Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/3082/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року справа №200/3082/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 р. у справі № 200/3082/22 (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: 18 лютого 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з вимогами: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачеві за період з 1 січня 2019 року по 30 квітня 2019 року в сумі 162396,81 грн.; стягнути з відповідача заборгованість з пенсії на користь позивача за період з 1 січня 2019 року по 30 квітня 2019 року в сумі 162396,81 грн. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем протиправно, всупереч Конституції України, частини першої статті 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, не виплачено суму нарахованої пенсії у розмірі 162396,81 грн. Позивач вважає, що його право на отримання нарахованої суми пенсії має бути забезпечено шляхом стягнення цих коштів з відповідача. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 р. у справі № 200/3082/22 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_3 за період з січня 2017 року по квітень 2019 року включно. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на корить ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії в розмірі 162 396,81 грн. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що заборгованість пенсії за період з 1 січня 2017 року по 30 квітня 2019 року обліковується відповідно до Постанови № 1165 Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини 6 першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території та буде виплачена у наступних періодах після надходження асигнування. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11 вересня 2017 року №0000324308, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 . На звернення представника позивача щодо виплати заборгованості з пенсії, відповідач листом від 30 грудня 2021 року повідомив, що нарахована пенсія за період з 1 січня 2017 року по 30 квітня 2019 року в розмірі 162393,81 грн., обліковується в Головному управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року №1165, після затвердження відповідних бюджетних призначень. Відповідачем надано скріншот з ІКІС ПФУ перелік боргів ВПО, згідно з яким сума боргу з виплати пенсії ОСОБА_3 становить 162396,81 грн. Рішення про припинення виплати пенсії в матеріалах справи відсутнє. Оскільки нараховані суми пенсії не виплачені, позивач звернувся до суду з даним позовом та вважає, що належним способом захисту його порушених прав є стягнення з відповідача заборгованості. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 3 статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Положеннями статті 5 вказаного Закону встановлено, що виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Підстави для припинення виплати пенсії визначені статтею 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частини 2 статті 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій і відсутність відповідного фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату, і не може позбавляти особу права на отримання належних сум пенсії. Суд зазначає, що право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов`язань. До такого висновку суд дійшов із врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", в якій встановлений обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. Проте, відповідачем протиправно не виплачено позивачу заборгованість з пенсії. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі. Спору щодо розміру нарахованої заборгованості з пенсії між сторонами немає. Таким чином, з урахуванням зазначеного вище, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_3 призначеної пенсії в розмірі 162396,81 грн. Оскільки матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_2 в розмірі 162396,81 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність прийняти рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по пенсійним виплатам. Стосовно тверджень відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до суду. Відповідно до положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Частиною 2 статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Ураховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання здійснити виплату пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, при цьому, судом встановлено, що суми пенсії не отримані з вини органу та піддані формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, виплата пенсії позивачу підлягає з моменту її припинення. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 р. у справі № 200/3082/22 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 р. у справі № 200/3082/22 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 25 квітня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко