Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 215/4099/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 215/4099/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року (суддя Єфанова О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання протиправною бездіяльності, - в с т а н о в и в : У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: - встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 27.09.22 вх. 1634 звернутися до Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради для прийняття рішення по цій заяві до правового порядку ст. 144 Конституції України і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов`язати виконати таку процедуру; - встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 27.09.22 вх. 1634 згідно ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги» включити її сина, ОСОБА_2 , до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі особі з інвалідністю і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов`язати виконати таку процедуру; - встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 27.09.22 вх. 1634 надати посвідчення, що вона є особа з інвалідністю першої групи і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов`язати виконати таку процедуру. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання протиправною бездіяльності. Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції зазначив, що згідно з пунктом 3 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. У справі, яка переглядається, позивач не є суб`єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу за територіальною підсудністю згідно з ч. 8 ст. 29 КАС України. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що нею було обрано належний спосіб захисту прав. Крім цього, якщо суд вважає, що позов поданий не до того суду, то повинен зазначити в ухвалі та передати справу за підсудністю іншому суду. Слід вважати правильною практику суддів, які не залишають позов без надання належної правової оцінки в цих правовідносинах, а направляють за призначенням. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року по справі № 820/3713/17 дійшла висновку, що компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою. Верховний Суд у постанові від 05 липня 2019 року зазначив, що компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань. Під компетенційними спорами розуміються спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір. Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв`язання законодавчої колізії, а також, усунення наслідків дублювання повноважень (справа № 802/833/17-а). У справі, яка розглядається судом, позивач не є суб`єктом владних повноважень, а отже, не наділена адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача. Разом з цим, суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 820/3713/17, відповідно до яких, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо вказаних позовних вимог слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в жодній юрисдикції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. З огляду на те, що суд дійшов висновку про неможливість розгляду вимог в жодній юрисдикції, суд доходить висновку про необхідність відмови у відкритті провадження. Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми процесуального права, підстави для скасування ухвали відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року в адміністративній справі № 215/4099/22 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 25 квітня 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 25 квітня 2023 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров