Ухвала КАС ВС № 600/2865/22-а

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 25 квітня 2023 року м. Київ справа №600/2865/22-а адміністративне провадження № К/990/12640/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.01.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, 3-я особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменет урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької міської ради про визнання протиправним і скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити дії, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати пункт 2.2 рішення сесії Чернівецької міської ради №745 від 16.06.2022, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0421 га, кадастровий номер 7310136600:38:003:1060, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07); - зобов`язати Чернівецьку міську раду на черговому засіданні сесії міської ради прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, з метою її продажу, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:38:003:1060, площею 0,0421 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.01.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 2.2 рішення сесії Чернівецької міської ради від 16.06.2022 №745, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0421 га, кадастровий номер 7310136600:38:003:1060, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07). Зобов`язано Чернівецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2021 про надання їй дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0421 га, кадастровий номер 7310136600:38:003:1060, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями в частині обраного способу захисту порушеного права, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою. Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження. Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункти 1 ,3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права буз урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 922/4192/16. Також вказує на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо документації, яка має бути врахована судами для визначення проходження межі червоних ліній вулиць, а також надання оцінки рішенням суду першої та апеляційної інстанції щодо встановлення такої обставини на підставі іншого документа, ніж передбачено статтями 1, 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». На думку скаржника, суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності. Позивач позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням щодо невідповідності погодженого відповідачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та містобудівною документацією, при розгляді іншої справи. Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про знаходження частини земельної ділянки у межах «червоних ліній» АДРЕСА_2 , оскільки у разі знаходження частини землі у межах «червоних ліній» земельна ділянка не може мати однакове цільове призначення і вид використання, водночас спірна земельна ділянка зареєстрована з єдиним цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, при цьому будь-які обмеження щодо червоних ліній відсутні. Обґрунтовуючи ефективність обраного способу захисту порушеного права, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що виключно на пленарних засіданнях органу місцевого самоврядування вирішується питання про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, відносно якої особою, зацікавленою у придбанні земельної ділянки у власність, подано заяву. Розглядаючи вказане питання, відповідний суб`єкт владних повноважень може прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки або прийняти рішення про відмову в продажу. Таке рішення має бути обґрунтованим та правомірним, прийнятим відповідно до вимог статті 128 Земельного кодексу України, чого в даному випадку відповідачем вчинено не було. При цьому оцінка судом правомірності оскаржуваного рішення стосувалася лише тих правових мотивів, які наведено у ньому. Приходячи до висновку про зобов`язання відповідача саме повторно розглянути заяву позивача від 01.12.2021, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з наявних у справі матеріалів та доводів сторін існує невідповідність між погодженим відповідачем проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі ОСОБА_1 у АДРЕСА_3 , реєстр №1111 від 09.10.2019, розробник проекту ФОП ОСОБА_2 , та наявною у відповідача містобудівною документацією, згідно з якої частина земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0050 га, знаходиться у межах «червоних ліній» АДРЕСА_2 . У той же час, оскаржуване рішення не містить обґрунтованих мотивів неврахування погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлової будівлі магазину) ОСОБА_1 у АДРЕСА_3 , реєстр №1111 від 09 жовтня 2019 року, розробник проекту ФОП ОСОБА_2 , відомості якого суперечать твердженням в оскаржуваному рішенні про те, що частина земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0050 га, знаходиться у межах «червоних ліній» АДРЕСА_2 згідно наявної у відповідача містобудівної документації. Отже, за таких обставин поставлене позивачем питання має бути повторно розглянуто відповідачем та вирішено з урахуванням раніше погодженого ним же проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлової будівлі магазину) ОСОБА_1 у АДРЕСА_3 , реєстр №1111 від 09 жовтня 2019 року, розробник проекту ФОП ОСОБА_2 ) із прийняттям обґрунтованого рішення відповідно до законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Посилання скаржника щодо неврахування висновків Верховного Суду у справі № 922/4192/16 Суд відхиляє, оскільки спірні правовідносини та нормативно-правове регулювання у вказаній справі та справі, що розглядається, не є подібними, а саме у справі № 922/4192/16 спір виник щодо визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки у редакції, викладеній позивачем у позові, а у справі № 600/2865/22-а - щодо надання дозволу міською радою на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки. Стосовно доводів касаційної скарги на відсутність висновку Суд зазначає, що скаржник не вказав: які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування вказаного вище висновку; за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права. Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності, з огляду на таке. За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 2661 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Втім, в касаційній скарзі скаржником не наведено жодного мотиву, який би свідчив, що предмет та обсяг доказування, категорія та складність справи потребує розгляду справи за правилами загального позовного провадження, щоб вказувало на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Також Суд зауважує, що посилання на наявність обставин, передбачених підпунктом "б" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не містять достатніх обґрунтувань, скаржник не зазначає, які саме обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, хоче спростувати позивач та при розгляді якої справи позбавлений такої можливості. Тому ці посилання не можуть сприйматись судом, як виключний випадок. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.01.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, 3-я особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменет урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Я.О. Берназюк Суддя Т.Г. Стрелець