Ухвала КЦС ВС № 359/7909/20

Ухвала 24 квітня 2023 року м. Київ справа № 359/7909/20 провадження № 61-5000ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравець Ростислав Юрійович, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2022 року, додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа - Прокуратура Київської області, про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУНП в Київській області), третя особа - Прокуратура Київської області, в якому просив стягнути на свою користь на відшкодування матеріальної шкоди з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ДКСУ 436 790 грн, а також на відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн. Бориспільський міськрайонний суд Київської області своїм рішенням від 22 червня 2022 року (у складі судді Муранової-Лесів І. В.) позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди, спричиненої бездіяльністю органу досудового розслідування, в розмірі 26 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що внаслідок незаконної бездіяльності органу досудового розслідування, йому була завдана морально шкода, яка полягає у простих душевних переживаннях з приводу допущеної органом досудового розслідування бездіяльності, нездійснення слідчих дій, направлених на встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, притягнення їх до відповідальності, а також на відшукання викраденого автомобіля. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд врахував її характер, глибину душевних страждань, їх тривалість, а також, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, задовольнив позовні вимоги у визначеному розмірі. У червні 2022 року ОСОБА_1 зернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. Бориспільський міськрайонний суд Київської області додатковим рішенням від 05 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 частину понесених обґрунтованих судових витрат на правничу (правову) допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 24 444,20 грн. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу є обґрунтованими і доведеними, вказана сума є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, їх розумності. Київський апеляційний суд своєю постановою від 01 березня 2023 року (у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.) рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2022 року в частині стягнення моральної шкоди та додаткове рішення цього ж суду від 05 вересня 2022 року скасував та ухвалив в цій частині нове судове рішення, яким у задовленні позову ОСОБА_1 відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами на підтвердження заявленого як розміру заподіяння йому моральної шкоди, так і вчинення органами Київської обласної прокуратури фізичного чи психічного впливу в ході досудового розслідування кримінального провадження, що вказувало б на спричинення останньому значних моральних страждань, настання інших негативних подій та явищ, переживань тощо. Вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ненадано доказів та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням відповідачів та вини останніх в її заподіянні, тому відсутні правові підстави для задоволення цих позовних вимог. Разом з тим, у зв`язку з тим, що позов в частині відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню, і оскільки відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати в даній справі покладаються на позивача, відтак додаткове рішення суду першої інстанції від 05 вересня 2022 року, яким частково задоволено заяву позивача про розподіл судових витрат пропорційно до задоволення позовних вимог, також підлягає скасуванню. 10 квітня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравець Р. Ю., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2022 року, додаткове рішення цього ж суду від 05 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухалити нове рішення про задовлення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у цій справі є відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади. При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі. Тобто ціна позову у загальному розмірі становить 536 790 грн (436 790 грн + 100 000 грн), яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн). Отже, справа № 359/7909/20 не підлягає касаційному перегляду в силу вимог закону, які відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Добріч проти Сербії», заяви № 2611/07 та 15276/07, від 21 червня 2011 року). Також, Європейський суд з прав людини постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року № 26293/18 у справі «Азюковська проти України», у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Європейський суд з прав людини у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню. Посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Отже, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравець Ростислав Юрійович, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2022 року, додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа - Прокуратура Київської області, про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особам, які подали касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська В. В. Сердюк В. А. Стрільчук