Постанова 4857 № 300/6212/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/6212/21 пров. № А/857/2678/23 №А/857/3033/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І., за участю секретаря судового засідання Кахнич Г.П., за участю представника позивача Булавинця М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року, прийняту суддею Главач І.А. об 11 годині 44 хвилині у м. Івано - Франківську та на ухвалу від 13 лютого 2023 року, прийняту суддею Главач І.А. у порядку письмового провадження у м. Івано - Франківську у справі за позовом ОСОБА_1 до Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середньомісячної середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,- встановив: ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся з адміністративним позовом до Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (надалі - відповідач) про скасування розпорядження № 16-к від 30.03.2021, поновлення на посаді, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано розпорядження Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області №16-к від 30.03.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області з 01.04.2021. Стягнуто з Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2021 по 23.05.2022 у розмірі 297 943 гривні 31 копійка, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді з 01.04.2021 року. Допущено до негайного виконання рішення суду в межах стягнення з Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 невиплачену середньомісячну заробітну плату у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11 968 гривень 74 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 апеляційну скаргу Івано-Франківської районної державної адміністрації залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 по справі № 300/6212/21 - без змін. 23.05.2022 Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи по даній справі в частині негайного виконання рішення. 06.06.2022 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Леськів Л.З. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69171996 згідно виконавчого листа № 300/6212/21 від 23.05.2022 про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови районної державної адміністрації Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області з 01.04.2021. 26.12.2022 Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи по даній справі в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судових витрат зі сплати судового збору та правову допомогу. На адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 11.01.2023 надійшла заява представника позивача про заміну сторони виконавчого провадження та заміну боржника у виконавчих листах. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року В задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження та заміну боржника у виконавчих листах по справі № 300/6212/21 відмовлено. Суд виходив з того, що розпорядженням № 382 від 06.10.2021 «Про затвердження передавального акта» Івано-Франківська обласна державна адміністрація затвердила передавальний акт майна, майнових прав та обов`язків Богородчанської, Галицької, Рогатинської, Тисменицької, Тлумацької райдержадміністрацій, що припиняються, до правонаступника Івано-Франківської районної державної адміністрації. Однак, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Тлумацька районна державна адміністрація перебуває в стані припинення. Тлумацька РДА включена до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів за КРК 011300 та включена до мережі установ державного бюджету Івано-Франківської обласної державної адміністрації на 2023 за кодом відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету (КВК)

779. Відтак, прийняття та затвердження передавального акта не є визначальним щодо встановлення факту припинення юридичної особи, та, як наслідок, покладених зобов`язань на Тлумацьку РДА на стадії виконання судового рішення. Таким чином, відсутні на даний час правові підстави для заміни боржника у виконавчому провадженні та виконавчих листах, оскільки під час розгляду даної справи встановлено, що Тлумацька РДА перебуває на стадії припинення, тобто не втратила статусу юридичної особи. 30.01.2023 через підсистему «Електронний суд» представником позивача надіслано заяву про судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 300/6212/21. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 заяву про судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 300/6212/21 від 30.01.2023 повернути без розгляду. Суд виходив з того, що 27.12.2022 представником позивача вже було подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі № 300/6212/21. 06.01.2023 судом постановлено ухвалу, згідно із резолютивною частиною якої у задоволенні поданої заяви про судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 300/6212/21 відмовлено. Проте представником позивача повторно подано до суду заяву про судовий контроль з аналогічних підстав. Обставини щодо підставності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 300/6212/21, судом досліджувалися, а оцінка уже надавалася в ухвалі від 06.01.2023. Таким чином, повторне звернення із заявою про судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі є безпідставним, так як судом вже зроблено висновок в ухвалі від 06.01.2023. Не погодившись із ухвалами від 30 січня 2023 та від 13 лютого 2023, ОСОБА_1 подав апеляційні скарги. Вважає, що судом першої інстанції прийнято ухвали із порушенням норм процесуального права. Просить скасувати ухвали суду та прийняти рішення, яким задовольнити вимоги, викладені у заявах. В апеляційній скарзі на ухвалу від 30 січня 2023 зазначає, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц). Відтак, Івано-Франківська районна державна адміністрація є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків Тлумацької РДА. Вказане підтверджується висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 13.01.2023 у справі № 909/760/17. Висновок суду про відсутність підстав для задоволення заяви суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, де Велика Палата Верховного Суду вказала, що момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, до правонаступника не може пов`язуватися з внесенням запису до ЄДР про припинення реорганізованої юридичної особи. Також судом першої інстанції не враховано, що при реорганізації юридичної особи відбулося універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності (аналогічний висновок наведений у пунктах 37, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, п.53 постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №917/436/21). В апеляційній скарзі на ухвалу від 13.02.2023 ОСОБА_1 звертає увагу на те, що згідно ч. 8 ст. 