LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Полтавський апеляційний суд538/101/20

від 18.04.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 лютого 2020 року скасувати.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 538/101/20 Номер провадження 22-ц/814/2787/23Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В. А. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П., за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О., представника скаржника, ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , позивача - ОСОБА_3 представника позивача - адвоката Панченко О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що не приймав участі у справі, однак вважає, що рішенням суду порушено його права, на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області, третя особа - Державний реєстратор Харківецької сільської ради Барановський Сергій Іванович, про визнання права власності на гараж УСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; Позивач ОСОБА_3 звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області із вищевказаним позовом, відповідно до якого вказував, що у 1981 році був побудований гараж на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . 19.12.2019 рішенням 29 сесії 7 скликання Лохвицької міської ради №76 йому було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка посвідчує право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку у АДРЕСА_1 , площею 0,0024 га. 10.12.2019 виконавчим комітетом Лохвицької міської ради ОСОБА_3 була видана Довідка № 2162/03-02 про присвоєння тимчасової адреси об`єкту будівництва - гаражу- АДРЕСА_1 . Станом на 10 грудня 2019 року ПП «Бюро послуг та консультацій» було виготовлено технічний паспорт на гараж. У січні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Барановського С.І., але через відсутність всіх необхідних документів 17.01.2020 позивачу було надано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. На даний час будівництво гаража завершено. Об`єкт готовий до експлуатації, але щоб прийняти його в експлуатацію потрібно оформити Декларацію про закінчення будівництва, для оформлення якої необхідно оформити Декларацію про початок будівництва. Враховуючи викладене, оскільки позивач не може реалізувати своє право власності на гараж та ввести його в експлуатацію, тому прохав суд визнати за ним право власності на нежитлову будівлю - гараж (літ.А) за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_3 до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області, третя особа: Державний реєстратор Харківецької сільської ради Барановський Сергій Іванович, про визнання права власності на гараж - задоволено в повному обсязі. Визнано за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) право власності на нежитлову будівлю - гараж (літ.А), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; Вказане рішення оскаржив в апеляційному порядку ОСОБА_1 , що не приймав участі у справі, однак вважає, що рішенням суду порушено його права. Вказував, що рішення місцевого суду ухвалено з порушенням його прав та законних інтересів, всупереч вимог матеріального та процесуального права. Зазначив про те, що рішенням виконкому Лохвицької міської ради № 215 від 23 вересня 1980 року йому було надано дозвіл на побудову гаража для стоянки автомобіля по вул. Шевченка

5. Спірний гараж був побудований у 1981 році, коли позивачу в цій справі 1976 року народження, було всього 5 років. Зазначив, що відновити свої порушені права інакше ніж через скасування даного судового рішення він не має можливості. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи; У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначив, що дійсно спірний гараж будувався спільно його батьком та апелянтом у 1981 році та що дійсно до 2019 року земельна ділянка під гаражем перебувала у користуванні ОСОБА_1 , однак він від неї відмовився. Вважає, що він законно набув право власності на приміщення гаража. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Судом установлено, що у 1981 році був побудований гараж на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . 19.12.2019 рішенням 29 сесії 7 скликання Лохвицької міської ради №76 позивачу по справі було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка посвідчує ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку у АДРЕСА_1 , площею 0,0024 га. 10.12.2019 виконавчим комітетом Лохвицької міської ради ОСОБА_3 була видана Довідка № 2162/03-02 про присвоєння тимчасової адреси об`єкту будівництва - гаражу- АДРЕСА_1 . Станом на 10 грудня 2019 року ПП «Бюро послуг та консультацій» було виготовлено технічний паспорт на гараж. У січні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Барановського С.І., але через відсутність всіх необхідних документів 17.01.2020 позивачу було надано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. На даний час будівництво гаража завершено. Об`єкт готовий до експлуатації, але щоб прийняти його в експлуатацію, потрібно оформити Декларацію про закінчення будівництва, для оформлення якої необхідно оформити Декларацію про початок будівництва. Відповідно до п. 10 Додатку 1 «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.02.2002 року № 7/5, підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто правовстановлюючим документом, може бути рішення суду про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна та про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна. З огляду на вказані обставини, враховуючи, що при будівництві гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , не були порушені законні права та інтереси інших осіб, а також те, що визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси осіб, є всі підстави для визнання права власності за позивачем на вказане майно, а тому місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, апеляційний суд дійшов таких висновків. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)). Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19 (провадження № 61-6983св20). Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, спірний гараж був побудований у 1981 році. Будівництво гаражу здійснював і апелянт, ОСОБА_1 , який рішенням виконавчого комітету Лохвицької міської ради народних депутатів № 15 від 23 вересня 2015 року отримав дозвіл на його побудову. Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, апеляційний суд вважає, що апелянт, як особа, яка здійснювала будівництво спірного гаражу, повинен був бути залучений до участі у справі в якості співвідповідача. Позивач у справі про зазначені обставини місцевий суд не повідомляв, а суд обставин щодо особи, яка здійснювала будівництво спірного гаражу у 1981 році, - не з`ясовував. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки апелянта, який у справі участі не приймав. Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині є обґрунтованими. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є : неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. (п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України) Враховуючи те, що незалучення до участі у справі ОСОБА_1 в якості відповідача, як особи, яка здійснювала побудову спірного гаражу, порушує його майнові права та інтереси, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Щодо розподілу судових витрат Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з позивача на користь скаржника необхідно стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 1 261,20 грн. Оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати, понесені позивачем відшкодуванню не підлягають. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 1, 4 ч. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 лютого 2020 року скасувати. Ухвали у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити. Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 261,20 грн. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний тест постанови складено 24 квітня 2023 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді О.О. Панченко В.П. Пікуль

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»