Постанова 4857 № 460/49649/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/49649/22 пров. № А/857/3206/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.02.2023р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Заброднього Євгена Олександровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій обл. про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (незалежно від віку), спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Комшелюк Т.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 02.02.2023р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 02.02.2023р.),- В С Т А Н О В И В: 25.11.2022р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на адресному боці поштового відправлення) представник адвокат Забродній Є.О., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Донецькій обл. № 172850016159 від 26.05.2022р. про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача ГУ ПФ України в Донецькій обл. зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.10.2021р. по 31.03.2022р.; зобов`язати відповідача ГУ ПФ України в Донецькій обл. призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 17.05.2022р.; вирішити питання про відшкодування понесених судових витрат (а.с.1-5, 29). Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в письмову провадженні) (а.с.31-32). Згідно ухвали суду від 21.12.2022р. залучено ГУ ПФ України в Рівненській обл. в якості другого відповідача (а.с.36-37). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.02.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення відповідача ГУ ПФ України в Донецькій обл. № 172850016159 від 26.05.2022р. про відмову в призначенні пенсії позивачу; зобов`язано відповідача ГУ ПФ України в Рівненській обл. зарахувати до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком № 1, ОСОБА_1 період роботи з 25.11.2010р. по 31.03.2022р. у повному обсязі та призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 17.05.2022р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.46-50). Не погодившись із винесеним рішенням суду, його оскаржили відповідачі ГУ ПФ України в Рівненській обл. та ГУ ПФ України в Донецькій обл., які покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.51-52, 57-59). В обґрунтування апеляційних вимог покликаються на те, що згідно наданих позивачем документів його страховий стаж роботи складає 24 роки 07 місяців 09 днів, замість необхідних 25 років. Стаж роботи на пільгових умовах (в підземних умовах) не підтверджено в установленому порядку. За таких обставин пенсійний орган підставно та обґрунтовано прийняв рішення про відмову в призначенні спірної пенсії позивачу. Представник позивача адвокат Забродній Є.О. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу ГУ ПФ України в Донецькій обл., в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався вимог процесуального закону, через що ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.82-83). Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у м.Гірське Луганської обл. Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою № 5612-5001010230 від 11.04.2022р. (а.с.6). 17.05.2022р. позивач за місцем свого фактичного перебування звернувся до територіального органу ПФ України ГУ ПФ України в Рівненській обл. із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До вказаної заяви додав сканкопії паспорта, ідентифікаційного коду, трудової книжки, військового квитка, диплому (а.с.7-14). Постановою правління ПФ України № 25-1 від 16.12.2020р. «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера. Відповідно п.4.2 розділу IV вказаної постанови після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 розглядалася ГУ ПФ України в Донецькій обл. 26.05.2022р. відповідач ГУ ПФ України в Донецькій обл. прийняв рішенням № 172850016159, яким відмовив позивачу в призначенні спірної пенсії. Обґрунтовуючи свою відмову, зазначений пенсійний орган вказав на те, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 24 роки 07 місяців 09 днів (за необхідних 25 років). Також позивачем пільгові довідки не надавались. Відомості щодо розміщення підприємств, по яким наявні відомості про спеціальний стаж в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, на тимчасово окупованих територіях, позивачем не представлені. Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно відомостей трудової книжки позивача останній в період з 25.11.2010р. прийнятий по переведенню підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею у Відокремлений підрозділ /ВП/ Шахта «Гірська» Державного підприємства /ДП/ «Первомайськвугілля» (наказ № 1109к від 24.11.2010р.). Вказана шахта знаходиться на території м.Гірське Попаснянського району Луганської обл. Факт роботи позивача в підземних умовах стверджується записами його трудової книжки, яка є основним документом, який підтверджує стаж. Позивач не може нести відповідальність і зазнавати негативних наслідків через невиконання (неналежне виконання) роботодавцем страхувальником своїх обов`язків щодо нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача за вказаний вище період; а також через невиконання (неналежне виконання) роботодавцем страхувальником свого обов`язку в частині подання до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування необхідних відомостей, в тому числі щодо спеціального стажу роботи або проведення атестації робочих місць за умовами праці. Також суд встановив, що позивач працював повний робочий день на підземних роботах в ВП Шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» з 25.11.2010р. підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею. Згідно наказу № 575 від 26.11.2007р. атестація робочих місць професія прохідник підземний дає право на призначення пенсії за Список № 1 (запис № 30); згідно атестації робочих місць професія прохідник дає право на призначення пенсії за Списком № 1 (запис № 31 від 22.11.2012р., наказ № 1136 від 22.11.2012р.). Професія, за якою працював позивач, включена до Списку № 1, а в його трудовій книжці містяться записи про те, що на відповідних роботах позивач працював повний робочий день в шахті (під землею). Отже, позивач має право на зарахування цього періоду до спеціального (пільгового) стажу за Списком № 1, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону № 1058-IV (незважаючи на відсутність сплати страхувальником внесків за період з 01.10.2021р. по 31.03.2022р.). При цьому необхідність у поданні додаткових документів, в тому числі уточнюючих довідок, є відсутньою. З метою ефективного захисту порушеного права позивача та з урахуванням того, що відповідачем ГУ ПФ України в Донецькій обл. не конкретизовано період роботи позивача, який ним не було зараховано до спеціального (пільгового) стажу, суд вважав за необхідне відповідно до ч.2 ст.9 КАС України вийти за межі позовних вимог та обрати правильний спосіб захисту прав позивача. Оскільки позивач звернувся з заявою про призначення пенсії 17.05.2022р., тому саме з цієї дати слід призначити пенсію останньому. