 11.4, 13.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. ОСОБА_1 у письмових поясненнях, доданих до протоколу, повідомив, що 27.09.2022 приблизно о 07 годині 45 хвилин, він рухався на власному транспортному засобі марки «DAF XF 95.480», д/н НОМЕР_1 , по а/д Н-33 Одеса-Білгород-Дністровський зі сторони с. Нова Долина в сторону м. Одеса. Згодом, рухаючись з гори та побачивши як водій припаркованого вантажного авто увімкнув поворот та почав виїжджати з узбіччя на його полосу руху, він почав подавати сигнали цьому водію та екстрено гальмувати, його авто почало носити, оскільки дорога була слизька, та викинуло на полосу зустрічного руху, де він зіткнувся з авто «Ford Fusion», д/н НОМЕР_2 , яке рухалося йому назустріч, і від удару автівки знесло на узбіччя зустрічного руху. Не дивлячись на невизнання ОСОБА_1 своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, така його вина поза розумним сумнівом підтверджується матеріалами справи, зокрема: - вищенаведеним протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 322472, в якому зафіксовано суть адміністративного правопорушення, зміст протоколу відповідає вимогам, визначеним КУпАП; - схемою місця ДТП від 27.09.2022 року, де зафіксовано місце зіткнення автомобілів як узбіччя зустрічного для ОСОБА_1 напрямку руху; - письмовими поясненнями, доданими до протоколу, ОСОБА_2 - водія транспортного засобу марки «Ford Fusion», д/н НОМЕР_2 , про те, що 27.09.2022 він рухався по а/д Н-33 зі сторони м. Одеса в сторону с. Нова Долина, проїжджаючи с. Прилиманське, він побачив, як водій вантажного авто марки «DAF XF 95.480», д/н НОМЕР_1 , який рухався йому назустріч по зустрічній смузі, різко почав виїжджати на його смугу руху, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів; - відеозаписом події, що відбулась 27.09.2022 року, який надано ОСОБА_1 до суду першої інстанції, з камери спостереження стороннього об`єкту, та на якому зафіксовано момент зіткнення транспортних засобів. Аналізуючи наведені вище досліджені докази, апеляційний суд погоджується з висновками суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, оскільки ці докази за своїм змістом в своїй сукупності узгоджуються між собою, доповнюють один одного та в цілому об`єктивно відображають обставини ДТП за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Покликання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, у зв`язку з чим він не зміг надати пояснення, не заслуговують на увагу, оскільки ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено категорії справ про адміністративні правопорушення, при розгляді яких присутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. До такої категорії дана справа не належить. Крім того, ОСОБА_1 надано суду письмові пояснення, клопотання про розгляд справи за його відсутності, долучено наданий останнім відеозапис події дорожньо-транспортної пригоди. Доводи апеляційної скарги про недоведеність вини заявника з огляду на існування на його боці стану крайньою необхідності не заслуговують на увагу. Так, відповідно до ст. 18 КУпАП регламентують, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій. З протоколу огляду та схеми дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що місце зіткнення автомобілів знаходиться на узбіччі у зустрічному для автомобіля під керуванням ОСОБА_1 напрямку руху. Суду не надано належних доказів того, що в даній в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 27.09.2022, технічна можливість запобіганню виникненню дорожньо-транспортної пригоди не залежала від односторонніх дій водія автомобіля «DAF XF 95.480», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а цілком визначалася діями водія вантажного авто синього кольору, що виїжджав з узбіччя на полосу руху першого автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . В даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 11.3, 11.4, 13.4 Правил дорожнього руху. Доказів того, порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху з технічної точки зору не знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, суду також не надано. Є неспроможними посилання заявника на наявність порушень правил дорожнього руху водієм вантажівки синього кольору, який не переконавшись в безпечності свого маневру, виїхав на полосу руху ОСОБА_1 , а потім загальмовував перед пішоходом, який переходив проїзну частину у невстановленому для цього місці, чим змусив ОСОБА_1 загальмуватися та з метою запобігання зіткнення з вантажівкою та недопущення жертв та руйнацій виїхати на полосу зустрічного руху. Суд розцінює таке як спосіб захисту від можливого притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки відразу після ДТП 27.09.2022 ОСОБА_1 давав письмові пояснення про те, що дорога була мокра, йшов дощ, він побачивши вантажівку, що виїжджала з узбіччя на полосу руху ОСОБА_1 , та почав екстрено гальмуватися, і його авто почало носити та викинуло на полосу зустрічного руху, де сталося зіткнення. Версія про свідомі дії ОСОБА_1 як водія транспортного засобу «DAF XF 95.480», що з метою запобігання тяжким наслідкам, прийняв екстрене рішення виїхати на полосу зустрічного руху з`явилася вже в суді. В даній дорожній обстановці можливо і мають місце дії водія вантажівки синього кольору, на які посилається ОСОБА_1 , однак як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах направленого до суду протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, та позбавлений повноважень направляти справу до поліції для складення протоколу щодо іншого водія. Натомість, по справі беззаперечно доведено порушення саме ОСОБА_1 вказаних пунктів Правил дорожнього руху, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди, в якій постраждав транспортний засіб. Виходячи зі змісту положень п.12.1 ПДР України, саме на водієві лежить обов`язок щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, який під час керування транспортним засобом повинен враховувати дорожню обстановку, в тому числі пору року, атмосферні явища, стан поверхні проїзної частини і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, як в даному випадку, в умовах мокрого дорожнього покриття. Наявність погіршеного стану дорожнього покриття - мокрого дорожнього покриття - не звільняє водія ОСОБА_1 від обов`язку дотримання вимог п.11.3, 11.4 ПДР України, а навпаки, зобов`язує вжити всіх залежних від нього заходів задля безпечного руху транспортного засобу, та не спростовує його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Суд вважає, що вимоги п.2.3 «б» ПДР України регламентують необхідність з боку водія стеження за дорожньою обстановкою та реагувати на її зміну, у тому числі, враховувати стан дорожнього покриття під час руху, що ОСОБА_1 не було враховано, а обрана ним швидкість руху максимально допустима в межах населеного пункту (зі слів самого заявника) - з пригорку на слизькій дорозі, під час дощу, з урахуванням максимальної завантаженості транспортного засобу, вочевидь не відповідали такій дорожній обстановці. З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про неповноту, необ`єктивність його розгляду, недопустимість доказів та як наслідок відсутність доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення спростовуються доказами, дослідженими під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в апеляційній. Таким чином всі наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП саме за обставин, викладених в протоколі, а доводи його апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, підстав для скасування постанови суду та для закриття провадження на підстав п.1 ст. 247 КУпАП з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає. Постанова суду є законною та обгрунтованою. На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 289, 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова