Постанова 4821 № 697/1910/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/603/23Головуючий по 1 інстанції Справа №697/1910/22 Категорія: 304090000 Льон О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства (АТ) «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У грудні 2022 року АТ «Універсал банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка виникла у зв`язку з порушенням нею умов кредитного договору від 21.07.2019 у розмірі 18562,51 грн. Кредитний договір від 21.07.2019 укладено між сторонами на підставі анкети-заяви відповідачки, з якою вона звернулась до банку з метою отримання банківських послуг. ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між нею і банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. На підставі укладеного договору позичальниця отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100 000,00 грн. з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом понад встановлені строки у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом. Станом на 15.09.2022 відповідачка прострочила зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв`язку з чим вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 15.10.2022 направив повідомлення «пуш» про необхідність погасити суму заборгованості. Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за договором станом на 15.09.2022 становить 18 562,51 грн., з них: - 18562,51 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); - 0,00 грн. - заборгованість за відсотками; - 0,00 грн. - заборгованості за пенею та комісією. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 21.07.2019 у розмірі 18562,51 грн., а також судові витрати у розмірі 2481,00 грн. Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21.07.2019, станом на 15.09.2022 у сумі 11 373,98 грн., а також судові витрати в розмірі 1520,11 грн. Частково задовольняючи позов, суд виходив із того, що позивачем не надано підтверджень про узгодження з позичальником розміру відсотків за користування кредитом. Суд встановив, що банк неправомірно списував відсотки за користування кредитом, які автоматично зараховував у залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) грошових коштів у розмірі 7188,53 грн. Списання банком кредитних коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом є незаконним, тому суд вирішив зменшити суму заборгованості за тілом кредиту (18562,51 грн.) на суму протиправно списаних банком відсотків за прострочення по кредиту у розмірі 7188,53 грн. Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог як незаконне та необгрунтоване оскаржено банком в апеляційному порядку. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що банком надані належні та допустимі докази, які свідчать про наявність підстав для стягнення з відповідачки суми, заявленої у позові. Апелянт зазначає, що укладаючи кредитний договір, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Тарифами банку складають між ним та банком договір, умови якого вона зобов`язується виконувати, що підтверджується підписом у заяві, а відсутність підпису на паперовому екземплярі вказаних Умов не свідчить про неукладеність кредитного договору. Вказує, що договір між сторонами у справі був укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 тривалий час використовувала платіжну катку monobank, що визнається нею. Суд не звернув уваги на зміст операцій по виписці, а саме, на те, що оплата мобільного зв`язку здійснювалась саме через мобільний застосунок, особа користувалась послугою кешбек (яка передбачена правилами, проте не міститься в анкеті-заяві), відповідачка перераховувала кошти іншим особам, що можливо лише через мобільний застосунок, оплачувала послуги Youtube саме через мобільний застосунок, оформляла розстрочки через застосунок. Крім того, після списання відсотків, відповідачка не оскаржила таку банківську дію та продовжила користуватись послугами monobank. Проект monobank є онлайн банком, послуги надаються дистанційно через смартфон позичальника через мобільний застосунок. При цьому без ознайомлення з Умовами та Правилами обслуговування, Тарифами не можливо активувати карту через мобільний додаток та відповідно не можливо користуватися послугами monobank. Ознайомлення з умовами, правилами, тарифами, проведення платежів здійснюється клієнтом за допомогою мобільного додатку з використання коду доступу (ПІН-коду) до такого додатку. При цьому, умови та тарифи постійно розміщені в самому додатку. Враховуючи, що послуги надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, де на постійній основі містяться Умови і правила, тарифи і з використанням власного пін-коду відповідач має цілодобовий доступ до тарифів Отже користувавшись тривалий час послугами monobank, відсутні підстави стверджувати, що відсотки між сторонами не були погоджені через їх незазначення в анкеті-заяві. Тому, на думку позивача, відсотки за користування кредитом є погодженим із позичальником, а рішення суду про відмову у стягненні відсотків незаконне. На підставі таких доводів апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про стягнення 7188,53 грн. та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову. Судові витрати просить покласти на відповідачку. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на ціну позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. З матеріалів справи встановлено, що 21 липня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 була підписана Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг в рамках проекту «Monobank», в якому остання просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов (а.