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно із ч.3 ст.4 цього Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до ст.5 вказаного Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Статтею 26 зазначеного Закону встановлені умови призначення пенсії за віком. Зокрема, за загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу, визначеного у даній статті. Водночас, приписами ч.1 ст.114 наведеного Закону визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Згідно з ч.3 ст.114 вказаного Закону працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. Отже, обов`язковою умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до норм Закону України № 1058-IV є наявність необхідного страхового стажу (в тому числі пільгового) та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку. Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено порядок обчислення страхового стажу. Страховий стаж - це період (строк), упродовж якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами ПФ України відповідно до вимог Закону № 1058-IV за відомостями, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним раніше, крім випадків, передбачених Законом № 1058-IV. За змістом ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно з ст.62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Аналогічна норма передбачена постановою КМ України № 637 від 12.08.1993р. «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», якою регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Згідно п.3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до п.18 зазначеного Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Наведений Порядок визначає особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників. За приписами п.20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Відповідно до п.2.2 цієї Інструкції до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Згідно п.2.4 вказаної Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж, є трудова книжка і лише за відсутності необхідних записів або в разі якщо записи в трудовій книжці є неточними чи неправильними, виникає необхідність у підтвердженні періодів роботи уточнюючими довідками. Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005р. Відповідно до п.2 цього Порядку під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків. Згідно з п.3 вказаного Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2). Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років затверджений постановою КМ України № 202 від 31.03.1994р. До розділу І. «Підземні гірничі роботи в шахті і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» цього Списку включені такі професії (посади): «усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю)». В рішенні про відмову у призначенні пенсії відповідач ГУ ПФ України в Донецькій обл. наголошує на тому, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх право наступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відомості щодо розміщення підприємств, по яким наявні відомості про спецстаж в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, на тимчасово окупованих територіях, позивачем не надавались. Згідно відомостей трудової книжки позивача, останній в період з 25.11.2010р. прийнятий по переведенню підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею у ВП Шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» (наказ № 1109к від 24.11.2010р.). Вказана шахта знаходиться на території м.Гірське Попаснянського району Луганської обл. Місто Гірське включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затв. розпорядженням КМ України № 1085-р від 07.11.2014р. (із подальшими змінами і доповненнями). Постановами Верховної Ради України № 252-VІІ та № 254-ІІV від 17.03.2015р. це місто визнано тимчасово окупованою територією. Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України № 1207-VII від 15.04.2014р. «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях. Частиною 1 ст.17 вказаного Закону передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна. Згідно із ст.18 наведеного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Згідно із ч.ч.1-3 ст.9 цього Закону державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану. Разом з цим, у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Враховуючи викладене колегія судів вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих (оформленими) закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці. При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 02.10.2018р. у справі № 569/14531/16-а, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору. Крім того, позивач не може нести відповідальність і зазнавати негативних наслідків через невиконання (неналежне виконання) роботодавцем страхувальником своїх обов`язків щодо нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача за вказаний вище період; а також через невиконання (неналежне виконання) роботодавцем страхувальником свого обов`язку в частині подання до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування необхідних відомостей, в тому числі щодо спеціального стажу роботи або проведення атестації робочих місць за умовами праці. Щодо наявності підстав для зарахування позивачу до спеціального (пільгового) стажу за Списком № 1 періоду його роботи в ВП Шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» з 25.11.2010р. по 31.03.2022р. у повному обсязі, слід зазначити таке. Як слідує з матеріалів справи, позивач працював повний робочий день на підземних роботах в ВП Шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» з 25.11.2010р. підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею. Згідно наказу № 575 від 26.11.2007р. атестація робочих місць професія прохідник підземний дає право на призначення пенсії за Списком № 1 (запис № 30); згідно атестації робочих місць професія прохідник дає право на призначення пенсії за Списком № 1 (запис № 31 від 22.11.2012р., наказ № 1136 від 22.11.2012р.); послідуючі записи є відсутніми. Посади, які обіймав позивач за спірні періоди були передбачені Списками, затв. постановою КМ України № 162 від 11.03.1994р., постановою КМ України № 36 від 16.01.2003р., постановою КМ України № 461 від 24.06.2016р. Отже, професія, за якою працював ОСОБА_1 включена до Списку № 1, а в його трудовій книжці містяться записи про те, що на відповідних роботах позивач працював повний робочий день в шахті (під землею). Робота позивача за професією, що включена до Списку № 1, з повним робочим днем в шахті підтверджена належним чином оформленими записами у трудовій книжці, що є основним документом про стаж. Отже, позивач має право на зарахування цього періоду до спеціального (пільгового) стажу за Списком № 1, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону № 1058-IV (незважаючи на відсутність сплати страхувальником внесків за період з 01.10.2021р. по 31.03.2022р.). При цьому необхідність у поданні додаткових документів, в тому числі уточнюючих довідок, є відсутньою. Щодо необхідності документального підтвердження результатів атестації умов праці відповідного робочого місця колегія суддів зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на виконання постанови КМ України № 442 від 01.08.1992р. Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України № 41 від 01.09.1992р. Згідно п.4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики № 383 від 18.11.2005р. (зі змінами), якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, не підтвердилось право на пільгову пенсію, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку (п.п.8, 9). Аналіз норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 18.07.2018р. у справі № 521/10502/14-а. Атестація повинна проводитися у передбачені п.4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п.4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Вказану позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 10.07.2018р. у справі № 227/545/17. Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020р. сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи. Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу документи, які підтверджують проведення атестації його робочих місць у спірні періоди. В частині несплати страхових внесків за відповідні періоди роботи позивача колегія суддів враховує наступне. Згідно з ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 вказаного Закону загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об`єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру. Відповідно до ст.1 наведеного Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Відповідно до п.1 ч.1 ст.24 зазначеного Закону страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною другою цієї ж норми передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами ПФ відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно із ст.20 вказаного Закону страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті страхувальниками. Обчислення розміру пенсії та її перерахунок провадиться з урахуванням страхового стажу особи, а саме, періоду, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. При цьому, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання роботодавцями ОСОБА_1 обов`язку по сплаті внесків позивач не може бути позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії, оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальниками свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постановах від 27.03.2018р. у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018р. у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019р. у справі № 688/947/17, від 30.09.2019р. у справі № 414/736/17, від 30.07.2019р. у справі № 373/2265/16-а та від 23.03.2020р. у справі № 535/1031/16-а. Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що матеріалами справи об`єктивно підтверджується пільговий та загальний трудовий стаж роботи позивача, через що останній має право на призначення спірної пенсії згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Звідси, відмова пенсійного органу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є неправомірною та не ґрунтується на вимогах закону. Таким чином, спірне рішення № 092350004576 від 04.02.2022р. не ґрунтується на вимогах закону, оскільки наведені пенсійним органом причини відмови у призначенні пенсії позивачу є необґрунтованими. В частині часу, з якого у позивача виникло право на призначення спірної пенсії, колегія суддів наголошує на наступному. Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Заяву про призначення пенсії за віком позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подав 17.05.2022р. Таким чином, зважаючи на те, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 17.05.2022р., тому є наявними підстави для призначення такої пенсії, починаючи з 17.05.2022р. Також колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Один із принципів адміністративного судочинства, що закріплений у п.4 ч.3 ст.2 КАС України, є офіційне з`ясування всіх обставин справи, який полягає в тому, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі стосовно виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що передбачено ч.4 ст.9 КАС України. Така активна роль адміністративного суду і сприяє захисту порушених прав та свобод незахищених осіб з боку суб`єкта владних повноважень. На відміну від інших в адміністративному судочинстві тягар доказування покладається на суб`єкта владних повноважень, а не на позивача. При цьому суб`єкт владних повноважень може посилатися лише на докази, які були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що вони не були отримані ним до його прийняття з незалежних від нього причин. З огляду на приписи ч.2 ст.77 КАС України колегія суддів вважає, що відповідачі не надали належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення № 172850016159 від 26.05.2022р. про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача. З метою ефективного захисту порушеного права позивача та з урахуванням того, що відповідачем ГУ ПФ України в Донецькій обл. не конкретизовано періоду роботи позивача, який ним не було зараховано до спеціального (пільгового) стажу, суд першої інстанції обґрунтував необхідність відповідно до ч.2 ст.9 КАС України виходу за межі позовних вимог та зобов`язання зарахувати до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком № 1, ОСОБА_1 період роботи з 25.11.2010р. по 31.03.2022р. у повному обсязі. Відповідно до правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянтів ГУ ПФ України в Донецькій обл. та ГУ ПФ України в Рівненській обл. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.02.2023р. в адміністративній справі № 460/49649/22 залишити без задоволення, а вказані рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянтів Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій обл. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 24.04.2023р.