Ухвала КАС ВС № 500/5605/21

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 24 квітня 2023 року м. Київ справа №500/5605/21 адміністративне провадження №К/990/12644/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина, ОСОБА_1 , в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 , що становить 53643,04 грн без обмеження максимального (граничного) розміру, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина, ОСОБА_1 , в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 , що становить 53643,04 грн без обмеження максимального (граничного) розміру з 11.04.2021 з урахування фактично виплачених сум. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 позов задоволено частково. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 , в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 з 11.04.2021 з урахування фактично виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задоволено. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі № 500/5605/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою. Згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 05.04.2023, тобто поза межами строку на касаційне оскарження Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що копію оскаржуваної постанови отримала 06.03.2023, на підтвердження чого надає копію поштового конверту із трек номером 7900732918872. Так, відповідно до трекінг-відстеження поштового відправлення копію постанови було отримано скаржником 06.03.2023. Отже, початок перебігу строку на касаційне оскарження розпочався 07.03.2023, а гранична дата оскарження - 05.04.2023. При цьому, касаційна скарга направлена до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 05.04.2023. Відповідно до частини другої та третьої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення. Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження. Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає підпункт "а", "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для позивача, яка звертається в інтересах свого малолітнього сина, оскільки останній у зв`язку зі смертю батька, який був суддею у відставці, позбавлений належного соціального захисту як член сім`ї судді, гарантованого державою. Скаржник вказує, що відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивач має право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника на неповнолітнього сина в розмірі 50 % від розміру довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки довічне грошове утримання судді у відставці є однією з форм соціального захисту суддів, а також членів їх сімей. На думку скаржника, відповідач безпідставно обмежив позивача в праві отримувати пенсію у зв`язку з втратою годувальника через помилкову кваліфікацію пенсійними органами отримуваної померлим годувальником щомісячної грошової виплати (довічне грошове утримання судді у відставці), яка за своєю суттю, змістом і метою є тотожною до пенсійної виплати. У контексті зазначеного скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20. Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні. Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії. Витребувати з Тернопільського окружного адміністративного суду справу № 500/5605/21. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Я.О. Берназюк Суддя Т.Г. Стрелець