Постанова 4857 № 140/5754/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/5754/22 пров. № А/857/17506/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Большакової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській областіна рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року (суддя Костюкевич С.Ф., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у вересні 2022 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУПФУ у Волинській області), в якому просив:визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, пенсії у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі Закон №2050-ІІІ); зобов`язати здійснити розрахунок та виплату компенсації втрати частини доходів, пенсії у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до Закону №2050-ІІІ, яка була нарахована та виплачена на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2018 по справі №161/12638/17 за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати пенсії. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення суду пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії, однак остаточну виплату різниці за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 60 256,08 грн між фактично отриманою пенсією та належною до сплати з 01.01.2016 сумою пенсії (з урахуванням раніше сплачених сум), проведено лише 30.06.2021. Вказує, що звернувся до відповідача із заявою від 20.07.2022 про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням ним строків їх виплати, однак листом від 08.08.2022 за №6843-5943/К-02/8-0300/22 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило про відмову в задоволенні заяви, мотивуючи це відсутністю правових підстав для проведення виплати.З таким рішенням позивач не згідний вважає, що відповідачем порушено його законні права та інтереси. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року позов задоволено. Не погодившись з ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в позові. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за вислугу років згідно із Законом УкраїниПро пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон №2262-XII). Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2018 в адміністративній справі №161/12638/17 постанову Луцького міськрайонного суду від 16.11.2017 у цій справі скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково: зобов`язано ГУПФУ в Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату його пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015р. «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01.01.2016. В задоволенні решти вимог відмовлено. Зазначає, що на виконання вказаної постанови суду проведено перерахунок пенсії позивачу за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 60 256,08 грн на підставі чинного законодавства, зокрема, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018№ 103Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб (далі Постанова №103). Вказує, що суд першої інстанції помилково вважає відкладену виплату за 2016-2017 роки встановлену Постановою №103, виплатою боргу на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2018 у справі №161/12638/17. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за вислугу років згідно із Законом №2262-XII. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2018 в адміністративній справі №161/12638/17 постанову Луцького міськрайонного суду від 16.11.2017 у цій справі скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково: зобов`язано ГУПФУ в Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату його пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015р. «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01.01.2016. В задоволенні решти вимог відмовлено. На виконання вказаного рішення суду проведено перерахунок пенсії позивачу за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 як вбачається із листа ГУ ПФУ у Волинській області від 08.08.2022 за №6843-5943/К-02/8-0300/22. Позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №7/200 від 22.02.2018. Пунктом 4 Постанови №103 встановлено, що у разі коли внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією постановою, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно із Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Нарахована сума відкладеної виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 відповідно до постанови КМУ №103 визначена в розмірі 60 256,08 грн, яка виплачена згідно із Постановою №103 з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 року - щомісячно окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми. За період з 01.01.2019 по 30.06.2021 позивачу виплачено заборгованість на загальну суму 60 256,08 грн. Позивач звернувся до відповідача із заявою від 20.07.2022 про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням ним строків їх виплати, однак листом від 08.08.2022 за №6843-5943/К-02/8-0300/22 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що відсутні правові підстави для нарахування та виплати грошової компенсації за несвоєчасну виплату частини пенсії ОСОБА_1 . Позивач вважаючи таку бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області протиправною, звернувся до суду із адміністративним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не здійснив належні позивачу нарахування та виплату суми пенсії, відтак наявні підстави для компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як встановлено статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Згідно із статтею 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 цього Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. З метою реалізації Закону №2050-ІІІКабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159). Згідно з пунктами 2, 3 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед яких, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Відповідно до статті 6 Закону №2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №336/4675/17. Згідно з матеріалами справи, а саме: розрахунку на доплату пенсії за пенсійною справою № 0303001285 від 25.10.2022 та довідки про виплату пенсії та відкладеної виплати нарахованої відповідно до Постанови № 103 від 25.10.2022, сума перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 60 256,08 грн була виплачена позивачу у період з 01.01.2019 по 30.06.2021. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки відповідач не здійснив належні позивачу нарахування та виплату суми пенсії відтак наявні підстави для компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено належними та достатніми доказами правомірність своїх дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року в справі №140/5754/22- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда О. О. Большакова