с. 13). За змістом Анкети-заяви передбачено, зокрема, наступне - «Я погоджуюсь з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого я підтверджую і зобов`язуюсь виконувати його умови. Підписанням цього Договору підтверджую, що я ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, я беззастережно погоджуюсь з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджуюсь з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє мене шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток». Своїм підписом відповідачка підтвердила та засвідчила, що вся інформація та/або документи, надані ним Банку, в тому числі через мобільний додаток, є повною і достатньою у всіх відношеннях, і він зобов`язується повідомляти Банк про будь-які зміни в цій інформації, що можуть статися, не пізніше, ніж через 3 банківські дні від настання таких змін. Просить вважати зразок її власноручного підпису або його аналогів (в тому числі його електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку. Засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з Договором. Також визнала, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або Банком з використанням електронного/удосконаленого електронного підпису. Підтвердила, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку. Надала право та доручила АТ «Універсал Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків, відкритих у АТ «Універсал Банк» без додаткових її розпоряджень, для погашення будь-яких інших її грошових зобов`язань перед АТ «Універсал Банк», що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між нею та Банком. Усе листування щодо цього Договору просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали відповідно до умов Договору. Підпис анкети-заяви здійснений відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Вказана анкета-заява в такому ж порядку (факсимільне відтворення підпису) підписана представником банку, який здійснив ідентифікацію та верифікацію клієнта. До позовної заяви банк додав Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), в редакції Розпорядження, затвердженого Протоколом № 26-р від 03.07.2019 (набуває чинності з 04.07.2019), в тому числі паспорт споживчого кредиту, витяг з Тарифів Чорної картки monobank (а.с. 18-39). Вказані документи відповідачкою не підписані. З довідки АТ «Універсал банк» від 19.01.2023 про наявність рахунку вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , було відкрито рахунок № НОМЕР_3 (платіжна картка № НОМЕР_4 ), зі строком дії картки до 07/29 (а.с.70). З виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 у період з 21.07.2019 до 15.09.2022 користувалася вище вказаною платіжною карткою, а саме: розраховувалася в магазинах, аптеках, поповнювала картку через додаток Приват24, сплачувала комунальні платежі, поповнювала мобільний телефон, користувалась послугою у розстрочку, тим самим підтверджувала свою згоду на умови банку щодо встановленого кредитного ліміту (а.с.72-104). З виписки також вбачається, що 21.07.2019 встановлено кредитний ліміт в розмірі 2000 грн., 05.08.2020 кредитний ліміт підвищено на 9000,00 грн. до 11 000,00 грн. Також випискою підтверджується, що станом на 01.03.2022 залишок по рахунку становить -(мінус) 7562,51 грн. З урахуванням кредитного ліміту - 18562,51 грн. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором станом на 15.09.2022 сума боргу перед банком становить 18562,51 грн., з них: - 18562,51 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); - 0,00 грн. - заборгованість за відсотками; - 0,00 грн. - заборгованості за пенею та комісією (а.с.6-12). Відмовляючи у стягненні повної суми боргу, суд першої інстанції послався на те, що банком в тіло кредиту зараховувались відсотки за користування кредитом, при цьому банк не надав докази про узгодження розміру відсотків з позичальником. Умови та правила суд не прийняв як належний доказ за відсутності фізичного підпису на них від позичальниці. Колегія суддів з таким висновком суду погоджується. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору). Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)». Установлено, що в анкеті-заяві від 21.07.2019 року ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, а строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банком вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах,установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, не пред`явлено. У позовній заяві банку міститься лише вимога про стягнення з відповідача тіла кредиту у розмірі 18562,51 грн. Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Отже, виписка по картковому рахунку у сукупності з іншими доказами є підтвердженням чи користувався відповідач кредитними коштами (чи отримував готівку у банкоматі та відділенні банку, чи купував товари та чи перерахував кошти на інші рахунки), якщо користувався, то в якому розмірі, чи здійснював повернення кредитних коштів позивачу, якщо здійснював, то в якому розмірі, та чи не перевищує сума повернутих відповідачем кредитних коштів суму отриманого ним кредиту. Відповідно до виписки по руху коштів по картці станом на 19.01.2023 року, ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 11 000,00 грн. Дослідивши надану банком виписку, колегія суддів вважає встановленим той факт, що відповідач користувалася наданими банком коштами, а саме купувала товари, оплачувала послуги та періодично здійснювала поповнення картки. Водночас, у даній виписці міститься інформація про списання банком відсотків та щомісячних платежів, які, як було зазначено вище судом, не обумовлювалося сторонами договірних відносин у підписаній анкеті-заяві від 21.07.2019 року. Таким чином, оскільки в анкеті-заяві від 21.07.2019 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, колегія суддів вважає неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом і щомісячних платежів, а тому такі кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту. Отже, здійснивши підрахунок з наданої виписки про рух коштів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем сплачено 7188,53 грн., які банком зараховані як сплата відсотків, які сторонами узгодженні не були, а тому розмір боргу складає 11371,98 грн. Отже, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, та враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, дане свідчить про порушення прав кредитора. Як того вимагають приписи частини 4 статті 263 ЦПК України, колегією суддів застосовано правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17. Також вказані висновки суду відповідають правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №697/302/10, в якій розглянуто вимоги АТ «Універсал Банк», щодо надання послуг monobank. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення. Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді