Ухвала КЦС ВС № 703/240/20

Ухвала Іменем України 24 квітня 2023 року м. Київ справа № 703/240/20 провадження № 61-2821ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 18 січня 2023 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» (далі - КП «Смілакомунтеплоенерго») про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи майстра КВП та АКП «Смілакомунтеплоенерго»; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді майстра КВП та АКП «Смілакомунтеплоенерго»; стягнуто з КП «Смілакомунтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 97 208,70 грн та 2 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано наказ КП «Смілакомунтеплоенерго» від 20 січня 2020 року № 02-к, в частині визнання дати звільнення з 10 січня 2020 року. Вирішено рахувати ОСОБА_1 звільненим з роботи з 20 січня 2020 року. У задоволенні решти позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 22 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року залишено без змін (провадження № 61-260св21). У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року. Заяву обґрунтовано тим, що 26 жовтня 2022 року Пенсійний фонд України у вигляді довідки форми ОК-5 надав останньому відомості про те, що з 01 січня 2020 року по грудень 2020 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з КП «Смілакомунтеплоенерго». 04 листопада 2022 року Смілянська ДПІ ГУ ДПС у Черкаській області надала ОСОБА_1 відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, згідно з яких вбачається, що заявник працював безперервно з 22 березня 2019 року по 05 листопада 2020 року, йому нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, з якої утримувались суми податку. На думку заявника, з зазначених доказів випливає, що КП «Смілакомунтеплоенерго» надало суду неправдиві докази про його звільнення, що призвело до ухвалення незаконного рішення по справі. Наведені обставини заявник вважає нововиявленими, оскільки на час розгляду справи про вказані відомості йому відомо не було, а дізнався про них він випадково під час справляння свого пенсійного забезпечення. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Смілакомунтеплоенерго» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено. У лютому 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 18 січня 2023 року, у якій заявник просив скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд. Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2023 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. У березні 2023 року заявником усунуто недоліки. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки всім доводам заявника, викладеним у заяві, неповно з`ясовано фактичні обставини справи. Касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження, проте заявник просить цей строк поновити, посилаючись на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію рішення апеляційного суду було надіслано заявникові 24 січня 2023 року. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Ураховуючи наведені заявником обставини та надані на їх підтвердження докази, Верховний Суд вважає, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Перевіривши доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень,колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до частини першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК Українине є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Частиною п`ятою статті 423 ЦПК України визначено, щопри перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. У пунктах 3, 4, 5, 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» судам роз`яснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених статтею 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, на які посилалась особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в скарзі або які могли бути встановлені при з'ясуванні судом обставин у справі. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 02 вересня 2021 року у справі № 320/8219/15-ц (провадження № 61-14068ск21), від 14 вересня 2021 року у справі № 200/15603/15-ц (провадження № 61-14168ск21), від 14 лютого 2022 року у справі № 500/3720/14 (провадження № 61-19398ск21). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) зазначила, що нововиявлені обставини треба підтверджувати фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. В ухвалі Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі № 370/1333/19 (провадження № 61-14603зно21) вказано, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України»). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення «Праведная проти Росії», від 18 листопада 2004 року). Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, суд апеляційної інстанції, вірно виходив з того, що наведені заявником підстави та обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки вказані обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені, були предметом дослідження і оцінки судами як апеляційної інстанції в постанові від 03 грудня 2020 року, так і касаційної інстанції, при чому Верховний Суд зазначив в своїй постанові від 22 червня 2021 року, що апеляційний суд, на виконання вимог статті 263 ЦПК України, на підставі сукупності доказів, яким було надано належну правову оцінку, дійшов обгрунтованого висновку про те, що наявні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України та правомірно змінив дату звільнення на 20 січня 2020 року. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, а зводяться до незгоди заявника з висновками суду щодо оцінки доказів та їх переоцінки судом касаційної інстанції, що заборонено частиною першою статті 400 ЦПК України. Керуючись статтями 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Черкаського апеляційного суду від 18 січня 2023 року. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 18 січня 2023 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. А. Воробйова Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник