Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/432/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4198/23 Справа № 185/432/23 Суддя у 1-й інстанції - Гаврилов В.А. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі - Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2023 року по справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зацікавлена особа - Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту народження дітей, - в с т а н о в и л а: У січні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зацікавлена особа - Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), звернулися до суду з заявою про встановлення факту народження дітей. Вказували, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі у них, ІНФОРМАЦІЯ_1 в КП "Павлоградський пологовий будинок" Павлоградської міської ради, були народжені їх сини-близнюки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт народження підтверджено медичними свідоцтвами про народження. Після народження дітей було зареєстровано в органах державної реєстрації цивільного стану Луховицького відділу ЗАГС Головного управління ЗАГС Московської області. Зазначали, що вони не мають на руках оригіналів свідоцтв про народження своїх дітей та не можуть їх отримати у зв`язку з тим, що батько дітей ОСОБА_1 перебуває в Україні, а мати дітей ОСОБА_2 разом із дітьми перебуває в Європі, та мають намір в`їхати до України. Дітям у травні місяці необхідно отримувати паспорти громадянина України, за правом народження на території України та за громадянством батька. З початком війни матір дітей разом з ними покинула територію рф та як вже було зазначено, наразі проживають у Європі не маючи намірів повертатися до росії. Посилаючись на те, що вони зверталися до Павлоградського відділу ДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про витребування документів з іноземної держави та поновлення актового запису про народження на території України, втім отримали відмову, а тому просили суд ухвалити рішення, яким встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дітей чоловічої статі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у місті Павлоград Дніпропетровської області, Україна, у батьків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки росії. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено. В апеляційні скарзі заявники, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким встановити факт, що має юридичне значення. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справи, не взяв до уваги надані ними докази, які є достатніми для задоволення заяви. Відзив на апеляційну скаргу надано не було. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відсутність, передбачених законом, підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалам справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Павлоград Дніпропетровської області в Україні у батьків ОСОБА_1 , громадянина України, та ОСОБА_2 , громадянки росії, народилися діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вказаний факт підтверджено медичними свідоцтвами про народження №№648,649 від 03 грудня 2022 року. Вказаний факт підтверджено копіями свідоцтв про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відмовляючи у задоволенні заяви суд виходив з того, що суду не надано доказів того, що вказаний факт не визнається. Заявниками не надано суду докази того, що окреме встановлення вказаного факту судом потягне за собою виникнення, зміну або припинення їх особистих чи майнових прав. Заявники посилаються на те, що діти бажають отримати паспорти громадянина України. Доказів цього суду не надано. Намагаючись отримати свідоцтва про народження дітей заявник звернувся до Павлоградського відділу ДРАЦС у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одесса) з заявою про поновлення актового запису про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У поновленні актових записів було відмовлено. Разом з тим суд вважає, що видача свідоцтв про народження здійснюється за заявою про державну реєстрацію народження дитини. З такими заявами заявники не зверталися. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1)родинних відносин між фізичними особами; 2)перебування фізичної особи на утриманні; 3)каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4)реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5)проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6)належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7)народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8)смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9)смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ч.1 ст.315 ЦПК і не є вичерпним. У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Юридичний факт - це така обставина, яка існувала в певний час, але щодо якої втрачено повністю або частково які-небудь відомості чи документи, або їх неможливо було скласти, або ж обставина, про яку згідно із визначеним законом порядком допускається її існування (наприклад, пункт 9 частини 1 статті 315 ЦПК України). Колегією суддів встановлено, що у заявників наявні копії свідоцтв про народження дітей, які належним чином не завірені, та не надано суду достатньо доказів того, що не визнається факт народження дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у заявників. Так дійсно, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Павлоградського відділу ДРАЦС у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одесса) з заявою про поновлення актового запису про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та поновленні актових записів було відмовлено. З висновків про відмову вбачається, що разом із заявою про поновлення втраченого актового запису цивільного стану подаються - свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану (про народження, смерть, шлюб, розірвання шлюбу тощо); інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті. До матеріалів справи додається повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану. Колегія суддів звертає увагу на те, що заявниця ОСОБА_2 є громадянкою рф та не позбавлена можливості звернутися до компетентних органів рф для отримання дублікату свідоцтв про народження дітей та витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану. За приписами статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку. Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України. Порядок внесення будь-яких змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793. Пунктом 1.1. цих Правил передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством. Відповідно до ст.13 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження. Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Заявниками не надано жодних доказів того, що державна реєстрація народження їх дітей відбувалась на території України. Крім того, заявники вказали що, мета встановлення факту, що має юридичне значення, можливість для їх дітей оформити громадянство України та отримати відповідний паспортний документ. За змістом статті 6 Закону України «Про громадянство України», громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Проте, заявники не зверталися до територіальних підрозділів ГУ ДМС України із заявою встановленого зразка про встановлення належності до громадянства України. Доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Е.Л.Демченко Судді: Т.Р.Куценко М.О.Макаров