Ухвала ККС ВС № 935/2316/21

Ухвала Іменем України 20 квітня 2023 року м. Київ провадження № 51-2302 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого - ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 9 березня 2023 року щодо ОСОБА_5 . Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 4 жовтня 2022 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винуватим та призначено покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі на 1 рік 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст.75, 76 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 1 рік 6 місяців. Задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 , постановлено стягнути на його користь: з АТ «СК» Мега- Гарант» 130000 грн у відшкодування матеріальної шкоди, з ОСОБА_5 - 109341,20 грн матеріальної шкоди та 50000 грн моральної шкоди. За вироком суду встановлено, що ОСОБА_5 близько 6 години 11 серпня 2021 року на 108км+700 м автодороги «Київ- Чоп» поблизу м. Коростишева Житомирської області, керуючи технічно справним автомобілем «FORD FOCUS» д.н.з НОМЕР_1 , порушив вимоги пунктів 2.3 б). 12.1. Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок вказаної ДТП пасажир автомобіля «FORD FOCUS» д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_6 отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження. Під час розгляду справи в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_5 і потерпіла ОСОБА_6 примирились та заявили клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, просили закрити кримінальне провадження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6 про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, судовий розгляд продовжено. Своє рішення суд мотивував тим, що учасником ДТП був інший автомобіль «VOLKSWAGEN Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 . Оскільки автомобіль зазнав ушкоджень, шкода ОСОБА_4 не відшкодована, із ним обвинувачений не примирився, тому провадження не може бути закрите. Не погоджуючись з постановленими щодо ОСОБА_5 ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2022 року та вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 4 жовтня 2022 року, захисник ОСОБА_7 оскаржив ці рішення в апеляційному порядку. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 9 березня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задоволено: ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2022 року та вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 4 жовтня 2022 року скасовано. Задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6 : на підставі ст. 46 КК України звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України за примиренням обвинуваченого з потерпілою та закрито кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Цивільний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду. Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалу Житомирського апеляційного суду від 9 березня 2023 року скасувати через допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свою вимогу обґрунтовує тим, що він є потерпілим у справі, адже діями ОСОБА_5 було завдано ушкодження середньої тяжкості ОСОБА_6 , а йому спричинена матеріальна та моральна шкода. Вважає, що усупереч висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 24 січня 2023 року (справа № 640/20302/18; провадження № 51-5260км21), апеляційний суд не дослідив, що ОСОБА_5 йому не відшкодував завдану шкоду, з ним не примирився, що вказує на неможливість застосування ч. 1 ст. 46 КК України в даному провадженні. Крім того, ОСОБА_4 просить передати провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 9 березня 2023 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, так як вважає, що дане провадження містить виключну правову проблему. Мотиви Суду Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. За змістом ст. 433 цього Кодексу Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами. Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. Зазначених вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався у повному обсязі. Що стосується доводів ОСОБА_4 про те, що він також є потерпілим у даному провадженні, а ОСОБА_5 з ним не примирився, спричинену внаслідок ДТП матеріальну та моральну шкоду не відшкодував, тому апеляційний суд не мав підстав для застосування ст. 46 КК України, слід зазначити наступне. Статтею 46 КК України передбачено, що особа, яка вперше вчинила необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Судом апеляційної інстанції встановлено, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, вчинив необережний нетяжкий злочин, примирився з потерпілою у даному кримінальному провадженню та повністю відшкодував заподіяну їй шкоду, тому є усі підстави для звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 46 КК України, та для закриття провадження в порядку п. 1 ч. 2ст. 284 КПК України. Об`єктивна сторона злочину передбаченого ст.286 КК України характеризується трьома ознаками: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв`язком між діянням і наслідками. Діяння (дія чи бездіяльність) виражається в порушенні правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Диспозиція ст. 286 КК України є бланкетною. Тому при вирішенні питання про притягнення до кримінальної відповідальності за цією статтею потрібно звертатися до нормативних актів, які регламентують порядок дорожнього руху та експлуатації транспорту. Другою ознакою об`єктивної сторони є суспільно небезпечні наслідки. Відповідальність за ст. 286 КК України диференційована залежно від тяжкості наслідків, які настали. У частині 1 наслідками є середньої тяжкості тілесні ушкодження, у ч. 2 - тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого, у ч. 3 - загибель декількох осіб. Причинний зв`язок між діянням і наслідками, що настали, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього злочину. Відповідальність за ч.1 ст. 286 КК України залежить від наслідків, які настали, а саме заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень. В результаті ДТП потерпіла ОСОБА_6 одержала середньої тяжкості тілесні ушкодження, в той час як водієві ОСОБА_4 не спричинено наслідків, передбачених ч.1 ст. 286 КК України. Колегія суддів апеляційного суду своє рішення мотивувала тим, що пошкодження автомобіля під керуванням ОСОБА_4 не охоплюється складом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, не випливає із пред`явленого обвинувачення. Суд першої інстанції, всупереч ч. 1 ст. 337 КПК України, визнавши потерпілим ОСОБА_4 , фактично провів судовий розгляд за межами висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. За таких обставин, суд першої інстанції всупереч ст. 55 КПК України помилково залучив ОСОБА_4 як потерпілого у даному провадженні та врахував його думку при розгляді клопотань обвинуваченого та потерпілої ОСОБА_6 про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. У зв`язку із вищезазначеним, апеляційний суд обґрунтовано скасував ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2022 року та вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 4 жовтня 2022 року й на підставі ст. 46 КК України звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України за його примиренням з потерпілою ОСОБА_6 і закрив кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Касаційна скарга ОСОБА_4 не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність, обґрунтованість та вмотивованість оскаржуваної ухвали апеляційного суду, яка відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України. Посилання у скарзі на постанову ВС від 24 січня 2023 року (справа № 640/20302/18; провадження № 51-5260км21), є нерелевантним, оскільки вона стосується правової ситуації, обставини якої є відмінними від цього кримінального провадження. У провадженні № 51-5260км21 йдеться про хуліганство (ч.1 ст. 296 КК України), де шкода може бути заподіяна як особистим, так і суспільним інтересам. Що стосується доводів ОСОБА_4 про наявність, на його думку, підстав для передачі провадження за його касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то вони не заслуговують на увагу з огляду на таке. У статтях 434-1, 434-2 КПК України законодавцем визначені підстави і порядок передачі кримінального провадження на розгляд палати, об`єднаної або Великої Палати, і відноситься до стадії касаційного розгляду. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 434-1 КПК України суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Сам зміст підстав і встановлений ст. 434-2 КПК України порядок передбачають, що питання передачі має розглядатися у судовому засіданні, обговорюватися у нарадчій кімнаті, вирішуватися шляхом постановлення мотивованої ухвали. Відповідно до положень Глави 32 КПК України (статті 428, 430, 434) касаційний розгляд здійснюється судом касаційної інстанції лише після відкриття касаційного провадження. Правилами статей 434-1, 434-2 Глави 32 КПК України врегульовано процесуальну діяльність суду вже після відкриття касаційного провадження, яке за змістом статті 428 КПК України відноситься до повноважень Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Таким чином, відповідно до положень КПК України, питання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як це передбачено правилами статей 434-1, 434-2 КПК України, вирішується лише після відкриття касаційного провадження. Така позиція повністю узгоджується із висновком ВП ВС (провадження № 13-22зк18). Тобто, питання про передачу касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду може бути вирішене судом касаційної інстанції лише після відкриття касаційного провадження, якщо в ході касаційного розгляду буде встановлено, що провадження містить виключну правову проблему. Однак передбачені законом підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 9 березня 2023 року- відсутні. Ураховуючи наведені у скарзі мотиви та надані до неї копії судових рішень, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги немає. З цих підстав Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 9 березня 2023 року щодо ОСОБА_5 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3