Постанова Волинський апеляційний суд № 161/11436/22

Справа № 161/11436/22 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/382/23 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 квітня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Шевчук Л. Я., Федонюк С. Ю., з участю секретаря судового засідання Савчук О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Капітана Михайла Володимировича та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2023 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2022 року ОСОБА_1 подав до суду зазначену скаргу. Покликався на те, що 28 листопада 2022 року через засоби поштового зв`язку отримав винесену 07 листопада 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Капітаном М. В. постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання судового наказу від 02 вересня 2022 року, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області у цивільній справі про стягнення з нього на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованості за надані послуги з теплопостачання. Крім того вказував, що 07 листопада 2022 року іншою постановою цього ж приватного виконавця було накладено арешт на його грошові кошти, що знаходяться на всіх відкритих на його ім`я рахунках, про яку він дізнався з автоматизованої системи виконавчого провадження 25 листопада 2022 року. Після чого, на підставі платіжної вимоги НОМЕР_1, сформованої 14 листопада 2022 року приватним виконавцем, АТ КБ «Приватбанк» 15 та 21 листопада 2022 року було проведено списання з його карткового рахунку, відкритого для одержання заробітної плати, 36 670 грн. Посилаючись на вищевказані обставини та вважаючи дії суб`єкта оскарження незаконними боржник ОСОБА_1 просив суд: скасувати постанову приватного виконавця Капітана М. В. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 07 листопада 2022 року; зобов`язати приватного виконавця Капітана М. В. зняти арешт з належного йому рахунку, відкритого в AT КБ «Приватбанк»; визнати дії приватного виконавця Капітана М. В. щодо сформування платіжної вимоги № НОМЕР_1 про стягнення з нього боргу в розмірі 46 826 грн. 07 коп. на користь ДКП «Луцьктепло» та направлення її до виконання AT КБ «Приватбанк» неправомірними; зобов`язати приватного виконавця Капітана М. В. повернути йому грошові кошти у сумі 36 670 грн., що були стягнуті у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з арештованого рахунку, призначеного для виплати заробітної плати. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Капітана М. В. та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Вважаючи постановлену судом першої інстанції ухвалу незаконною і необгрунтованою, боржник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, зроблених судом обставинам справи, порушення норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про задоволення його скарги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, постановлюючи оскаржувану ухвалу, не врахував підстав та предмету заявлених ним вимог, не надав належну правову оцінку встановленим обставинам справи і як наслідок дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні поданої ним скарги. У відзивах поданих на апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 , приватний виконавець Капітан М. В. та АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на безпідставність заявлених у ній вимог та законність і обґрунтованість судового рішення, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін. Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, подали до апеляційного суду заяви про розгляд справи без їх участі. Колегія суддів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду скарги скасованим є виконавчий документ, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, у зв`язку з чим виконавче провадження завершено, арешт майна боржника та інші заходи примусового виконання рішення також скасовані. Крім того, суд вважав, що питання про повернення стягнутих грошових коштів із скаржника на користь ДКП «Луцьктепло» у сумі 36 670 грн. підлягає вирішенню в порядку іншого провадження. Такий висновок суду є правильний. Встановлено, що 07 листопада 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Капітаном М. В. було винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання судового наказу від 02 вересня 2022 року, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області у цивільній справі про стягнення із боржника ОСОБА_1 на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованості за надані послуги по теплопостачанню в сумі 41 967 грн. 42 коп. та 248 грн. 10 коп. судового збору. 07 листопада 2022 року постановою цього ж приватного виконавця накладено арешт на грошові кошти боржника, що знаходяться на відкритих рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. 14 листопада 2022 року суб`єктом оскарження приватним виконавцем Капітаном М. В. було сформовано платіжну вимогу НОМЕР_1 до АТ КБ «Приватбанк» на загальну суму 46 826 грн. 07 коп. щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ДКП «Луцьктепло» згідно судового наказу від 11 жовтня 2022 року виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області. Як вбачається з приєднаної до матеріалів справи виписки з карткового рахунку боржника ОСОБА_1 , відкритого на його ім`я АТ КБ «Приватбанк» для отримання зарплатних виплат та зарахувань будь-яких інших виплат (переказів), за період з 01 листопада 2022 року по 23 листопада 2022 року даним банком, на підставі платіжної вимоги приватного виконавця, було проведено списання коштів на загальну суму 36 670 грн. ( 35520 + 1150). Крім того встановлено, що 25 листопада 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Капітаном М. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу на користь ДКП «Луцьктепло» та судового збору у зв`язку із скасуванням Луцьким міськрайонним судом Волинської області ухвалою від 18 листопада 2022 року судового наказу, виданого ним же 02 вересня 2022 року, та припинено чинність арешту майна боржника і скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»). За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. За змістом ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»). За змістом ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII). Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Також згідно п. 5 ч. 1 ст. 39 цього ж Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Отже, на думку колегії суддів, встановивши ті обставини, що на час винесення приватним виконавцем оскаржуваної постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунках у банківських установах, та формування платіжної вимоги до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь стягувача ДКП «Луцьктепло», даний банк не повідомляв виконавця про цільове призначення коштів на рахунку, накладення арешту на які заборонено, а сам виконавчий документ, що був підставою для відкриття виконавчого провадження скасований судом і у зв`язку з чим виконавче провадження закрито, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 , роз`яснивши йому порядок повернення списаних з його рахунку грошових коштів. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону і підстави для її скасування не вбачає. Інші доводи апеляційної скарги не впливають на законність оскаржуваного судового рішення і являються суб`єктивним тлумаченням боржником норм матеріального права. Керуючись статтями 126, 368, 374, 375, 381, ч. 2 ст. 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді