Ухвала КАС ВС № 340/6684/21

УХВАЛА 24 квітня 2023 року м. Київ справа №340/6684/21 адміністративне провадження № К/990/13510/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В., перевіривши касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі № 340/6684/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу і стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: 29 вересня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду із позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - ГТУЮ у Кіровоградській області) №691/27 від 27 листопада 2019 року в частині зменшення розміру надбавки за інтенсивність праці за листопад - грудень 2019 року ОСОБА_1 , першому заступнику начальника ГТУЮ у Кіровоградській області; - стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), як правонаступника ГТУЮ у Кіровоградській області, на користь ОСОБА_1 10291 грн., що еквівалентно сумі недоплаченої надбавки за інтенсивність праці за листопад 2019 року, та 10291 грн., що еквівалентно сумі недоплаченої надбавки за інтенсивність праці за грудень 2019 року. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Міністерство юстиції України. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 340/6684/21 - скасовано та прийнято постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГТУЮ у Кіровоградській області №691/27 від 27 листопада 2019 року в частині зменшення розміру надбавки за інтенсивність праці за листопад - грудень 2019 року ОСОБА_1 як першому заступнику начальника ГТУЮ у Кіровоградській області. Зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), як правонаступника ГТУЮ у Кіровоградській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену надбавку за інтенсивність праці за листопад - грудень 2019 року в розмірі 250 відсотків до посадового окладу, з урахуванням виплаченої суми. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із таким судовим рішенням, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Частиною другою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги процесуального закону, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження. Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункти «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що справа має виняткове значення для скаржника, а також суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано. В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник посилається на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, оскільки посада, яку обіймає позивач, віднесена Законом України "Про запобігання корупції" до посад категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. У вимірі доводів касаційної скарги необхідно зауважити про те, що у редакції до 08 лютого 2020 року пунктом 8 частини третьої статті 353 КАС України було передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Водночас Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, зазначений пункт був виключений із частини третьої статті 353 КАС України, яка визначає обов`язкові підстави для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд у разі порушення норм процесуального права. Отже, з 08 лютого 2022 року розгляд справи судами за правилами спрощеного позовного провадження не є обов`язковою підставою для скасування судом касаційної інстанції судових рішень з направленням справи на новий розгляд. Разом з тим, така підстава залишилася у пункті 2 частини другої статті 353 КАС України, норма якої визначає, що оскаржувані судові рішення можуть бути скасовані з направленням справи на новий розгляд у разі порушення судами норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, підстави касаційного оскарження за пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України мають бути обґрунтовані скаржником у касаційній скарзі із посиланням на порушення судами норм процесуального права та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, який унеможливив встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення. З огляду на зазначене, саме лише посилання скаржника на віднесення посади позивача до переліку службових осіб, які містяться у статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», не є належним обґрунтуванням підстав скасування судових рішень, визначених пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України. Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання. Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків. Водночас доводи скарги з цього приводу зводяться до незгоди з результатом розгляду справи, що не є безумовною підставою для касаційного перегляду судового рішення, ухваленого у справі, розглянутої за правилами спрощеного провадження. Доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судом апеляційної інстанції, і ґрунтуються на незгоді з висновками цього суду щодо їхньої оцінки. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх. Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі, розглянуте за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судовому рішенні суду апеляційної інстанції обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Щодо посилається у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 3 пункту 14 розділу XI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII), пункту 2, абзацу шостого пункту 8 Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 (далі - Положення 15), пункту 6 Порядку погодження надання грошової допомоги та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, встановлення стимулюючих виплат і преміювання керівників територіальних органів Міністерства юстиції та їх заступників, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 16 лютого 2017 року № 437/5 (далі - Порядок № 437/5), то у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 340/347/20 сформовано висновок щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах. Зокрема, із змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції слідує, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції урахував висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 27 травня 2021 року у справі №340/347/20. Так, у цій постанові Верховний Суд вказував, що встановлення та визначення розміру додаткових стимулюючих виплати, зокрема і надбавки за інтенсивність праці, що визначено приписами Закону № 889-VIII, Положення № 15 та Порядку №437/5 мають здійснюватися у взаємозв`язку із пунктом 9 Положення №

15. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі № 340/6684/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу і стягнення коштів. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіЛ.О. Єресько О.А. Губська О.В. Калашнікова