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, тобто це означає що КАС України передбачає два самостійних способи здійснення судового контролю за виконанням судового рішення: в порядку ст. 382 та ст. 287 цього Кодексу. При цьому норми ст. 382 КАС України не вказують на те, що обов`язковою передумовою для здійснення судового контролю за вимогами цієї статті є використання позивачем способу судового контролю визначеного ст. 287 цього Кодексу. Також вимогами ст. 382 КАС України не встановлено обмежень щодо можливості подання заяви про встановлення судового контролю вдруге після того, як в задоволенні попередньої такої заяви судом було відмовлено. Крім того, повторно подаючи заяву позивачем було наголошено, що він вирішив першочергово скористатись способом судового контролю, який передбачений вимогами ст. 382 КАС України, тому вважати таку заяву безпідставною у суду першої інстанції підстав не було. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Частиною першою статті 379 КАС України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Згідно із частиною четвертою статті 379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - «Закон») надано визначення, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини другої статті 15 Закону стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Положеннями абзацу 1 частини п`ятої статті 15 Закону встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Тож з наведеного висновується, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження є припинення її юридичної особи та перехід її прав і обов`язків до іншої юридичної особи. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 №1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - «Порядок»). Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України. За приписами пункту 8 Порядку внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам. Системний спосіб тлумачення указаних норм свідчить про те, що підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень. Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під цим терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. Отже, у межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення припинення первісного суб`єкта - Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області та переходу її прав та обов`язків (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до Івано - Франківської районної державної адміністрації. Оскільки обов`язок боржника, який випливає з рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2022, не стосується публічно-владних функцій відповідача, оскільки стосується поновлення на роботі та виплаті середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, то заміна реорганізованої Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області як боржника за вказаним рішенням може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення, та переходу всіх її прав та обов`язків до правонаступника (повного правонаступництва), що відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 10 квітня 2023 у справі № 813/6371/15, від 01 березня 2023 у справі №120/14457/21 Розпорядженням № 382 від 06.10.2021 «Про затвердження передавального акта» Івано-Франківська обласна державна адміністрація затвердила передавальний акт майна, майнових прав та обов`язків Богородчанської, Галицької, Рогатинської, Тисменицької, Тлумацької райдержадміністрацій, що припиняються, до правонаступника Івано-Франківської районної державної адміністрації. Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Тлумацька районна державна адміністрація (код ЄДРПОУ - 23803078) перебуває в стані припинення (16.03.2021, 1001171270021000273, Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації). Відтак, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній запис про припинення юридичної особи, в даному випадку - Тлумацької РДА, підстав для задоволення заяви немає. Крім того, судом встановлено, що Тлумацька РДА включена до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів за КРК 011300 та включена до мережі установ державного бюджету Івано-Франківської обласної державної адміністрації на 2023 за кодом відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету (КВК)

779. Щодо ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Судом із матеріалів справи встановлено, що 27.12.2022 на адресу суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Булавинець М.М., в порядку, встановленому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі № 300/6212/21, шляхом зобов`язання Тлумацьку районну державну адміністрацію Івано-Франківської області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у даній справі № 300/6212/21, в частині, що допущена до негайного виконання. Ухвалою суду від 06.01.2023 у задоволенні заяви про судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 300/6212/21 відмовлено. 30.01.2023 через підсистему «Електронний суд» представником позивача надіслано заяву про судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 300/6212/21. Колегія суддів звертає увагу на те, що заява про судовий контроль від 30.01.2023 подано до суду з аналогічних підстав, що і заява від 27.12.2022. Обставини щодо підставності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 300/6212/21, судом досліджувалися, а оцінка уже надавалася в ухвалі від 06.01.2023. Зазначена ухвала оскаржена не була та набрала законної сили. Колегія суддів зазначає, що якщо, рішення суду відповідачем не виконується, це є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією «права на справедливий суд». Між тим, за змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 березня 2020 у справі №539/3406/17. Втім, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 640/3719/18, від 04.03.2020 у справі № 539/3406/17, від 11.06.2020 у справі №640/13988/19. Колегія суддів також враховує один із основоположних аспектів верховенства права, а саме принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення). Тобто враховуючи, що фактично аналогічне питання вже було вирішено судом, і таке рішення суду позивачем не оскаржувалось та набрало законної сили, повторне звернення до суду з того самого питання свідчить про очевидну безпідставність такої заяви, а її повторний розгляд судом по суті фактично б призвів до порушення принципу правової визначеності. Зазначений висновок апеляційного суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29 квітня 2021 у справі № П/811/3474/15. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та дають підстави для висновку про правильне застосування норм процесуального права, які призвели до вірного вирішення питань. Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року та від 13 лютого 2023 року у справі №300/6212/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 25.04.2023.