Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/12211/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12211/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 24 квітня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні пенсії за віком, на підставі його заяви від 29.12.20221 року; - зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком з 29.12.2021 року, зарахувавши до трудового стажу періоди роботи з 06.01.1982 по 11.04.1983, з 07.02.1984 по 01.10.1984, та з 26.11.1985 по 05.05.1993. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 08.11.2022 позов задовольнив. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що за наданими позивачем документами, до його трудового стажу не зараховано період роботи з 06.01.1982 по 11.04.1983, з 07.02.1984 по 01.10.1984, та з 26.11.1985 по 05.05.1993, оскільки записи у трудовій книжці завірені печаткою з нечітким відтиском, містяться виправлення в даті наказу та мають місце дописи іншим чорнилом. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач звертався до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком. Згідно інформації викладеної в листі від 05.01.2022 № 0600-0218-8/800 відповідач повідомив про відмову у призначенні пенсії за заявою позивача від 29.12.2021. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком, після досягнення віку 60 років, мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. До страхового стажу за доданою до заяви трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.09.1979 не зараховані наступні періоди роботи; - з 06.01.1982 по 11.04.1983, оскільки запис про звільнення завірений печаткою з нечітким відтиском; - з 07.02.1984 по 01.10.1984, оскільки виправлення в даті наказу про прийняття на роботу не завірено належним чином; - з 26.1 1.1985 по 01.03.1992, оскільки дати в наказах на прийняття та звільнення дописані іншим чорнилом та не завірені належним чином; Також необхідно уточнити період отримання допомоги по безробіттю із центра зайнятості за 2009 рік. Таким чином, підтверджено належними документами страховий стаж - 19 років 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому у призначенні пенсії йому відмовлено через відсутність необхідного стажу роботи - 28 років. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. За приписами статті 8 Закону N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Розмір страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат. Відповідно до ст.24 Закону України "Про пенсійне забезпечення", страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії кожної особи, обчислений за нормами Закону, є індивідуальним і залежить від набутого особою страхового стажу та отримуваної заробітної плати та обчислюється як добуток осучасненої заробітної плати на коефіцієнт страхового стажу. Для кожного пенсіонера визначається коефіцієнт страхового стажу (в залежності від кількості відпрацьованих місяців) та індивідуальний коефіцієнт заробітку, від якого залежить середньомісячний заробіток для обчислення пенсії. Величина зазначених коефіцієнтів впливає на розмір пенсійної виплати. Заробітна плата для обчислення пенсії визначається як добуток середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії на індивідуальний коефіцієнт заробітної плати. Період, за який враховується заробітна плата не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців. Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція). Відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів є підприємство роботодавець. Також слід зазначити, що відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду. Як встановлено судом першої інстанції, зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 АТ-І від 10.10.1979 встановлено, що записами №4, 5 підтверджується факт прийняття позивача на роботу в 85/21ц учнем фрезерувальника з 06.01.1982 та звільнення 11.04.1983. Згідно записів №9, 10 позивач прийнятий на роботу фрезерувальником з 07.02.1984 та звільнений 01.10.1984, при цьому виправлення у даті наказу про прийняття позивача на роботу жодним чином не ставить під сумнів відповідність внесення таких записів. Згідно записів №13-16 позивач прийнятий на роботу з 26.11.1985 фрезерувальником 3 розряду, з 10.06.1991 переведений фрезерувальником 4 розряду, та з 01.03.1992 переведений у зв`язку з реорганізацією підприємства. Записи про спірні періоди роботи в трудовій книжці позивача внесені в повному обсязі, в чіткій послідовності, за відсутності виправлень, що перешкоджають розумінню тексту, та з наявними відбитками печатки підприємств. При цьому, твердження відповідача про наявність дописів у наказах на прийняття на роботу та звільнення іншими чорнилами судом не встановлено. Крім того в період з 26.11.1985 по 01.03.1992 відомостей про звільнення позивача в трудовій книжці НОМЕР_2 від 10.10.1979 не міститься. Натомість, відповідачем не зараховані вказані періоди роботи до страхового стажу ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що запис про звільнення завірений печаткою з нечітким відтиском, містить виправлення в даті наказу про прийняття на роботу, не завірено належним чином, та дати в наказах на прийняття та звільнення дописані іншим чорнилом. Як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно з положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Тобто, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Схожий правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а. Разом з тим встановлено, що матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача. Водночас до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду. Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції мотивовано вважав доводи відповідача про те, що розбіжності в записах трудової книжки мають наслідок незарахування періоду роботи до страхового стажу є безпідставними. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що спірні періоди роботи позивача з 06.01.1982 по 11.04.1983, з 07.02.1984 по 01.10.1984, та з 26.11.1985 по 05.05.1993 підлягають зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії, оскільки вони підтверджені належним чином оформленими записами в трудовій книжці. Водночас, відповідач не довів правомірність своєї відмови у призначенні пенсії за віком, на підставі заяви позивача від 29.12.20221. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.