Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 201/7019/22(2-а/201/72/2022)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 201/7019/22(2-а/201/72/2022) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Корсун Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2022 року (суддя Ткаченко Н.В.) у справі № 201/7019/22(2-а/201/72/2022) за позовом ОСОБА_1 , до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 19.09.2022 серії БАА №466917, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутність в діях складу адміністративного правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем не порушувалися правила дорожнього руху, в його діях склад адміністративного правопорушення відсутній, що виключає підстави для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом, реєстраційного документу та застосування до нього адміністративного стягнення. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2022 року позов задоволено. Постанову інспектора 2 взводу 3 роти УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Ординського Олександра Анатолійовича, серії БАА №466917 від 19.09.2022 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП скасовано, справу про адміністративне правопорушення закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Суд виходив з встановлених обставин справи, які свідчать про те, що спірною постановою не підтверджується факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, тому у відповідача не було законних підстав для перевірки посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції про неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Відповідач наполягає на тому, що позивач керуючи транспортним засобом DAEWOO NEXIA, д.н. НОМЕР_1 в м. Дніпрі, по пр.Гагаріна, в районі буд. 21, під час спілкування, на законну вимогу пред`явити посвідчення водія, реєстраційні документи (п.1 ч.1 ст.35, п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію»), відмовився пред`явити вищевказані документи, чим порушив п. 2.4. «а» ПДР. За твердженням відповідача, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, судом не враховано, що положеннями пунктів 2.1, 2.4 ПДР встановлено обов`язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити документи на транспортний засіб. Отже, суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для скасування постанови від 19.09.2022 серії БАА №466917. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином. Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого відзиву на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Одночасно позивач просить стягнути на його користь понесені на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5500,00 грн. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 19.09.2022 інспектором 2 взводу 3 роти УПП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Ординським О.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №466917, згідно з якою 19.09.2022 о 00 год. 10 хв. в м. Дніпро, по пр. Гагаріна, буд. 21, водій ОСОБА_1 , який керував автомобілем DAEWOO NEXIA, д/н НОМЕР_1 , на вимогу поліцейського після зупинки під час перевірки відповідних документів відмовився пред`являти посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив вимоги п. 2.4. «а» ПДР України. Підставою зупинки транспортного засобу позивача інспектором визначено п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, наявна інформація, що свідчить про причетність водія транспортного засобу до вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення. Відповідно до вказаної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з неправомірності вимоги інспектора патрульної поліції пред`являти посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідач суду не надав. Судом встановлено, що зі спірної постанови та інших матеріалів справи не вбачається, що перевірка документів здійснювалася у зв`язку із порушенням водієм вимог Правил дорожнього руху, адже відповідної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення позивачем Правил дорожнього руху на підтвердження правомірності перевірки документів відповідачем надано не було. Не було надано і доказів на підтвердження правомірності зупинки автомобіля відповідно до п.3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», як і доказів керування позивачем вказаним транспортним засобом. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції. Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Спірним у цій справі є питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП України за непред`явлення позивачем, який керував транспортним засобом, для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційні документи на транспортний засіб. Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктом 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії (пп. «а»); реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон) - пп. «б». Відповідно до п. 2.4 «а» ПДР на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII водій зобов`язаний, зокрема: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб ( також інші документи, передбачені законодавством; виконувати передбачені законом вимоги поліцейського. У випадку подання сигналу про зупинку водій зобов`язаний: зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху; тримати руки в полі зору поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і не виходити з транспортного засобу без дозволу; на вимогу поліцейського пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством. Одночасно відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право, зокрема: знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Статтею 35 вказаного Закону встановлені вичерпні підстави зупинення транспортного засобу. Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху (п.1); якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення (п.3). Відповідно до ч.3 ст.35 цього Закону поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Отже, виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, зупинення транспортного засобу здійснюється не за власним розсудом працівника поліції, а виключно за наявності певних, законодавчо визначених для цього підстав. За позицією позивача на момент його зупинки працівниками поліції він мав в наявності водійське посвідчення, однак не визнав за необхідне його пред`явити на вимогу поліцейського, оскільки вважав, що для цього не існувало правових підстав, адже підставою для зупинки його автомобіля слугували зовсім інші обставини, як то інформація, що свідчить про можливість причетності водія транспортного засобу до вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення. Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що в спірному випадку будь-які правові підстави для перевірки документів у позивача були відсутні. Відповідачем в установленому порядку не доведено той факт, що зупинення транспортного засобу позивача було обумовлено недотриманням водієм (позивачем) вимог Правил дорожнього руху, наявною інформацією, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», на яку посилається відповідач, поліцейський, зупиняючи транспортний засіб, має володіти певною інформацією, що свідчить саме про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення. Наявність інформації про можливу причетність водія до скоєння адміністративного або кримінального правопорушення не визначена законодавцем в якості підстави для можливої зупинки транспортного засобу, яким керував такий водій. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність вимог працівника поліції щодо пред`явлення для перевірки відповідних документів, і як наслідок, протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення від 19.09.2022 серії БАА №466917. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового відсутні. Стосовно вимог позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5500,00 грн. у зв`язку з апеляційним переглядом рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України). З аналізу положень ст. 134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17). Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 520/7431/19. В даному випадку професійна правнича допомога позивачу у зв`язку з оскарженням відповідачем рішення суду першої інстанції від 07.11.2022 у цій справі здійснювалася адвокатом Рубаном О.Г. в межах договору про надання правової правничої допомоги від 19.09.2022 та відповідно до протоколу узгодження вартості правової правничої допомоги до цього договору від 03.04.2023. Згідно вказаному протоколу узгодження вартості правової правничої допомоги від 03.04.2023, опису робіт (наданих послуг) та складеного адвокатом та позивачем 06.04.2023 акту прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги визначена вартість робіт (послуг) в розмірі 5500 грн. складається з таких робіт (послуг): надання консультації стосовно процедури апеляційного провадження, роз`яснено зміст та правові наслідки ухвал, винесених Третім апеляційним адміністративним судом у цій справі, - 1000,00 грн., консультація та роз`яснення щодо законності та обґрунтованості апеляційної скарги відповідача - 1000,00 грн., складення заяви про відвід колегії суддів від розгляду апеляційної скарги - 1000,00 грн., складання відзиву на апеляційну скаргу - 2000,00 грн., складення клопотання у відзиві на апеляційну скаргу про розгляд справи за участі позивача - 500,00 грн. Стосовно витрат в загальній сумі 2000,00 грн. за надання консультації стосовно процедури апеляційного провадження, роз`яснення змісту та правових наслідків ухвал, винесених Третім апеляційним адміністративним судом у цій справі, консультації та роз`яснення щодо законності та обґрунтованості апеляційної скарги відповідача суд апеляційної інстанції вважає, що такі послуги підпадають під вид послуг, обумовлених в п.1 Протоколу узгодження вартості правової правничої допомоги від 03.04.2023, договірна вартість яких визначена в розмірі 1000,00 грн., крім того, фактично охоплюються послугою зі складення відзиву на апеляційну скаргу (2000,00 грн.) тому окремому відшкодуванню не підлягають. Також не підлягають відшкодуванню витрати в сумі 1000,00 грн. за складення заяви про відвід колегії суддів від розгляду апеляційної скарги з огляду на безпідставність такої заяви, що встановлено ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.04.2023 у цій справі. Щодо такої послуги як складення клопотання у відзиві на апеляційну скаргу про розгляд справи за участі позивача (500,00 грн.) слід зазначити, що таке клопотання не оформлено окремими документом, яке потребує певного часу для його складання, тому вказана сума є необґрунтованою. Таким чином, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою у зв`язку з оскарженням відповідачем рішення суду першої інстанції від 07.11.2022 у цій справі, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер і предмет спору, а також відсутність заперечень відповідача щодо заявленої до відшкодування суми, вважає, що обґрунтовано визначеним та документально підтвердженим розміром витрат на правничу допомогу, пов`язану із справою, є 2000 грн. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2022 року у справі № 201/7019/22(2-а/201/72/2022) залишити без змін. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко